В Днепре на глазах гибнет культурный слой древней Половицы

Экскаваторы и трактора прямо сейчас сметают и выгребают множество артефактов одного из древнейших поселений на месте современного Днепра.

Работы ведутся на месте снесенных старых зданий по улице Коцюбинского.

О сносе этого квартала Городской сайт уже сообщал. Информировали мы и о том, что на этом месте планируют построить новый огромный торгово-развлекательный центр.

История гибнет на глазах

И вот на месте снесенных зданий идет расчистка территории под будущий котлован. На этом месте когда-то располагалось древнее поселение Половица. При этом никаких археологических исследований культурного слоя не проводилось…

Об этом удручающем факте на своей странице в соцсети с болью сообщает доцент Приднепровской академии строительства и архитектуры, исследователь истории нашего города Александр Харлан:

«Просто зараз на теренах козацької Половиці відбуваються земляні роботи. Нажаль, археологічна спільнота не вважає за обхідне дослідження даної території. Ми втрачаємо цікаві історичні кластери нашого міста! Шкода, шкода, шкода...».

Проблему можно было решить по-другому!

В комментариях этой новости горожане возмущаются уничтожением уникального культурного слоя древнего поселения. Винят в этом не столько археологов, сколько застройщиков и власть, которые допустили такую ситуацию. И приводят примеры цивилизованного решения вопроса.

Так, например, Марина Зеленюк делится таким опытом:

«В групі "Архітектура України" був нещодавно допис про те, як люди швидко зреагували на початок ремонтних робіт у Львові, домоглися, щоб їх призупинили, і там попрацювали археологи. Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба" це ви писали про це? Як взагалі діяти пересічним громадянам і до кого звертатись, щоб цю ділянку в Дніпрі було досліджено археологами?».

Активисты намерены обращаться в горсовет с требованием остановить работы до проведения археологических исследований. Поможет ли это сохранить для потомков историю древней Половицы?..

Не лишним будет напомнить об истории этого поселения.

Какой была Половица

Впервые предметно описали Половицу и ее историю еще в 19-м - начале 20-го веков епископ Феодосий Макаревский, запорожский казак Никита Корж и легендарный историк Дмитрий Иванович Яворницкий. Так, в частности, на страницах «Екатеринославского юбилейного листка» в 1887 году были опубликованы рассказы старожилов города о древних поселениях на месте Екатеринослава.

Интерес к истории этого поселения в наше время у специалистов вспыхнул в 1990-х годах, когда разгорелась дискуссия о времени основания тогда еще Днепропетровска. При этом ряд историков (например, В. Заремба) считали необходимым вести отсчет жизни нашего города со времени основания Половицы.

Бесспорным является тот факт, что Половица образовалась и начала активно заселяться задолго до основания Екатеринослава, в середине 18 века. В некоторых исторических материалах даже указана дата ее основания – 1743 год.

Вот что пишет об истории Половицы давний друг Городского сайта, кандидат исторических наук, заведующий отделом Днепропетровского Национального исторического музея имени Яворницкого Максим Эдуардович КАВУН:

«За 10 років до офіційного заснування Катеринослава 1787р. Половиця вже являла собою досить велике поселення. Феодосій (Макаревський) подає на 1779 рік цифру в 125 дворів.

Василь Біднов, посилаючись на "Ведомость о казенных селениях…" від 31 серпня 1783 р. з архіву Катеринославського губернського правління, подає величину населення Половиці в 113 1/4 дворів та 6795 десятин землі. Для порівняння: в той час Нові Кайдаки (в орфографії XVIII cт. замість "Кодак" вживалося "Кайдак") мали 287 дворів та 17220 десятин; а Лоцманська Кам'янка та Старі Кайдаки - набагато менше - відповідно 33 3/4 та 75 1/2 дворів та 2025 та 4530 десятин.

Половиця після Нових Кайдак була другим за величиною поселенням в окрузі. Неважко зрозуміти, що кількість землі набагато більша, ніж це потрібно на кожний двір - близько 60 десятин. В. Біднов щодо цього зауважує: "підприємливі люди, користуючись наявністю вільної землі, засновували хутори та займалися скотарством та хліборобством в великих розмірах ". Від себе додамо, - й садівництвом, як це робив Лазар Глоба. Д. Яворницький в "Истории города Екатеринослава" посилається на матеріали 1784 року, де сказано: "Жителей в Половице: казенных поселян, питающихся хлебопашеством мужчин - 400, женщин - 302. Занимающихся черною работою мужчин - 38, женщин - 31. Дворов (по количеству хат) деревянных 50 и мазаных - 80. В Половице 5 водяных мельниц и 3 кузницы".

В пам'яті місцевого населення Половиця дійсно постала як заможня слобода. Наведемо уривок з розповіді жінки 95 років, записаної і опублікованої Я. Новицьким у 1887 р. (дається в сучасній орфографії):

- Расскажите же, бабушка, что вы знаете про Половицу:

- Служила я там у козака нянькою аж три годи. Тоді там жило запорозьке козацтво. Хати у їх були великі і малі, тіко тоді плани були великі: хата од хати геть-геть, далеко, - гонів двоє, або трое. (Гін - 120 сажнів – Максим Кавун). Огороди були од гори, де Собор, та аж до самісінького Дніпра. По горі садки були у каждого, а по низах левади; в левадах, було, росте капуста як відра, огірки, соняшники, тютюн і всяка там всячина… Слобода була чималенька, і люди жили все заможні, багато мали скоту, коней, хліба, сіна, бджіл… По горі стояли козацькі вітряки, і не такі, як тепер, німецькі, а менші, криті очеретом. На Дніпрі, - теж водяні млини на байдаках й було стукотять день и ніч…

Місце, яке займала Половиця, можна ідентифікувати, базуючись на перших планах м. Катеринослава, на яких присутні і запроектовані, і реальні споруди. На плані, затвердженому 10 жовтня 1786 р., роботи Клода Геруа, квартали слободи Половиці показані паралельно Дніпру від нинішньої вулиці Сєрова до парку ім. Шевченка. Половичани проживали також в низинах декількох балок - Кленовій (нині Рибальській), Бобиревій (Аптекарській) та Довгій ( Красноповстанській).

Місцевість, де знаходилася Половиця, була вкрита дубовим і кленовим лісом, а між лісом були городи. За Яворницьким, мешканці слободи займалися коневодством, землеробством, косили сіно, розводили бджоли та інше.

З початком забудови Катеринослава (після указів 1783-1784 років), частина мешканців Половиці переселилася до Сухачівки, Діївки, Нових Кайдак. Частина половичан на чолі з Андрієм Мандрикою заснували нове поселення - Мандриківку (в подальшому передмістя Катеринослава). Можна припустити, що слобода Половиця припинила існування де facto з 1790 до 1795 р., коли вона вже стала складовою нового міста (яке забудовувалося дуже повільно)».

Полную версию материала о поселении Половица можно прочесть здесь.

Фото – Александр Харлан