Як живуть переселенці у Дніпропетровській області?

На Дніпропетровщині – п’ять модульних містечок. Вони збудовані в партнерстві з Німеччиною. Одночасно в них може жити понад 2 тисячі переселенців. Стільки ж зараз заселяється в 15 відремонтованих гуртожитків. Люди можуть мешкати в них стільки, скільки потрібно.

«За офіційними даними, з Донбасу на Дніпропетровщину перебралися близько 80 тисяч людей. Не всі змогли фінансово «потягнути» оренду квартири. Альтернативою стали модульні містечка у Дніпрі, Кам’янському, Кривому Розі, Нікополі та Павлограді. Їх допоміг побудувати в області уряд Німеччини. Ми вдячні партнерам з GIZ за те, що сприяють вирішенню нагальних потреб постраждалих від конфлікту на Сході країни», – подякував голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко.

Як живеться переселенцям, німці побачили на власні очі. Делегація на чолі з головою правління Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ Танею Гьоннер відвідала транзитне містечко у Дніпрі. Гості зустрілися з переселенцями, поспілкувалися з ними.

Валентина Бордунова покинула домівку в Донецьку. Життя з чистого аркуша – у Дніпрі. Тут вона з чоловіком і донькою, два місяці тому народився онук Платон. «Спочатку ми знімали квартиру, та це було надто дорого для нашої родини. Потім переїхали в кімнату в модульному містечку. Усім задоволені, побутові умови влаштовують. На подвір’ї розбили квітник. Він нагадує про рідний дім», – каже жінка.

Містечко в обласному центрі розраховане на 450 осіб, але по факту тут мешкають 300 переселенців. Якщо у 5-тимісцевий будинок в’їжджає родина з чотирьох людей, то на зайве місце уже нікого не селять. Враховуючи це, ресурси модулів вичерпані. Натомість є змога розміщувати людей у транзитних містечках Нікополя та Кривого Рогу. Там ще є вільні кімнати.

Усі модульні містечка однотипні. Вони складаються з будинків з кімнатами сімейного типу, гуртожитку, пральні та адміністративної будівлі. Модулі облаштовані всім необхідним – від меблів до кухонного приладдя. Кухні обладнані електричними плитками, є необхідний посуд, гаряча вода – цілодобово.

У Павлограді найбільше модульне містечко із семи, що зводилися у Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях. Його відкрили в лютому 2015-го. Містечко здатне вмістити 640 людей. «На сьогодні усі будиночки зайняті. Вільні місця – тільки з підселенням», – окреслює реальну ситуацію керівник модульного містечка Віктор Діденко.

60-річна Надія Дружина разом з родиною поспіхом покидала Горлівку, взявши із собою тільки найважливіше. «Спочатку зупинилися в Павлограді у знайомих. Коли збудували модульне містечко, переїхали до нього. Ось уже другий рік, як ми тут. Усе влаштовує. Тільки в будинку влітку спекотно», – розповідає переселенка. Вона вірить, що янголи піклуються про її сім’ю, чекає, що закінчиться війна, і вони зможуть повернутися додому.

Кожен з тих, хто був вимушений тікати з Донбасу, може жити в транзитному містечку від 3 до 6 місяців. Це прописано у відповідному договорі, який укладається з орендарем. У разі потреби термін подовжують. Ціна за проживання – 150 гривень з людини. Дітям до трьох років – безкоштовно. Щоб отримати кімнату в модулі, треба мати довідку переселенця. Рішення про заселення приймає спеціальна комісія при міськраді.

«Наразі ми радимося із владою, як розселити сім’ї переселенців у постійне, а не тимчасове житло», – зазначив генеральний консул Німеччини у Дніпропетровську Вольфганг Мессінгер.

Надають притулок переселенцям і в 15 відремонтованих гуртожитках. Їх привели до ладу коштом ЄС – у Дніпрі, Кам’янському, Вільногірську, Кривому Розі, Новомосковську, Жовтих Водах, Синельниковому та Нікополі. Масштабний проект дозволить понад 2 тисячам людей поселитися в комфортних умовах.

На Дніпропетровщині більше 700 сімей переселенців отримали допомогу від Німеччини.