dpi466

6 серпня 2019, 11:49

Новини Правобережного управління 06.08.2019

Інформація для суб’єктів господарювання та банків-резидентів України!
ДФС України на офіційному вебпорталі за посиланням http://sfs.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/387013.htmlповідомила наступне.
З метою забезпечення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 605 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації», запобігання порушенням прав суб’єктів господарювання та уникнення затримань митного оформлення товарів, походженням з Російської Федерації, за які було здійснено передоплату до 01.07.2019, ДФС України листом від 26.07.2019 № 24043/7/99-99-18-03-01-17 (далі – лист № 24043) надіслано митницям ДФС інформацію щодо тимчасового механізму отримання ДФС України банківських підтверджень про здійснення передоплати за поставки товарів, що походять з Російської Федерації.
Лист № 24043 розміщено на офіційному вебпорталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/diyalnist-/zakonodavstvo-pro-diyalnis/listi/73575.html

Строки, в які розпорядники акцизних складів зобов’язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками
Доводимо до відома платників акцизного податку, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі – рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Норми встановлені п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог ПКУ зобов’язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
► акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів, – не пізніше 01 липня 2019 року;
► акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1 000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів, – не пізніше 01 жовтня 2019 року;
► акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів, – не пізніше 01 січня 2020 року.

Платник єдиного податку четвертої групи надає площі сільськогосподарських угідь в оренду: врахування в декларації
Об’єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Норми встановлені п. 292?.1 ст. 292? Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
При цьому ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року№ 2768-III із змінами та доповненнями визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями.
Платники єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується (п.п. 295.9.6 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, до декларації платника єдиного податку четвертої групи (орендодавця) включаються площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що надані ним в користування за договором оренди (суборенди) платнику єдиного податку четвертої групи (орендарю).
Якщо площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду надаються платником єдиного податку четвертої групи (орендодавцем) в користування за договором оренди (суборенди) іншому суб’єкту господарювання – не платнику єдиного податку четвертої групи (орендарю), то площі таких земельних ділянок не включаються до декларації платника єдиного податку четвертої групи (орендодавця).
При цьому за такі земельні ділянки, що не використовуються платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, орендодавець сплачує земельний податок на загальних умовах.

Перевірка з питань дотримання оформлення трудових відносин – фактична перевірка
Згідно з п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) перевірка, яка здійснюється контролюючим органом, зокрема, щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника, вважається фактичною перевіркою.
Після початку перевірки у платника податків виникає обов’язок щодо надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов’язані з предметом перевірки (п.85.2 ст.85 ПКУ).
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з’ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з’ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (п.80.6 ст.80 ПКУ).

При сплаті єдиного внеску поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:
у полі № 1 – зазначається службовий код («*»);
у полі № 2 – друкується розділовий знак «;» та код виду сплати («101» – Сплата суми єдиного внеску);
у полі № 3 – друкується розділовий знак «;» та код за ЄДРПОУ платника (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), який здійснює сплату (або реєстраційний номер облікової картки платника податків (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);
у полі № 4 – друкується розділовий знак «;» та роз’яснювальна інформація про призначення платежу;
у полі № 5 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;
у полі № 6 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;
у полі № 7 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється.

Порядок заповнення платіжних документів на сплату єдиного внеску
Заповнення платіжних документів на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) визначено Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів».

Повідомлення про прийняття на роботу
Відповідно до норм Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та подання повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби.
Роботодавець до початку роботи найманого працівника зобов’язаний повідомити органи ДФС про прийняття працівника на роботу. Порядок повідомлення про прийняття працівника на роботу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Постанова № 413).
Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі - Повідомлення) складають при укладанні безстрокового трудового договору, строкового трудового договору (на визначений строк, установлений за погодженням сторін; на час виконання певної роботи, з сезонними або тимчасовими працівниками) та контракту.
Повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою - підприємцем до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
- засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Допустили помилку у повідомленні про прийняття працівника на роботу. Як виправити
До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором власник підприємства, установи, організації або фізична особа повинна подати до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття такого працівника на роботу.
Обов’язок з подання повідомлення поширюється виключно на трудові відносини (коли з працівником укладається трудовий договір).Форма повідомлення про прийняття працівника на роботу затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015року № 413. Пунктом 2 додатка до Постанови встановлено тип повідомлення:
-«початкове» - подання інформації про прийняття працівника на роботу;
- «скасовуючи» - подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.
У разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу «скасовуючи» з помилковими даними і одночасно повідомлення типу «початкове» з правильними даними.
Накладення штрафу за подання уточнюючої інформації про прийнятих працівників до фіскальних органів чинним законодавством не передбачено.

Своєчасно не сплачено єдиний внесок. Що роботодавцю необхідно знати про відповідальність?
Страхувальники-роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким є календарний місяць (ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Гірничі підприємства зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. В разі, коли останній день строку сплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 11 розд. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).
До роботодавців відповідно до ст. 25 Закону № 2464 застосовуються штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску:
- одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) - у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
- у розмірі 20% несплачених або несвоєчасно сплачених сум єдиного внеску.
Суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення (ч.10 ст. 25 Закону № 2464).
Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення):
- Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, у тому числі авансових платежів, у сумі:
- що не перевищує 3 НМДГ, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від 40 до 80 НМДГ. За повторне протягом року вчинення таких дій – від 150 до 300 НМДГ.
- більше 300 НМДГ – тягне за собою накладення штрафу на зазначених осіб від 80 до 120 НМДГ. За повторне протягом року вчинення таких дій – від 150 до 300 НМДГ.

