dpi466

18 травня 2018, 11:59

ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра 17.05.2018

Громадяни можуть ввозити на митну територію України транспортні засоби особистого користування
Відповідно до п. 3 частини десятої ст. 374 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років, зокрема:
транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні;
товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного повнолітнього громадянина) за умови одночасного ввезення з транспортними засобами особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 214.04).
Погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі
Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, визначено ст. 95 ПКУ.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПКУ).
Пунктом 95.3 ст. 95 ПКУ визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Відповідно до п. 95.7 ст. 95 ПКУ продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.
Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:
майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені контролюючим органом на конкурсних засадах (п.п. 95.7.1 п. 95.7 ст. 95 ПКУ);
цінні папери – на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» (п.п. 95.7.2 п. 95.7 ст. 95 ПКУ);
інше майно, об’єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах (п.п. 95.7.3 п. 95.7 ст. 95 ПКУ).
Майно, що швидко псується, а також інше майно, обсяги якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації торгівлі, визначені контролюючим органом на конкурсних засадах (п. 95.8 ст. 95 ПКУ).
З огляду на зазначене, погашення податкового боргу платника податків здійснюється на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі та прийнятого на його підставі рішення контролюючого органу шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пп. 95.7 – 95.24 ст. 95 ПКУ.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 134.03).
Звірку з податку на нерухомість необхідно здійснити протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення
Податкове/податкові повідомлення-рішення (далі — ППР) про сплату суми/сум податку надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня звітного року.
У разі незгоди з визначеною у ППР сумою податку громадяни мають право звернутися до податкового органу за місцем реєстрації та провести звірку даних щодо:
- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
Однак зробити це вони мають протягом 60 днів з дня отримання ППР, адже по завершенню цього терміну до моменту сплати податку буде нарахована пеня.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове ППР. Попереднє ППР вважається скасованим (відкликаним).
За несплату до 1 серпня податку згідно поданої декларації про майновий стан і доходи передбачена відповідальність
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі — ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій нею податковій декларації про майновий стан і доходи.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
— при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
— при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня.
На суми грошового зобов’язання, визначеного цим підпунктом (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки Нацбанку України, чинної на кожний такий день (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
За якою формою подаються письмові пояснення та копії документів при зупиненні реєстрації податкової накладної?
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок № 117).
Відповідно до п. 16 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 14 Порядку № 117, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України від 22 травня 2003 року № 852-ІV «Про електронний цифровий підпис», № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.05.2017 за № 959/30827.
Згідно із п. 17 Порядку № 117 ДФС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв’язку ДФС, якими можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.
Пояснення та копії документів подаються у вигляді Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним/розрахункам коригування за формою J/F 1312602, яка включає у себе додаток за формою, J/F 1360102 у форматі PDF (розмір кожного додатку не повинен перевищувати 2 МБ).
Обмеження пов’язане з обмеженнями системного програмного забезпечення, яке не залежить від Державної фіскальної служби України.
Як свідчить практичний досвід, 2 Мб достатньо для 1 вкладеного документа.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 101.17).

У разі припинення діяльності або реорганізації платника податків здійснюється документальна позапланова перевірка
Відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих визначено розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) зі змінами та доповненнями (далі – Порядок).
Згідно із п. 11.1 розд. ХІ Порядку платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
Відповідно до п. 11.5 розд. ХІ Порядку у зв’язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені розд. ХІ Порядку, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей), зокрема:
відомостей державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;
відомостей з ЄДР чи Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ), повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу.
При проведенні заходів податкового контролю, пов’язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (п. 11.6 розд. ХІ Порядку).
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абзац перший п. 78.4 ст. 78 ПКУ).
При цьому термін прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про призначення документальної позапланової перевірки юридичної особи, відокремленого підрозділу (філії) після внесення запису про їх припинення в ЄДР ПКУ не визначено.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 136.03).

