Днепровскому заводу «Днепротяжмаш» - 110 лет

К сожалению, свой юбилей один из бывших гигантов индустрии Днепра и Украины отмечает в достаточно печальном состоянии.

После начала Большой войны производство на этом предприятии значительно сократилось, а потом и совсем было фактически остановлено. О перспективах этого завода сейчас можно только предполагать…

А ведь во времена своего расцвета в 1970-80-х годах «Днепротяжмаш» производил более половины всего доменного оборудования СССР, которое экспортировалось в Западную Европу, Индию, Египет и другие страны. В ассортименте выпускаемой продукции были оборудование для металлургических заводов, трубопроводов, метро, горнодобывающей промышленности, коксохимических заводов, шахт, помпы и многое другое.

А начиналась история этого предприятия 110 лет назад, в мае 1914 года.

Об этом и об основных этапах развития завода напомнил Председатель совета ветеранов войны и труда Новокодацкого района Днепра Владимир Духневич:

«Завод виник у травні 1914 року завдяки бельгійським підприємцям братам Георгу та Шарлю Шодуар. В цей час була задута і запущена в роботу доменна піч, звідти і починається історія заводу «Дніпроважмаш».

1918 році завод було націоналізовано.

В 1929 році починається новий імпульс розвитку і нова назва «Дніпропетровський завод металургійного обладнання» (ДЗМО). На початку 30-х років на заводі працювало близько трьох тисяч працівників. У роки другої п'ятирічки ДЗМО став найбільшим постачальником металургійного устаткування Кузнецькому і Магнітогорському комбінатам , «Запоріжсталі», «Криворіжсталі» та багатьом іншим заводам Півдня і Сходу СРСР. З 1935 року почали випускати тюбінги для московського метрополітену.

В 1941 році підприємство було евакуйовано на Урал. Багато працівників заводу пішли добровольцями захищати батьківщину. Все, що залишалося на заводі, було підірвано 25 серпня, щоб не дісталося ворогу.

Восени 1943 року, після звільнення Дніпропетровська від фашистів, почалося відновлення заводу. До початку 50-х років, пройшовши стан відновлення, ДЗМО вийшов на провідні позиції в СРСР з випуску доменного і сталеплавильного обладнання.

У 1979 р. на підприємстві побудовали новий інженерний корпус, де розмістився інформаційний центр і проектно-конструкторський та технологічний інститут металургійного устаткування (ПКТІ МУ). У 80-х рр. завод виробляє більше половини всього доменного устаткування в СРСР. Крім того, продукція підприємства експортувалася в країни, що входили в РЕВ, до країн Західної Європи — Францію, Італію, Швецію, Бельгію, Люксембург, а також до Індії, Пакистан, Єгипет, Нігерію, Алжир, Болгарію, Польщу, Аргентину, Чехословаччину, Угорщину.

У 1994 році колективом заводу було прийнято рішення про реорганізацію підприємства в акціонерне товариство «Дніпроважмаш».В 2016 році завод входить до складу науково-виробничої групи «Дніпротехсервіс». На заводі завжди приділялися велика увага і турбота про 8-тисячний колектив працівників.

На території працював музей бойової і трудової слави, є алея пам’яті « Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Була збудована поліклініка, закуплене сучасне медичне обладнання, працювали високопрофесійні лікарі та медсестри. Два рази на рік працівники заводу проходили профілактичний огляд, проводилося безкоштовне лікування. Працювали заводські дитячі садочки. На території підприємства працював фізкультурний оздоровчий комплекс для працівників і їх дітей.

На березі річки Самари була дитяча оздоровча база «Факел», де щорічно відпочивало більше тисячі дітей працівників заводу. Чудова заводська турбаза «Відрадне» працювала круглий рік, і заводчани з великим задоволенням відпочивали і оздоровлювалися в мальовничому, незвично гарному природному місці. В профспілковій організації заводу отримували безкоштовні путівки в різні санаторії країни. Будувалися квартири і працівники отримували їх безкоштовно, або кооперативні купували в кредит.

Ветерани «Дніпроважмаш» відвідують свій рідний завод, поспілкуються з працівниками підприємства, згадають свої трудові будні і святкові дні, які проходили на заводі. А згадати є що…».

Фото из архива Владимира Духневича и из открытых источников.