Точка на карті. Мавринський майдан: древній храм чи обсерваторія предків?

Ті, хто там вже побував, вважають його місцем сили

У будь-якому разі це стверджують в Інтернеті дехто з блогерів. Роман приїхав на це місце з Нікополя:

— Перш ніж відправитись у дорогу, я старанно вивчив місцевість. Дістатися до Мавринського майдану зовсім нескладно. Маршруткою від Дніпропетровська туди їхати максимум годину. За кілька кілометрів до Павлограда необхідно вийти на трасі, на зупинці Межиріч. А там — 2—3 кілометри пішки. На всяк випадок можна запитати дорогу у місцевих. Двадцять хвилин неспішної ходи — й ви вже на східній околиці села. Майдан знаходиться в якійсь сотні метрів від сільського житла.

Біля підніжжя майдану пам’ятний знак «Козацький майдан. Охороняється державою». Поднімаємося вгору — й перед нами дивне видовище. Ніякі фотографії з висоти пташиного польоту не дадуть повної уяви про унікальність цього творіння людей. Ким би вони не були й для чого б не створювали цю велич.

В Інтернете я читав, що майдан резонує голос людини, яка перебуває всередині. Вирішили перевірити. Виявилося, усе навпаки. Там нема ніяких звуків і ти у повній ізоляції від зовнішнього світу. Зовні шумить вітер, гавкають собаки з навколишніх дворів, а тут абсолютна тиша. Намагаємося кричати, однак наші голоси поглинає багатовікова земляна міць.

Майдан знаходиться на території Межиріцької сільської ради, і хоча почули про нього не так вже й давно, відразу ж пішов розголос про це загадкове місце. Із землі ніби нічого особливого не побачиш, але варто піднятися у повітря (що й робив дехто з відчайдух на дельтаплані) — перед тобою вали, які усі вкупі нагадують величезного краба. Фактично — це усічений конус зулоговиною, від якої у різні боки розходяться звивисті земляні узвишшя — «клешні».

Обсерваторія, храм чи місце посадки НЛО?

Сучасне село Межирічі кілька десятиліть тому складалося з двох сіл — Мавриного та й, власне, Межиріч. В обох селах було по майдану. Однак до цього часу зберігся Мавринський майдан, для популяризації й дослідження якого немало зусиль доклала місцевий краєзнавець Лариса Охотник.

Що то може бути, чим слугував цей привіт з сивої давнини поселенцям — козацькою оборонною спорудою, святилищем, обсерваторією, селітроварнею?

З приводу цього виникають різні думки. Був помічений зв’язок контуру Мавринського майдану з розташуванням Сонця в залежності від періоду року, звідкіля й з’явилося припущення про обсерваторію, храм або місце жертвоприношень. А можливо, йдуть далі дослідники, було щось на зразок календаря по аналогії з відомим Стоунхенджом. Ну а той, хто особливо не фантазує, робить висновок про те, що майдан — місце посадки НЛО.

Скористаємося спостереженнями людей, котрі мають безпосереднє відношення до вивчення особливостей об’єкта сивої давнини.

— Це місце має свій енергетичний код, — стверджує Лариса Охотник, одна з найнаполегливіших шукачів ключів до загадковості майдану. — Мене особисто вражає геометричність древнього спорудження. Воно нагадує усічений конус з глибокою улоговиною. Три отвори — «вікна» на горі конусу, зорієнтовані на північній схід, захід та південь. Від північного та західного «вікон» відгалужуються такі собі земляні вали — «вуса».

По чотири з обох сторін назустріч одне одному. У середині улоговини вали по центру та біля східного вікна. Звідси дуже гарно спостерігати схід та захід Сонця, особливо у дні літнього та зимового сонцестояння, весняного та осіннього рівнодення.

І багато людей спостерігають. Їх називають рідновірами (сучасні язичники). Сьогодні ми можемо оперувати тільки гіпотезами, однак, на думку дослідників, не слід відкидати вірогідності того, що древні поселенці призвичаювалися жити по Сонцю, Місяцю, зірковому небу.

Межирічани, які на собі перевірили особливості Мавринського майдану, розповідають, що, якщо внизу, в улоговині, говорити зовсім неголосно, то на верхівці конуса все сказане добре чути без мікрофона. Також примітно й те, що в улоговині майдану ніколи не затримується вода, якими б не були дощі чи сніги. Геологів мав би зацікавити цей факт.

Дерева тут не ростуть

І ще таке спостереження допитливих: досить велика територія майдану з його чудернацькою конфігурацією, територія на кілька десятків метрів довкола — практично голі. Крім низькорослої трави, жодного, бодай найменшого кущика. Лише неподалік росте покручене маслинове дерево.

