В Художественном музее Днепра раскроют секреты казака Мамая

15 и 17 октября в Днепропетровском художественном музее (ул. Шевченко, 21) состоится новая специальная лекция «Казак Мамай – генетический код украинцев».

Казак Мамай – легендарная и знаковая личность в истории нашей страны. Ему посвящены десятки песен, сказаний, картин. Одно из самых известных полотен, посвященных казаку Мамаю, находится в Днепропетровском историческом музее. В этой картине зашифровано множество загадочных символов и знаков.

В честь украинского дня казачества в Художественном музее создали новую специальную лекцию «Казак Мамай – генетический код украинцев».

Ее презентация состоится сегодня, 15 октября в 14.00.

Об этой лекции и тайном смысле картины в Художественном музее сообщают следующее:

«14 жовтня наша країна відзначала День захисників і захисниць України, встановлений у 2014 році.

Дата обрана не навмання. З 1999 року – це День українського козацтва, історія військових звитяг якого є найяскравішою сторінкою історії України. А за церковним календарем 14 жовтня – свято Покрова Пресвятої Богородиці. Для запорозьких козаків особливе і дуже шановане свято. Тому невипадково саме на цей день в наш час припали такі знакові і символічні для нашої країни свята.

В експозиції художнього музею міста Дніпра представлений експонат, про який хочеться згадати саме в цей святковий день. Це зображення можна було побачити мало не в кожній хаті. Ця картина ставала поруч з іконами. Та й називали її часто народною іконою. А в наш час називають генетичним кодом української нації.

Пропонуємо поговорити про українську народну картину «Козак Мамай», що написана на скрині поч. ХХ ст.

Коли зображення стає символом, це означає, що воно подолало довгий шлях переосмислення давнього сакрального образу. І триває цей процес віками і, навіть, тисячоліттями. На старі форми поступово нашаровуються нові й нові смисли, що відповідають тогочасним реаліям. Тому треба вміти «прочитати текст» цих картин, чим і займаються дослідники вже понад 150 років, вивчаючи цей образ з різних позицій. Однак й на сьогодні його інтерпретацію не можна вважати остаточно з’ясованим фактом.

На сакральне, містичне значення цього зображення вказують кілька ознак. Це, в першу чергу, ПОЗА і ЗАЧІСКА козака… На поверхневому рівні, безумовно, на думку спадає східне походження цієї пози. І це, звичайно, має сенс, адже ми добре знаємо сусідів запорожців. Але… є матеріальні пам'ятки, які свідчать, що ще задовго до перебування на теренах сучасної України половців, татаро-монголів та інших східних народів в степах давньої України вже стояли кам’яні ідоли з аналогічною позою і положенням рук. Вони датуються IV-II тис. до н.е. і були залишені індоєвропейськими племенами.

А так званий “козацький оселедець”, відомий і в інших народів світу, вірогідно, символізує вищі духовні сили. Здавна панує думка, що через волосся тіло черпає енергію з космосу. Своєрідним жартівливим підтвердженням цього є козацька приказка, що «оселедець потрібен, щоб Богові було зручно втягувати козака в рай». Більш серейозними є лінгвістичні твердження, що слово «косми» і «космос» однокорінні, а слово «комета» походить від давньогрецького «kometes» — «волосатий, волохатий».

Загадкова й сама НАЗВА картини… Дивно, що узагальненому образові козака народ дав неслов’янське ім’я… В цій царині існує дуже багато версій, наведемо, на наш погляд, найцікавіші.

• Татарське слово “мамай” означає “ніхто” і відповідає зображенню, оповитому тайною - ніколи не вгадаєш, звідки і хто зображений, і як звуть його…

• У скіфів (VI ст. до н.е.-ІІІ ст. н.е.) є складене слово, перший корінь якого – mann – людина, другий may – кінь, тобто «людина-кінь» (згадаємо грецьке – кентавр). Недивно, що це слово могло бути засвоєно від скіфів, адже відомі тисячолітні контакти ранньослов’янських племен з іраномовним світом.

• В ассірійських джерелах йдеться про вершників, які прийшли у давньосхідні держави у ІІІ тис. до н. е. з півночі. Їх називали Umman manda. У тих самих ассірійських джерелах іраномовні кочівники вже І тис. до н. е. – кіммерійці і скіфи (які просувалися в Азію з Північного Причорномор’я), характеризуються також як «кінні воїни» – Umman manda.

• Ще одна цікава версія, яка ніби підтвержує сакральність картини і образу… Префікс «Ма» в санскриті означає «великий», «майя» – із санскриту «ілюзія, яка робить нереальне реальним…». Таким чином, шляхом поєднання префікса «ма» та іменника «майя» утворюється імʼя Мамай – «той, хто володіє великою силою ілюзії»!

Отже, історичні та лінгвістичні джерела вказують на звʼязок української культури з індоєвропейською цивілізацією та пізнішими скіфськими традиціями.

Якщо більш детально розбиратися у ознаках сакральності образа Козака Мамая, то дослідники припускають, що камʼяні ідоли, залишені по степах індоєвропейськими племенами, ставились на могилах знаті і символізували уявлення про універсальну істоту патріархального суспільства, якого називали Пуруша (людина-першопредок, із розчленованого на три частини тіла якого боги створили світ). Своїми руками ідоли «охоплювали» і «захищали»» світ. Різні втілення Пуруші збереглися в скульптурах скіфів і сарматів, середньовічних скульптурах словʼянських язичницьких богів, а згодом впізнаються і в положенні рук козака Мамая.

Якщо говорити про скіфські впливи, то образ Козака Мамая співвідноситься з образом першого скіфського царя Колаксая. За релігійними уявленнями скіфів Колаксай втілював не лише культ перших царів (які одночасно були й жерцями), але й культ героїв – історичних напівміфічних осіб або реальних предків окремих родів, наймогутніших або уславлених військовою звитягою.

На їх честь ставили кам’яні скульптури. Майже всі скіфські статуї мають сталі атрибути – зброю як символ військової влади і ритон (ріг для священного трунку) як символ влади сакральної».

Те, кто не сможет посетить эту лекцию 15 октября, могут прийти на нее 17 октября, в воскресенье. Начало – в 14.00.

Фото – Александр Ярошенко.