dpi466

3 червня 2020, 11:27

Новини Правобережного управління

До уваги платників податку на прибуток підприємств!
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств (далі – податок на прибуток) при виплаті дивідендів визначено п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ (п.п. 57.11.1 п. 57.11ст. 57 ПКУ).
Згідно з п.п. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 ПКУ крім випадків, передбачених п.п. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ.
Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Відповідно до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 із змінами, сплата за кожним видом платежу та за кожним кодом виду сплати має оформлятися окремим документом на переказ. При заповненні розрахункових документів платниками податків в полі «Призначення платежу» зазначаються коди видів сплати, зокрема код 101 – для суми грошового зобов’язання, код 125 – для авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів. Тобто, сплата податку на прибуток та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів здійснюється з різними кодами виду сплати.
Якщо платник податку на прибуток має переплату з цього податку, то слід зазначити, що врахування наявної переплати з податку на прибуток в оплату авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів не передбачено.
Водночас, згідно з п. 43.3 ст. 43 ПКУ платник податку може здійснити повернення сум грошового зобов’язання на підставі заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Отримані платником доходи в іноземній валюті необхідно задекларувати до 01 липня 2020 року
Триває кампанія декларування 2020 року.
Нормами п. 164.3 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Згідно із п. 164.4 ст. 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Базою оподаткування ПДФО для доходів, які отримані платником ПДФО в іноземній валюті, є ці доходи, що перераховані у гривню за валютним курсом Національного банку України, який діяв на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Якщо платник ПДФО отримав такі доходи у 2019 році, то податкову декларацію про майновий стан і доходи такий платник подає до 01 липня 2020 року.

На Дніпропетровщині триває робота по самостійному погашенню заборгованості по податках
Відеоматеріали за темою розміщено за посиланням:
https://dp.tax.gov.ua/media-ark/videogalereya/prezentatsii-ta-inshi-materiali/6276.html
а також:
► на офіційній сторінці «ДПС у Дніпропетровській області» соціальної мережі Facebook за посиланням:
https://www.facebook.com/103313391061454/videos/356954168613581
та
► на каналі популярного відеохостингу You Tube за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=bE3EgYhsKUM

Оновлено функції електронного кабінету
Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Так, Законом № 466, зокрема абзаци перший і другий п. 421.2 ст. 421 ПКУ викладено у новій редакції, відповідно до якої електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, у тому числі, шляхом:
● перегляду в режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненням податкового контролю, у тому числі дані оперативного обліку податків, зборів, єдиного внеску (у тому числі дані інтегрованих карток платників податків), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, а також одержання такої інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Норми набрали чинності 23.05.2020.
Довідково: Закон № 466 опубліковано у виданні «Голос України» від 22.05.2020 № 84.

Придбання електронного транспортного квитка за міжнародним стандартом: чи є підстава для податкового кредиту?
Правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами (п.п. «а» п. 201.11 ст. 201 ПКУ).
Згідно із ст. 5 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Водночас, наприклад, п. 1.4 Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 № 331/137, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.06.2013 за № 1038/23570, визначено, що електронний проїзний (перевізний) документ – це електронний документ, сформований відповідно до Закону № 851 за допомогою програмно-апаратного комплексу з оформлення/повернення електронних проїзних (перевізних) документів, який є договором на перевезення пасажира (багажу).
Залежно від форми оплати за електронний квиток розрахунковим документом є, зокрема при оплаті за допомогою банківської платіжної картки корпоративної чи особистої платіжної картки працівника – квитанція платіжного терміналу про оплату вартості квитків із застосуванням платіжної картки або виписка з відповідного рахунка, засвідчена підписом та печаткою банківської установи.
Видача електронних проїзних (перевізних) документів пасажирам здійснюється без надання податкової накладної до кожного окремого такого документа, оскільки візуальна форма електронного проїзного документа (посадочний документ) є фіскальним чеком, містить суму наданих послуг (вартість перевезення, інших додаткових послуг, що надаються пасажиру), фіскальний номер та податковий номер постачальника (особи, яка здійснила продаж квитка), а тому є документом, який підтверджує право на отримання податкового кредиту без отримання податкової накладної (при дотриманні інших правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ).
При цьому, якщо форма транспортного квитка відповідає вимогам міжнародних стандартів, відповідно до яких не передбачається наявність в квитках податкового номера, такі квитки є підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, але за умови, що даний документ містить інформацію про нараховану суму ПДВ.

Визначення платника транспортного податку при наданні легкового авто у фінансовий лізинг
Об’єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Норми визначені п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Платниками транспортного податку (далі – податок) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ).
Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 01 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію з транспортного податку (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 «Про затвердження форми Податкової декларації з транспортного податку» із змінами.
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, Декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).
Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансовий лізинг (оренда) є господарською операцією, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов, зокрема:
► об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
► балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
► сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
► майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
У разі передачі легкового автомобіля у фінансовий лізинг (оренду) платником транспортного податку щодо транспортних засобів, зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавством, є орендодавець (юридична чи фізична особа – власник транспортного засобу). При цьому Декларація подається за місцем реєстрації об’єкта оподаткування протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а сплата транспортного податку здійснюється з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Візитні картки, видані працівникам, на яких зазначені, реквізити роботодавця, не є базою нарахування єдиного внеску
Статтею 1 Закону України від 03 липня 2004 року № 270/96–ВР «Про рекламу» із змінами визначено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для вищезазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами) та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Візитні картки, видані роботодавцем своїм працівникам, на яких зазначені, зокрема, реквізити такого роботодавця, логотип та особисті дані конкретного працівника, згідно з нормами п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 не є базою нарахування єдиного внеску.

Дію преференцій для платників ПДФО, запроваджених на період карантину, продовжено
29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 591).
Законом № 591, зокрема внесено зміни до підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Цей підрозділ доповнено новими пунктами 12 та 13, відповідно до яких:
► тимчасово суми податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), що утримуються з доходів у вигляді доплат до заробітної плати, визначених відповідно до п.п. 2 п. 5 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», та нарахованих за періоди з 01 по 31 травня та з 01 по 30 червня 2020 року медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров’я державної та/або комунальної власності, які безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікуванні пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за переліком, що визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, компенсуються таким працівникам у повному розмірі за рахунок коштів державного бюджету України. Порядок виплати такої грошової компенсації затверджується Кабінетом Міністрів України (п. 12 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ);
► на період з 02 квітня 2020 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО не включаються доходи у вигляді допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які виплачуються (надаються) роботодавцем відповідно до ст. 471 Закону України «Про зайнятість населення» (п. 13 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ).
Закон № 591 опубліковано у офіційному виданні «Голос України» від 28.05.2020 № 87.

До уваги «єдинників» - платників ПДВ!
Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) запроваджено єдиний звітний період для звітності з ПДВ, який дорівнює календарному місяцю (у тому числі для платників єдиного податку).
Відповідні зміни внесено з метою спрощення адміністрування ПДВ, застосування єдиного підходу до формування показників звітності.
Норми визначені оновленим абзацом першим п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України.
Закон № 466 набрав чинності 23.05.2020.

Своєчасно сплачені податкові зобов’язання виключають виникнення податкового боргу
Податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов’язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Слід зазначити, що інформацію про наявність (відсутність) податкового боргу платник може отримати, скориставшись Електронним кабінетом, вхід до якого здійснюється за посиланням http://cabinet.tax.gov.ua.
Вхід до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг або через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID).
У приватній частині Електронного кабінету режим «Стан розрахунків з бюджетом» надає користувачу Електронного кабінету доступ до своїх особових рахунків зі сплати податків, зборів та інших платежів (дані інтегрованої картки платника).
Даний режим надає можливість переглянути зведену інформацію по кожному виду платежу, зокрема: орган ДПС, назва податку (платежу), платіж (код), бюджетний рахунок. При цьому, червоним кольором позначено суми заборгованості перед бюджетом.
Також, даний режим надає можливість переглянути інформацію по кожному виду податку (платежу) про нарахування за податковими зобов’язаннями, сплату та повернення з бюджету, пеню, переплату та залишок несплаченої пені, а також вивантажити її в форматі ХLS.
Крім того, платник податків має право надіслати запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС за формою «F/J1300203» через меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету.
Водночас і на офіційному вебпорталі ДПС України можливо переглянути інформацію про суб’єктів господарювання, які мають податковий борг за посиланням https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/pereliki-/296361.html.
Наявність податкового боргу є підставою для внесення майна боржника до податкової застави та реєстрації її у відповідному державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна. Опис майна в податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу (заступника, уповноваженої особи), яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.
Якщо наявність податкового боргу підтвердилась, необхідно здійснити наступні кроки:
► з’ясувати причину виникнення податкового боргу, шляхом самостійного аналізу або шляхом звіряння розрахунків у Центрі обслуговування платників за місцем реєстрації;
► самостійно сплатити податковий борг;
► у разі не згоди із сумою донарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання, оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку;
► скористатися правом розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу відповідно до норм ст. 100 ПКУ, у разі наявних для цього підстав.
Податкове зобов’язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів.
Незважаючи на причину несплати податкових зобов’язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, ПКУ не звільняє платника податків від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, – від стягнення такого податкового боргу.
Отже, рекомендуємо платникам своєчасно сплачувати податкові зобов’язання до бюджетів та єдиний внесок, не допускати виникнення податкового боргу і не створювати собі незручностей при розпорядженні власними коштами та майном у господарській діяльності.

Трудові правовідносини: працевлаштування неповнолітніх має особливості
Особи, які не досягли вісімнадцяти років (неповнолітні) відповідно до ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Згідно із ст. 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодших 16 років. Водночас, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП для неповнолітніх працівників віком від 16 до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу – 36 год. на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 год. на тиждень.
Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ст. 7 КЗпП).
На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.
Заробітна плата працівникам молодше 18 років, згідно із ст. 194 КЗпП, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи, відрядні оплачуються за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Молоді працівники мають право на щорічну відпустку, яка надається у зручний для них час.
Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки за згодою служби у справах дітей.

Граничні строки сплати податкових зобов’язань, визначених у податковій декларації про майновий стан і доходи у 2020 році
Деклараційна кампанія цього року триває до 01 липня 2020 року.
Після подання декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) платнику необхідно сплатити податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) і з військового збору, а саме:
► протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації – для фізичних осіб, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування);
► 30 вересня 2020 року* – для громадян та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
* Строк перенесено відповідно до Закону України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Платник ПДФО – фізична особа, який зобов’язаний подати Декларацію, визначити та сплатити свої податкові зобов’язання, сплачує за кодами бюджетної класифікації:
«11010500» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
«11011001» – «військовий збір, що сплачується за результатами декларування».
Платники ПДФО – фізичні особи, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов’язані сплатити ПДФО, але звільнені від подання Декларації (при нотаріальному посвідченні договорів та/або при видачі свідоцтв про право на спадщину тощо) сплачують по коду платежу:
«11010501» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов’язковому декларуванню»;
«11011000» – «військовий збір».

