Очередная экскурсия известного днепровского историка, писателя, краеведа Николая Чабана была посвящена истории одного из самых известных кладбищ Днепра – Запорожского.
Напомним, что это кладбище давно закрыто для захоронений. Только в исключительных случаях можно добиться разрешения на подзахоронение в могилы родственников покойного.
На Запорожском кладбище похоронено много известных жителей нашего города. А надгробные памятники многих могил являются подлинными произведениями искусства скульпторов. Есть и могилы, охраняемые статусом памятников.
О прошедшей экскурсии Николай Чабан рассказал следующее:
«ПРО ТЕЩИНУ МУДРІСТЬ І САД СКУЛЬПТУР.
Запорізький цвинтар у місті Дніпрі дехто називають некрополем №1. Сюди й пролягли стежки останньої нашої осінньої екскурсії.
Якщо когось злякала осіння погода, то нам вона здалася цілком задовільною. Було і тепло, і часом сонячно. Крім того, дерева скинули листя. І це вельми помічне при огляданні надгробків, які зазвичай потопають в затінку дерев.
Минулого разу один з екскурсантів мене запитав:
-А ви знаєте різницю поміж цвинтарем і кладовищем?
Я не знав.
Тепер знаю і ви відтепер знатимете.
Пошлемося на класика, до речі, нашого земляка (володів з братом землями доокола Юр"ївки):
«Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі». (Олекса Стороженко).
Виходить, Запорізьке було спершу кладовище. А тепер має церковцю й стало цвинтарем?
Розпочали огляд від меморіалу жертвам нацизму, страченим у СШ №9, густо обліпленого похованнями останньої чверті столітття. Звертали увагу на феномен цвинтаря як саду скульптур - бюстів, барельєфів etc. Нині він обзавівся навіть кінною скульптурою! За найприблизнішими підрахунками на цвинтарі на Запорізькому шосе нарахували ми близько півсотні скульптурних творів десятка авторів - й не лише січеславських. Одна зі скульптур належить авторові ... пам"ятника Леніну у Копенгагені. Чули про такий? Отож...
(Можливо, тому що Копенгаген любить казкарів - до пам"ятника Гансу Крістіану Андерсену додався й Ілліч).
Звісно, в центрі нашої уваги - головна алея. Окрім того, обабіч неї розшукали й надгробки довоєнного часу й навіть кілька дореволюційних. Що виглядає неймовірним. Бо цей цвинтар існує десь від 1958-го.
То де ж тут взялися надгробки початку ХХ ст.?
Останні використовувалися двічі - до революції і коли анулювали кладовище на розвилці, дехто скористався безхазяйним матеріалом для повторного увічнення своїх родаків. Оскільки й після того проминуло багато часу, на тих повторних пам"ятниках нині посипалися новітні таблички і проступили тексти старих...
Як Вам такі подорожі крізь товщу часу?..
Звісно, той хто не розуміє, що корисного можна відкрити на старих алеях, того марно переконувати. А той, хто прагнув дізнатися щось нового про наших славних краян, збагатився інформацією.
Хоч як говорить приказка, "Не можна вмістити весь сир в один вареник" (почуте від колеги-краєзнавця!). Дещо лишилося на потім.
Цвинтар - це сум. Здебільшого.
В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок.
Екібана від літа, довершена і проста. (Мар"яна Савка)
Але в Румунії є так зване "веселе кладовище".
Наш чудовий поет Віктор Корж, якого поховано на Запорізькому цвинтарі, за життя написав дружні ... епітафії на живих колег.
Не оминув і себе (далі - цитата з пам"яті):
"Сказала теща мені віще:
"Твоє майбутнє на кладовищі."
З цим важко сперечатися - за тещею останнє слово».
Фото со страницы Николая Чабана.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |