Історія Дніпра: Як тінь Антона Чехова відвідала наше місто

З постаттю цього письменника після його смерті пов’язана цікава та незвичайна історія у нашому місті.

Загалом у житті цього письменника багато що пов’язано з Україною. Багато хто знає про те, що накращі роки свого життя та творчості Антон Чехов провів у Криму. Загалом він неодноразово писав про те, як Україна дорога та близька його серцю.

Набагато меньше людей знає про те, що Чехов народився саме у Катеринославській губернії. Це сталося в січні 1860 року в Таганрозі, який тоді якраз і входив до нашої губернії.

Достовірних письменних фактів про перебування Чехова у нашому місті історія не зберегла. Деякі джерела вказують, що за своє не довге життя (Чехов прожив 44 роки) він декілька разів бував у Катеринославі, але лише проїздом.

А ось відомий дніпровський іторик, краєзнавець, письменник, журналіст Микола Чабан розповів про цікавий факт того, як тінь письменника відвідала наше місто майже через 30 років після його смерті:

“ТІНЬ АНТОНА ЧЕХОВА У МІСТІ ЧАВУНУ І СТАЛІ: ЯК ОЛЬГА КНІППЕР ПОВЕРНУЛАСЯ ДО ДНІПРА.

У п’ятницю, 11 листопада 1932 року, біля кас дніпропетровського кінотеатру «Більшовик» шикувалися черги. Місто, охоплене індустріальною лихоманкою першої п’ятирічки, важкою боротьбою за хліб та першими трагічними передвісниками майбутнього Голодомору, жило суворими буднями.

Місцева газета «Зоря» того дня, як і зазвичай, не зронила ні слова про культуру — її шпальти заповнювали рапорти про металургійні рекорди та наслідки колективізації. А оперний театр ставив оперу «Поема про сталь» місцевого класика Володимира Йориша!

Проте за зачиненими дверима кінозалу відбувалося щось абсолютно парадоксальне. На білому екрані пролетарського кінотеатру під назвою «Більшовик» крутилася закордонна стрічка «Мулен Руж» (1928, Велика Британія). Глядачі, затамувавши подих, споглядали чуже, блискуче і глибоко буржуазне життя: розкішне пір’я, напівоголених танцівниць канкану, кабаре, аристократичні пристрасті та фатальне кохання.

У центрі цього екранного всесвіту сяяла європейська кінодіва Ольга Чехова — рідна небога видатного письменника Антона Чехова та майбутня державна акторка Третього Рейху. З точки зору радянської ідеології цей показ був чистим абсурдом. Але історія приховала в цьому кіносеансі набагато глибший, майже містичний сюжетний поворот.

ГОПОДАРІ ЗАЛІЗНИЧНОЇ ІМПЕРІЇ: ЕЛІТА З ВУЛИЦІ САДОВОЇ

Мало хто з глядачів у залі здогадувався, що закордонна діва на екрані «Більшовика» насправді «повернулася» у мікро-всесвіт своєї юності. За двадцять років до цього кіносеансу, у 1910 році, до Катеринослава разом із родиною переїхав залізничний інженер Костянтин Леонардович Кніппер — батько майбутньої акторки.

Він прибув у місто не просто як черговий службовець, а як представник найвищої адміністративно-технічної еліти імперії — Костянтин Кніппер обійняв надвпливову посаду начальника служби колії Управління Катерининської залізниці.

Оскільки Катерининська магістраль на той час була найбагатшою, найприбутковішою та стратегічно найважливішою залізницею держави (саме вона забезпечувала індустріальний бум Донбасу та Кривбасу), статус начальника служби колії прирівнював його до справжніх «вершків» тогочасного суспільства.

У коло його обов’язків входив глобальний контроль за технічним станом, безпекою та модернізацією тисяч кілометрів залізничного полотна, мостів, переїздів та станційних споруд. А ще батько актриси і швагер Чехова Костянтин Кніппер особисто керував розширенням залізничної мережі до нових промислових районів, складав проєкти нових колій (зокрема стратегічних Гришинських віток Донбасу) та на рівних вів переговори на засіданнях Вищих урядових комісій з міністрами, великими промисловцями, шахтовласниками та професорами геології. Невдовзі за свої заслуги він отримав високий цивільний ранг Дійсного статського радника, що відповідав цивільному генеральському чинові IV класу і давав право на спадкове дворянство.

Диплом елітного інституту шляхів сполучення та генеральська посада забезпечували родині Кніпперів великі статки та розкішний спосіб життя. Вони оселилися в самому центрі Катеринослава, винаймаючи престижне житло на вулиці Садовій — буквально за два кроки від розкішного кінотеатру Спектора (майбутнього «Більшовика»).

Для 13-річної Олі Кніппер, її старшої сестри Ади (яка тоді мала 15 років) та молодшого брата Левка (майбутнього радянського композитора, автора популярної свого часу пісеньки «Полюшко-поле» та розвідника) почалися три незабутні роки життя на Дніпрі — з 1910 по 1913 рік.

