Новогодний подарок от Кабинета министров Украины или смерть мелкому бизнесу

Мелкий бизнес в развитых странах дает до 50% ВВП страны, в Украине этот показатель едва дотягивает 18%. Частные предприниматели всегда занимали социально активную позицию и действительно работали. Тот, кто работает на себя прекрасно знает, что выходной – это день, когда нет срочной работы и бывает он в лучшем случае 1 раз в месяц, рабочий день начинается во столько, во сколько надо твоему клиенту и заканчивается тогда же. Во время кризиса многие государства сделали ставку на мелкий бизнес, чтобы избежать роста безработицы. А что же происходит у нас?

Сейчас речь не идет о тех, кто торгует на рынках или оказывает услуги населению. Речь пойдет о предпринимателях, которые работают со средним и крупным бизнесом. В большинстве случаев это люди, которые занимаются производством.

Постановлением Кабинета Министров Украины от 20.12.2008 г. N 1118 внесены изменения в постановление Кабинета Министров Украины от 16.03.2000 г. N 507, которым, в свою очередь, предоставлялись разъяснения отдельных положений Указа Президента Украины «Об упрощенной системе налогообложения, учета и отчетности субъектов малого предпринимательства» от 03.07.98 г. N 727.

Отныне субъекты малого предпринимательтва - физические лица, которые до перехода на упрощенную систему налогообложения, учета и отчетности были плательщиками налога на добавленную стоимость, должны подать в соответствующий орган государственной налоговой службы заявление об аннулировании регистрации их плательщиками налога на добавленную стоимость и сдать соответствующее свидетельство.

Постановление КМУ от 20.12.2008 г. N 1118 вступило в силу 30 декабря 2008 года.

Для тех, кто работает со средним и крупным бизнесом, это постановление стало настоящим подарком.

В рамках действующего законодательства его выполнить фактически невозможно.

Заява керівника юридичного департаменту Антирейдерського Союзу підприємців України (АСПУ) Олександра Дюговського:

«І хоча в Постанові не вказано ані порядок її виконання, ані строки, в які ФОПи повинні здати свої свідоцтва, та відповідно до п. в) ч. 8 ст. 9.8. Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація як платника ПДВ діє до дати її анулювання, якою є реєстрація як платника єдиного податку або як суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом. Але вимоги Постанови №1118 навряд чи можна визнати правомірними.

По-перше, відповідно до п. 2, 4 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ФОП спрощена система оподаткування для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

По-друге, КМУ у своїй Постанові №1118 фактично вніс зміни до порядку справляння ПДВ з ФОПів. А це суперечить статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої механізм справляння податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, механізму їх сплати вносяться до законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

По-третє, КМУ було порушено закріплений в ст. 3 цього ж Закону такий принцип побудови системи оподаткування, як рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, тобто забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тим самим КМУ порушив частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ані Конституцією ані будь-яким з чинних законів України не передбачено право КМУ втручатись в державну податкову політику. Відповідно до статті 116 Конституції КМУ лише забезпечує здійснення такої політики, але не більше», – заявив Дюговський.

Він додав: «більш того, КМУ при прийнятті Постанови №1118 було порушено статті 19 та 22 Конституції України. Відповідно до ст. 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Постанова КМУ про роз’яснення нормативно-правового акта не може бути віднесена до законодавчого акта, вона є роз’яснюючим актом. Більш того, відповідно до статті 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником ПДВ можу бути будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником такого податку».

Если предприниматели думают, что это беспредел в законе, то они глубоко заблуждаются… Это только цветочки...
К вашему вниманию предлагается еще один проект нашей власти:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34001

Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств”
____________________________________________
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Внести до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35; 1999 р., № 39, ст. 357; 2003 р., № 12, ст. 88; 2005 р., № 4, ст. 103) такі зміни:
1) у статті 5:
підпункт 5.3.9 пункту 5.3 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
“Не належать до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт і послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.”.
У зв’язку з цим абзаци четвертий — шостий вважати відповідно абзацами п’ятим — сьомим;
доповнити абзац перший підпункту 5.4.2 пункту 5.4 реченням такого змісту: “До складу витрат не включається нарахування роялті на користь фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.”;
підпункт 5.5.1 пункту 5.5 після слів “платника податку” доповнити словами “, крім витрат, пов’язаних з виплатою (нарахуванням) процентів, інших виплат за борговими зобов’язаннями на користь фізичної особи-підприємця, яка сплачує єдиний податок”;
у пункті 7.9 статті 7:
доповнити абзац перший підпункту 7.9.3 реченням такого змісту: “У разі здійснення зазначених виплат на користь фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок, валові витрати не збільшуються.”;
доповнити підпункт 7.9.6 абзацом такого змісту:
“Орендар не збільшує валові витрати на суму нарахованого (сплаченого) лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування (сплата), у разі коли такі платежі здійснюються на користь фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.”.
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

А этот закон просто задернет удавку на шее частных предпринимателей. Т.к. самые крупные клиенты находятся на общей системе налогообложения и им просто будет невыгодно работать с ЧПшниками.

P.S.: я понимаю, что это постановление и проект закона касается только небольшого слоя населения, но проблема лежит гораздо глубже. Нашему Правительству, ВР и Президенту вообще нет дела до народа. Каждая из ветвей власти может крутить законодательством Украины как ей вздумается. Сегодня это коснулось частных предпринимателей, а завтра может коснуться каждого из нас.