При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток необхідні первинні документи
Для цілей оподаткування податком на прибуток платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.
Норми встановлені п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Зокрема п. 44.2 ст. 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПКУ. Такі платники податку при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно з абзацом одинадцятим ст. 1 Закону № 996 первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Які терміни видачі готівкових коштів під звіт?
Відповідно до п. 19 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями, готівка під звіт або на відрядження видається суб’єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України.
Готівка видається під звіт:
1) на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів;
2) на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів – на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт;
3) на всі інші виробничі (господарські) потреби – на строк не більше 2 робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт.
Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження.
Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Відбулось друге засідання Керівного комітету Програми EU4PFM
Голова ДПС Олексій Любченко взяв участь у другому засіданні Керівного комітету по компонентах 3 (Мобілізація доходів) та 4 (Горизонтальні функції та управління) Програми з підтримки управління державними фінансами в Україні (EU4PFM). Захід відбувся 27 травня 2020 року в режимі онлайн.
Голова Державної податкової служби відзначив ефективну роботу команди проєкту EU4PFM, Центрального агентства з управління проєктами Литви та Представництва ЄС в Україні з реалізації проєкту.
Під час заходу Олексій Любченко розповів про зміни, які відбулися у ДПС, та пріоритетні напрями реформування служби на найближчу перспективу: удосконалення обслуговування платників, підвищення прозорості та клієнтоорієтованості, подальший розвиток IT-технологій та електронних сервісів, зниження навантаження на малий та середній бізнес, кадрову реформу та впровадження єдиної юридичної особи.
У свою чергу керівник секції «Належне урядування та розвиток демократії» Представництва ЄС в Україні Мартін Клауке зазначив, що в Україні за час існування проєкту спостерігається відчутний прогрес у впровадженні окремих змін у податковій та митній сферах. Він запевнив у підтримці ЄС України у проведенні відповідних реформ.
Участь у засіданні Керівного комітету Програми EU4PFM також взяли перший заступник Міністра фінансів України Денис Улютін, заступники Міністра фінансів України Юрій Драганчук та Світлана Воробей, в.о. Голови Державної митної служби України Ігор Муратов та заступник керівника апарату Рахункової палати України Леся Карнаух.
Довідково.
Програма EU4PFM підтримує реформування системи управління державними фінансами та містить 4 компоненти. ДПС спільно з Мінфіном та Держмитслужбою є бенефіціарами компонентів 3 та 4, які об’єднані в окремий проєкт. Компонент 3 Програми стосується зміцнення інституційних та організаційних можливостей органів системи управління державними фінансами у впровадженні та реалізації сучасної стратегії сприяння дотриманню платниками податків податкового законодавства; ефективного управління ризиками; розширення бази оподаткування, зокрема через поліпшення обміну податковою інформацією з іншими країнами; гармонізації податкового та митного законодавства України з правом ЄС; впровадження кращих світових практик у податковій та митній сферах. Впровадження компоненту 4 Програми забезпечить підтримку органів системи управління державними фінансами в Україні з питань розробки та впровадження сучасних методів управління людськими ресурсами, включаючи антикорупційні заходи, адаптації та автоматизації робочих процесів, вдосконалення процесів планування, впровадження та моніторингу реформ.
Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/420253.html

З початку року анульовано дію 819 ліцензій на право торгівлі алкогольними та тютюновими виробами
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області обліковується та здійснюється контроль за діяльністю 6 070 платників акцизного податку, із яких: 33 суб’єкти господарювання – виробники та імпортери алкогольних напоїв та тютюнових виробів, 339 суб’єктів господарювання зареєстровані платниками акцизного податку з пального та 5 698 суб’єктів господарювання сплачують податок з роздрібної реалізації підакцизних товарів.
Протягом січня – квітня 2020 року проведено 38 фактичних перевірок, в ході яких виявлено 32 порушення законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, серед яких:
- 19 фактів роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії;
- 1 факт оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії;
- 3 факти роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій;
- 3 факти торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від мінімальних роздрібних цін;
- 4 факти торгівлі алкогольними напоями на розлив;
- 2 факти торгівлі тютюновими виробами поштучно.
«Ведеться систематичний контроль за своєчасністю щоквартальної сплати суб’єктами підприємницької діяльності за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. В результаті, з початку 2020 року призупинено дію 546 ліцензій за несвоєчасну сплату чергового платежу, з них: на право торгівлі алкогольними напоями – 278, тютюновими виробами – 268. Анульовано дію 819 ліцензій, з яких: 406 – на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та 311 – на право торгівлі тютюновими виробами», – зазначив начальник управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Денис Дегтярьов.

До уваги платників ПДВ!
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної \ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена.
Однією з підстав такого зупинення є п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, якщо коди згідно з УКТЗЕД/ДКПП товарів/послуг відсутні в Таблиці даних платника податку на додану вартість, як товарів/послуг, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.
У разі виникнення цієї ситуації платнику ПДВ необхідно подати Таблицю даних платника податку (далі – Таблиця) відповідно до пунктів 12 – 24 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної \ розрахун