Занедбані будівлі Дніпра: Сумна доля старовинного особняка університетського професора

Мало хто знає про долю цієї дивовижної будівлі з класичними колонами, яка загубилася серед навколишньої забудови на схилі пагорба, з якого починався розвиток нашого міста.

Як не сумно визнавати, але ця чудова будівля – вже не один рік занедбана і руйнується на очах. Тим часом у цього будинка була гарна і дивовижна доля.

Він розташований на схилі історичного пагорба, з якого розпочиналася забудова Катеринослава. Особняк знаходиться недалеко від парку Шевченка, між Набережною Перемогою та готелем «Світанок (Рассвет)». Практично прямо над ним проходить іржавіюча канатна дорога.

Про гарний і покинутий особняк Міському сайту повідомив наш давній друг, директор Технічного музею «Машини часу» Михайло Прудніков. Цьому передувала цікава історія.

Нещодавно Міський сайт розповідав про те, як Михайло Прудніков почав збирати історії старих автомобілів, які в нашому місті були кинуті господарями та перетворилися на металобрухт. На цю публікацію було багато відгуків. Окрім інших, Ольга Халетська повідомила про старий «Мерседес», який уже багато років стоїть занедбаним у приватному секторі неподалік готелю «Світанок».

Розшукуючи цю машину, Михайло Прудніков із подивом виявив і цей чудовий, але покинутий особняк.

Що ж це за будинок і чому в нього такий сумний стан?

Нам вдалося з'ясувати, що спочатку це був будинок професора ВНЗ. Його ім'я історія не зберегла. Відомо лише, що він приїхав наприкінці 19 – на початку 20 століття з Петербурга до Катеринослава, щоб викладати у щойно створеному Гірському училищі (пізніше – Гірський університет, зараз – Дніпровська політехніка).

Для шановного викладача з тогочасної столиці виділили ділянку у тихому районі, яким на той час і був схил пагорба. Адже на той час ні Набережної, ні забудови навколо не існувало. На ньому і був збудований чудовий особняк з колонами.

За однією з версій, він заповів свій будинок училищу після трагедії, що сталася під час революції 1917 року. Тоді загинув його єдиний син, а буквально за кілька днів від туберкульозу померла дружина. Самого професора поховали за кілька місяців.

1926-го року будинок віддали під тир військової кафедри. А ще згодом із розкішного особняка хотіли зробити невеликий готель. Але виш відвоював своє право на будівлю. Занедбаний тир, як і раніше, значиться за Дніпровською політехнікою. Але насправді він давно закритий і покинутий. Всі двері забиті. Зі стін поступово відвалюється плитка. Місцями вікна закривають кущі, що розрослися.

Тим часом у цьому районі передбачається масштабне будівництво. Міський сайт розповідав про глобальні проекти забудови, які до початку Великої війни розглядалися на архітектурно-містобудівній раді Дніпра.

Очевидно, до них рано чи пізно повернуться. Тому колишній особняк професора фактично приречений…

Фото люб'язно надане Михайлом Прудніковим