Вулиця Садова, яка згодом змінить безліч імен (Стасової у 1930-х, потім Сєрова, Фабра, а нині Лазаря Глоби), — вела прямо до затишного Міського саду. Саме туди діти Кніпперів щодня ходили гуляти, дихаючи повітрям катеринославських алей, закохуючись і мріючи про майбутнє.

Їх неймовірно приваблювали дивовижі грандіозної Катеринославської промислової та сільськогосподарської виставки, що гриміла в місті влітку і восени 1910 року. Саме там юні Кніппери захоплено роздивлялися не лише дива техніки, а й найновіші досягнення тогочасного кінематографа. Цілком можливо, що саме тоді Оля вперше загорілася мрією про великий екран.

Родина була тісно пов’язана з Антоном Чеховим: коли Левко у дитинстві тяжко захворів, великий письменник і драматург особисто оглядав і консультував хлопчика як близький друг родини та кваліфікований лікар.

Уже в 1913 році цивільного генерала Кніппера по службі переведуть назад до Петербурга, а згодом рідна тітка — акторка Ольга Леонардівна Кніппер-Чехова (дружина Антона Павловича) — забере племінницю Олю до Москви, відкривши їй шлях до МХАТу, шлюбу з актором Михайлом Чеховим та світової слави.

ІРОНІЯ ДОЛІ: КРІЗЬ ПРОМІНЬ КОНОПРОЄКТОРА

І ось, коло замикається.

Листопад 1932 року, коли голодне місто бучно святкує 15-річчя «Великого Жовтня». Провінційна катеринославська панночка Оля Кніппер через два десятиліття повертається в місто юності. Але повертається як привид — безтілесний образ, зітканий зі світла й тіні на екрані радянського кінотеатру.

У цьому криється неймовірна іронія долі. Судіть самі: будівля, де колись панував приватний капітал кінопрокатника Спектора, тепер націоналізована, перебудована ВУФКУ і носить ім’я «Більшовик».

Вулиця Садова, якою Оля колись бігала до Міського саду, вже перейменована радянською владою на честь Стасової. Відтак для Дніпропетровська 1930-х перейменування затишної дворянської Садової на вулицю Стасової було максимально жорстким ідеологічним актом. Це була заміна пам’яті про Міський сад та міську інженерну еліту на ім’я суворої «залізної леді» більшовизму й особистої секретарки вождя.

Місто, яке родина Кніпперів пам’ятала як Катеринослав із залізничною елітою та балами, перетворилося на суворий, задимлений індустріальний Дніпропетровськ, місто чавуну і сталі з операми «Поема про сталь».

Той кіносеанс 11 листопада 1932 року став дивовижним перетином епох. Стара інженерна еліта дореволюційної залізниці ніби передала свій останній, загорнутий у кінострічку «Мулен Руж» привіт новому чавунносталевому місту.

У 1941 році будівлю кінотеатру «Більшовик» повністю зруйновано під час боїв. У 1950-х на цьому ж історичному місці збудують замість «Більшовика» новий кінотеатр «Перемога». Там сьогодні височить Дніпровська міська рада. Але в генетичній пам’яті міста напевне залишиться той листопадовий вечір, коли у промені кінопроєктора на головному проспекті, всього за пару сотень метрів від дому своєї юності, танцювала небога Антона Чехова.

ЕПІЛОГ: ДОЛІ ДВОХ АД

Життєве коло родини Кніпперів розійшлося по всьому світу. Проте пам’ять про катеринославське коріння та особливу породу цієї родини жила до останнього. Старша сестра Ада Костянтинівна Кніппер (у заміжжі Грінвальд), яка колись разом із Олею гуляла Міським садом, обрала скромніший, але не менш шляхетний шлях.

Вона стала професійною перекладачкою та філологом. Після Другої світової війни Ада жила у Східному Берліні (НДР). Вона була головний зв’язковий місток поміж Мюнхеном, де жила Ольга, та Москвою, де залишалася доживати віку їхня славетна тітка, вдова А. Чехова. Сестри Кніппер наприкінці життя стали дуже близькі. У своїх листах Ада з іронією зазначала: «Кров у нас у всіх кніпперівська, відтак роки якось мало стосуються нас». Вона проживе довгі 90 років і піде у вічність у 1985-му.

Проте ім’я «Ада» мало для Ольги Чехової особливе, майже сакральне значення. Свою єдину доньку, яка народилася від шлюбу з актором Михайлом Чеховим, вона назве на честь старшої сестри — Адою. Молодша Ада Чехова успадкує мамин талант і красу, ставши відомою західнонімецькою акторкою театру та кіно.

Доля її виявилася трагічна: у 1966 році вона загине в авіакатастрофі під Бременом. Ольга Чехова до кінця своїх днів нестиме цей материнський біль, згадуючи часи, коли імена Ади та Ольги асоціювалися не з європейськими кінотрагедіями, а зі світлими, безтурботними днями їхньої юності на Садовій вулиці у Катеринославі.

На фото з трьох осіб: Костянтин Кніппер (1866-1924) крайній праворуч з сестрою Ольгою та братом Володимиром”.

Ілюстрації зі сторінки Миколи Чабана.