Платник податку може включити до податкової знижки суму страхових платежів
Підпунктом 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.
Згідно з п.п. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику – резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ;
б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 відс. суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї.
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розд. IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
При цьому, договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором (п.п. 14.1.52 п. 14.1. ст. 14 ПКУ).
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).
Водночас, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Оригінали таких документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Разом з тим, п. 166.4 ст. 166 ПКУ визначено обмеження щодо застосування податкової знижки, зокрема загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.
Отже, платник податку може включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного (податкового) 2017 року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного (податкового) року витрати на сплату страхових платежів за договорами довгострокового страхування як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку у 2017 році –2240 грн. (у розрахунку на місяць) ;
б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї у 2017 роц і– 2240грн. х 50 відс. = 1120 грн. (у розрахунку на місяць).
Оскільки до податкової знижки за звітний календарний рік дозволено включати суми витрат, понесених платником податку за договорами дострокового страхування протягом звітного податкового року, то при включенні до податкової знижки за звітний рік слід враховувати суму витрат (частину) у розрахунку за кожний повний або неповний місяць страхування протягом якого діяв договір страхування з урахуванням встановлених обмежень.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 103.06.05).
Який період є звітним для новоствореної фізичної особи – підприємця з метою подання декларації про майновий стан і доходи?
Відповідно до п.п. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності ПКУ, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.
Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем.
Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настануть у звітному податковому році.
При цьому, податкова декларація за звітний (податковий) період, який дорівнює календарному кварталу, подається платниками податків на доходи фізичних осіб - підприємцями протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Враховуючи викладене вище, новостворена фізична особа – підприємець за період від дати державної реєстрації до дати переходу на спрощену систему оподаткування подає квартальну податкову декларацію протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу та самостійно сплачує суму податкового зобов’язання, зазначену у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, визначеного для подання податкової декларації.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 104).
За порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі передбачена відповідальність
Згідно із п. 120 прим.1.1 ст. 120 прим.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПКУ покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
50 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст. 201 ПКУ штрафні санкції, передбачені п. 120 прим.1.1 ст. 120 прим.1 ПКУ, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з п. п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПКУ.
У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог ПКУ щодо своєчасності реєстрації таких документів в ЄРПН, штрафні санкції, передбачені п. 120 1.2 ст. 120 прим.1 ПКУ, не застосовуються.
Відповідно до п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст. 201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з п. п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПКУ.
Відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ та п. 120 прим. 1.1 ст. ст. 120 прим. 1 ПКУ, не застосовуються.
Відповідно до п. 35 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ норми п. 120 прим.1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, складених до 1 жовтня 2015 року.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 101).
Порядок сплати суми штрафу, що вноситься громадянином, який вчинив порушення митних правил
Відповідно до ст. 486 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст. 508 МКУ, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням.
Форма постанови в справі про порушення митних правил затверджена наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 652, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.06.2012 за № 1015/21327 зі змінами та доповненнями (далі – Постанова).
Відповідно до ст. 464 МКУ штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов’язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається МКУ залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.
Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови – не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України (ст. 539 МКУ).
Реквізити рахунку для сплати суми штрафу зазначаються в Постанові або у супровідному листі, яким ця Постанова надсилається особі.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 220.03).
Відображення в податковому розрахунку за формою 1ДФ суми утриманих аліментів підприємством з фактичного заробітку працівника
Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 1404) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до п. 6 ст. 71 Закону № 1404 у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи – підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція), визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню.
Особливості виконання рішень про стягнення аліментів визначені розд. XVI Інструкції.
Так, відповідно до п. 1 розд. XVI Інструкції виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону № 1404, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення, зокрема зазначаються відомості про спосіб перерахування стягнутих аліментних сум, реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання аліментних сум (за наявності).
Стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження (п. 2 розд. XVI Інструкції).
Згідно з п.п. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ із змінами та доповненнями, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Підпунктом «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ визначено, що особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до Довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін відображаються у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «140».
Таким чином, суми утриманих підприємством аліментів з фактичного заробітку (доходу) працівника на підставі постанови виконавця, які перераховані на рахунок виконавчої служби для подальшої їх виплати стягувачу, відображаються в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «140» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки стягувача.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 103.25).

З початку року ГУ ДФС у Дніпропетровській області забезпечено відшкодування майже 3,4 млн. грн. збитків
За 4 місяці 2018 року в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області перебувало 359 кримінальних проваджень.
Із 71 закінченого кримінального провадження на розгляд до суду направлено 37, серед яких: 34 з обвинувальним актом та 3 з клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, за січень – квітень поточного року за підслідністю скеровано 118 кримінальних проваджень, приєднано до інших проваджень – 42.
По закінчених кримінальних провадженнях до бюджету відшкодовано 3 млн. 390 тис. грн. збитків.
У Кривому Розі ліквідовано незаконну АЗС. Вилучено нафтопродуктів майже на 1 млн. грн.

Співробітники податкової міліції ГУ ДФС у Дніпропетровській області зупинили роботу АЗС, яка функціонувала без наявності відповідних документів.
В рамках проведення операції «Акциз – 2018» було встановлено, що у м. Кривий Ріг на території, яка належить одній із приватних компаній, місцева жителька без наявності реєстраційних і дозвільних документів встановила АЗС та здійснювала незаконний продаж та зберігання нафтопродуктів.
За результатами проведених заходів вилучено нафтопродукти загальною вартістю 980,7 тис. грн. та обладнання на суму 200 тис. грн. Всього вилучено ТМЦ на 1 млн. 180 тис. грн.
Стосовно правопорушниці складено адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП.
Дніпропетровські митники виявили факт порушення митних правил на суму більше 88,6 млн. грн.
На адресу Дніпропетровської митниці ДФС Управлінням Служби Безпеки України у Дніпропетровській області було надано матеріали щодо незаконного ввезення українським підприємством протягом 2016-2017 років товару «штучна ковбасна оболонка» походженням з Російської Федерації, який заборонений до ввезення відповідно до ПКМУ від 30.12.2015 №1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації».
Зазначений товар ввозився на митну територію України зі складів, розташованих у Литовській Республіці, шляхом подання митним органам документів, в яких країною походження товару вказано Китайську Народну Республіку.
При цьому, на адресу митниці надано експортні декларації митних