Де у нашому місті побудували першу турбіну на Дніпрі?

Задовго до будівництва ДніпроГЕС з'явилася перша турбіна, яка отримувала електрику на річці Дніпро.

Про цю цікаву та маловідому історію розповів відомий дніпровський письменник, історик, краєзнавець, журналіст Микола Чабан:

«ПЕРША ПОМІТНА ТУРБІНА НА ДНІПРІ: ЯК ЦЕ БУЛО?

Довгий час хвилювало, коли ж сталася перша спроба експлуатації Дніпрових порогів? Нещодавно мені вдалося відшукати дату і відомості про потужність першої солідної турбіни.

Її поява відноситься до літа 1902 року. Про неї було оперативно згадано вже наступного 1903 року в книжці Олексія Лісовського «По Екатерининской железной дороге», випуск І.

Настав час докладніше розповісти про це.

На першому з Дніпрових порогів – Кодацькому, в частині його, що належала графу Іларіону Воронцову-Дашкову, професор Харківського технологічного інституту Василь Альбицький встановив саме тоді американську турбіну на 120 кінських сил. Вона слугувала для приведення в дію в графській економії Чаплі двох лісопильних верстатів, чотирьох борошномельних поставів (поста́в (чи поса́д) — пара з верхнього і нижнього млинових жорен) та шести американських сукновальних верстатів. Для порівняння: у той же час на протилежному графському – правому березі, під колишньою фортецею Кодак, знаходився борошномельний млин купця Зверєва. При млині була малосильна турбіна Жорнваля, яка іноді насилу приводила у дію два жорнові постави.

Уведення пристосувань обійшлося тоді маєткові графа Воронцова-Дашкова в 32 тисячі карбованців. Причому власне на отримання 120 сил витрачено було 20 тисяч карбованців. А решта дванадцять тисяч пішли на переробку будівель, на приводи і на машини – знаряддя. Тож, як зазначав сам професор Альбицький, при первісному облаштуванні кожна кінська сила обійшлася в 183 карбованці.

Що ж стосується вартості експлуатації водяної сили, то все вартувало 1700 карбованців або 14 з невеликим за кожну кінську силу. Щоб зрозуміти порівняну мізерність цієї суми, досить вказати, що в паровій машині за рік одного палива в середньому витрачалося на 150 карбованців на кінську силу.

На думку професора Альбицького, «сотні фабрик могли б зі зручністю розташуватися на обох берегах Дніпра проти порогів та мали б у своєму розпорядженні цілком достатню силу, навіть з великим надлишком».

Слава Богу, сотень фабрик на Дніпрових порогах не виникло. Хоча подібні маячні ідеї спадали на думку не лише професору Альбицькому. Приміром, з подібною ідеєю носився перед Першою світовою війною колишній катеринославський міський голова Іван Езау. Годі уявити шкоду природі, яку б завдала подібна гіпер-індустріалізація.

А доля першої турбіни?

Вона нібито лежить на дні Дніпра неподалік села Чаплі. І за гарної погоди у березні, коли вода чиста, її нібито можна бачити з човна.

Проте це чута мною легенда, яких чимало блукає по наших затоплених порогах…».

Ілюстрації зі сторінки Миколи Чабана