Податкова знижка на навчання
Відповідно до ст. 166 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено п. 166.3 ст. 166 ПКУ. До зазначеного переліку включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Фізична особа, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання, на вимогу контролюючого органу крім декларації про майновий стан і доходи подає:
відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери;
договір з навчальним закладом, додаткову угоду за наявності;
довідку про отримані у звітному році доходи;
документи, які підтверджують ступінь споріднення, тощо.
Для прискорення проведення контролюючим органом розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум доцільно надавати до контролюючого органу копії зазначених документів.
Громадяни, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки, мають право надати декларацію до кінця року, що настає за звітним, тобто до 31 грудня 2019 року включно.

ДФС виявлено 10,3 тис. нелегальних найманців
У січні-червні 2019 року органами ДФС встановлено порушення при виплаті заробітної плати та інших доходів в 42,7 відс. суб’єктів господарювання, які перевірялися.
За результатами перевірок порушникам донараховано до сплати 471,7 млн грн податку на доходи фізичних осіб, 146,1 млн грн єдиного внеску та 35,4 млн грн військового збору.
За рахунок вжитих заходів податкового контролю було виявлено 10,3 тис. найманих осіб, праця яких використовувалась роботодавцем без оформлення трудових відносин.
Фахівці служби беруть участь у робочих групах з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, створені за ініціативою місцевих органів виконавчої влади. Під час рейдів здійснюються обстеження виробничих, торгових приміщень юридичних та фізичних осіб, місць здійснення підприємницької діяльності. Крім того, з роботодавцями проводиться роз’яснювальна робота щодо дотримання податкового законодавств. Завдяки цьому за 6 місяців цього року роботодавцями додатково укладено 82,2 тис. трудових угод з найманими працівниками.
За січень-червень 2019 року до державної реєстрації залучено 11,8 тис. громадян, які здійснювали підприємницьку діяльність неофіційно. До бюджетів додатково сплачено 12,5 млн грн податків та зборів та 14,4 млн грн єдиного внеску.

У липні сума нарахованого податку на додану вартість зросла на 2 млрд гривень
За результатами декларування у липні 2019 року нараховано до сплати 18,1 млрд грн податку на додану вартість. Це на 2 млрд грн більше аналогічного періоду минулого року. У липні 2018 року цей показник складав 16,1 млрд гривень. При збільшенні обсягів постачання на 22 млрд грн (приріст 3,5%) збільшення нарахувань відбулося на 12,1 відсотка, або на 2 млрд гривень.
Найбільшу суму податку – 10,7 млрд грн нараховано суб’єктами господарювання з доходом менше 200 млн грн – майже 221,6 тис. суб’єктів. 4,7 млрд грн. нараховано 70 суб’єктами господарювання, доходи яких перевищують 1 млрд грн., та 2,7 млрд грн. – 294 суб’єктами господарювання, доходи яких від 200 млн грн до 1 млрд грн.
Також спостерігається адекватність нарахування податкових зобов’язань у порівнянні до попереднього місяця поточного року: при зменшенні обсягів постачання на 46 млрд грн., або 6 відсотків, зменшення нарахувань відбулося лише на 0,3 млрд грн., або на 2 відсотки.
У цілому ж у 2019 році нараховано до сплати 135,9 млрд грн ПДВ, що на 12,4 млрд грн більше аналогічного періоду минулого року (123,5), а приріст склав 10 відсотків.
Найбільше збільшення нарахувань порівняно з минулим роком відбулось по галузях економіки:
виробництво тютюнових виробів – зростання на 327,5 млн. грн.;
роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами – на 114,2 млн грн;
торгiвля електроенергією – 85,3 млн. грн.
Податкове навантаження у липні 2019 року складає 2,8 відсотка, що на 0,2 відс. більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У липні очікується збір з ПДВ з урахуванням бюджетного відшкодування у сумі 7,8 млрд грн., або 109,8 % виконання індикативного показника.

До уваги платників акцизного податку!
Державна фіскальна служба України, відповідно до пункту 30 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 408, інформує, що 28.07.2019 буде проводитися технічне обслуговування системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Порядок декларування походження транспортних засобів
Пунктом 2 частини четвертої статті 44 Кодексу встановлено, що документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII Кодексу.
Згідно з частиною дев’ятою статті 43 Кодексу до додаткових відомостей про країну походження товару належать відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до вимог статті 40 Кодексу країною походження транспортних засобів вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки (виробництва), достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки (в результаті їх переробки змінено класифікаційний код товару за УКТЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків).
У зв’язку з цим ідентифікаційний номер транспортного засобу (далі - VIN- код), який являє собою структуроване поєднання літеро-цифрових позначень, що надається виробником транспортному засобу з метою його ідентифікації та містить інформацію про географічну зону та країну виробництва (завода-виробника), належить до додаткових відомостей про країну походження товару.
З урахування викладеного, для підтвердження того, що засоби не заборонено до ввезення в Україну, громадяни декларують країну походження транспортних засобів (крім тих, на які запроваджено особливі види мита) на підставі відомостей, що містяться в VIN-коді, інформація про який зазначається у технічному паспорті на транспортний засіб або в інших документах та декларується у графі 31 митної декларації.
У графі 44 митної декларації документ про походження транспортних засобів, складений компетентною особою/організацією відповідно до його VIN-коду, зазначається за кодом «7017» згідно з відомчими класифікаторами інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.
Звертаємо увагу, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України, то документ, що підтверджує країну походження товару, має подаватися обов'язково (частина друга статті 44 Кодексу).