Юннати пробували садити на майдані верби, але дерева рости тут не хочуть. Здавалось б, за сотні, й, мабуть, тисячі років тут мав би вирости хоча б терен. Можливо, тут особливий глибинний ґрунт? До речі, кургани-могили, які не розорані, не зруйновані, також рідко коли заростають чим-небудь, крім степової трави.

А можливо, звідси йде сильний викид підземної енергії? Й тому походеньки по майдану мають бути обережними? Досі вчені ще не сказали свого вагомого слова про стан підземних пластів, про особливості потоку енергії в улоговині та по змієподібних «вусах».

Пам’ятник місцевого значення

Між тим, звістка про павлоградське диво швидко поширювалася. Фото майдану з дельтаплана з’явилося у публікаціях вчених, краєзнавців, у соціальних мережах Інтернету. А раз є інтерес, то найперше, що слід зробити, визнали громадськість та місцева влада, — це забезпечити збереження археологічної та історичної пам’ятки для наступних поколінь.

Завдяки знову ж таки клопотанню сільської громади Межиріч у Павлоградському районі запроваджується спеціальна програма до 2017 року з метою комплексного розвитку прилеглої до майдану території, залучення необхідних інвестицій.

— Сьогодні цей незвичайний об’єкт культурної спадщини древності знаходиться під охороною, — говорить заступник голови Павлоградської райдержадміністрації Людмила Комаркова. — Розроблено спеціальні заходи. Справа в тім, що усі роботи з благоустрою мають вестися за межами самої історичної пам’ятки та охоронної зони навколо неї. Будь-які відповідні будівельні роботи не повинні наближуватись до майдану більш як на десять метрів.

Прийнята програма передбачає цілий комплекс робіт — наукове вивчення, класифікацію, внесення у державний реєстр пам’ятників України тощо.

Сьогодні Мавринський майдан має статус пам’ятника місцевого значення. Межиріцька сільська рада, на території якої він розташовується, звісно ж, не має достатньо коштів для його утримання та проведення відповідних досліджень. Тому піднімається питання про надання майдану статусу історико-археологічної пам’ятки національного значення, що дозволить залучати сюди кошти з бюджетів різних рівнів, у тому числі й з державного.

Невтомна Лариса Михайлівна Охотник, продовжувачка справи батька Михайла Марковича Охотника — краєзнавця, історика, колишнього директора межиріцького сільського музею у 2011 році подала на обласний ярмарок ідей свій проект бачення шляхів вирішення проблем стосовно майдану.

Насамперед слід визначити територію охоронної зони, встановити охоронні знаки, прокласти дорогу з твердим покриттям частково територією села та за селом. Необхідно також виділити земельні ділянки під автостоянку та проведення обрядів, ритуалів сучасними язичниками, які вже кілька років роблять це прямо на майдані, витоптуючи його. Щодо санітарних норм, то й тут є робота. Але головне, за словами Л. Охотник, уся вона має проводитись у відповідності з українським законодавством та з дозволу обласного центру з питань охорони пам’яток історії та культури.

На святі Перуна у сяйві вогнищ…

Нещодавно на Мавринському майдані зібралося чимало людей. Прийшли, аби вшанувати Перуна, який вважався головним богом слов’янських язичників. У першу чергу, цей бог-громовержець сприймався як покровитель воїнів.

Співали, ходили по тліючому вугіллю, читали вірші. До нічних романтиків приєдналися павлоградська «Просвіта», клуб «Українська цивілізація». Євгенія Шальська — одна з прихильників магічної сили цього місця, була тієї ночі на Мавринському майдані.

— Скільки буваєш тут, стільки ж щоразу робиш й відкриттів, — говорить вона. — В центрі улоговини можна спостерігати, що сонце, як сходить, то з’являється у східній западині. А місяць виходить на сході, потім рухається по горизонталі й на рівні південної западини різко піднімається вгору. Таке враження, що наші предки створили математично точно прораховану матрицю астрологічної обсерваторії, що під силу лише древньому комп’ютеру. Якщо такий існував. Та ніч незабутня.

Арочний міст, оглядовий майданчик

Перш за все планується захистити майдан від «чорних археологів». А для отримання дійсно захоплюючих вражень буде збудовано арочний міст довжиною не менш як 220 метрів та оглядовий майданчик. Поряд мають з’явитися автостоянка, туалети, контейнери для сміття. Буде підведено необхідні комунікації та огороджено територію усього комплексу. За порядком слідкуватиме нечисленний персонал.

Уже в недалекому майбутньому територія унікальної пам’ятки древньої минувшини може стати місцевою туристичною Меккою.