Виставка фотографій Дороті Шуз «Winter circus»

5 грудня 2008 року о 17.00 у приміщенні виставкового залу діорами Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького (просп. Карла Маркса, 16) відбудеться відкриття виставки фотографій Дороті Шуз «Winter circus» (Франція). Виставка триватиме до 26 грудня.

Організатори виставки: Посольство Франції в Україні, Французький Культурний центр, «Альянс Франсез» м. Дніпропетровська, Історичний музей ім. Д.І. Яворницького.

«Winter Circus». Льодяна зимова паморозь, тепла атмосфера цирку. Барвиста гра та переливання кольорів цирку, одноманітний білий колір зими... Як випливає з назви виставки, Дороті Шуз – це митець, зітканий з протиріч. Молода жінка-фотограф полюбляє створювати комбінації, в яких вміло єднає слова протилежного змісту («оксюморони»), бачить реальність як «скупчення самотньостей», її творчий світ можна охарактеризувати як сполучення протилежних термінів: похмурий та кумедний, серйозний та легковажний, ніжний та їдкий, реалістичний та поетичний тощо.

Ці протиріччя, які є невід’ємною частиною творчої уяви Дороті Шуз, безумовно пояснюються тим шляхом, який вона пройшла, а скоріше навіть накреслила для себе. Акторка та графік, вона зовсім недавно звернулася до фотографії. Вплив театру, мистецтва постановки чітко читається у світлинах цієї пустотливої оповідачки, яка розважається, «обіграючи історії, щоб представити їх у зображеннях» та «грає з поглядом, щоб спонукати його прислухатися до мовчазних свідчень».

Дороті ШУЗ, фотограф
«Говірливе серце,
Ноги на землі, голова у хмарах,
Пустунка і невиправна мрійниця,
Колекціонерка ламп та інших джерел світла...»

Мені 28 років, я прийшла з театрального середовища.
Почала фотографувати два роки тому.
Це не могло не статись.
Мені завжди є багато що сказати, але я поганий оратор, тому вирішила надати слово фотографії.

Розповідаючи історії, я приділяю найбільшу увагу людській істоті в її самотності, коли навколишній світ для неї не існує, і коли вона знаходиться наодинці з собою. Мрії, які вона старанно утримує на кінчиках пальців, її втрачені ілюзії, втечі, страхи, бажання пізнати інше, пошуки себе та своїх таємних почуттів.

Отож, я змальовую щоденне звичайне життя, але уява тут виконує головну роль.

Я намагаюсь втілити думки на папері, що ставить мої фотографії поряд з мистецтвом сюрреалізму.

Я ставлю всіх людей в один ряд – незадоволених ідеалістів.
Глядач сприймає мої фотографії як низку монологів.
Маленькі історії, які він розповідає самому собі, коли інші повернулись спиною. Я намагаюсь наділити обличчям наше підсвідоме, поринути у наші внутрішні лабіринти та освітлити суб’єктивним світлом наші найтемніші кути.

Зробити невидиме видимим.
Оповіді поза часом.
Випадкові цятки універсального, дверцята, що ведуть до особистих схованок. Стосовно засобів моєї роботи, щодо моделей, я залучаю тих людей, котрі зворушують мене до глибини душі тим, які вони є, і яке враження вони справляють. Я переходжу на інший бік вулиці, коли мені показують гладенькі скульптури та стереотипну псевдо красу.

Я відмовляюсь навідріз від легкого естетизму.
Знайдімо сенс, краса повинна розмовляти!
Я хочу працювати зі справжніми людьми, особистостями, виразними, рельєфними, прихованими...

З людьми, до яких непросто підступитися, які мене вражають та зворушують. Я не маю ані фотоательє, ні необхідного обладнання. Я беру свої речі, свою крейду, крафт папір, папку, і з купою ідей в голові та озброєна фотоапаратом, виходжу на сусідню вулицю. Клац.

Я іду на пошуки поезії в її схованках.
З будь-якої речі створюю справжню історію.

[email protected]
www.dorothy-shoes.com
www.myspace.com/missdorothyshoes