Справа ІЛ-76. Військові оперативного командування «Схід» виступили на підтримку генерала Назарова

Напередодні винесення вироку в Павлоградському міськрайонному суді у справі 49 українських військових, загиблих 14 червня 2014 року на борту літака ІЛ-76 МД в районі Луганського аеропорту, військові оперативного командування «Схід» виступили з відкритим листом до громадськості, в якому наголосили, що на лаві підсудних замість генерала Назарова мають сидіти безпосередні виконавці теракту.

Генерал Віктор Назаров, на той момент начальник штабу – перший заступник керівника АТО, звинувачується військовою прокуратурою за статтею 425-3 КК України «Недбале ставлення до військової служби в бойовій обстановці», санкція якої передбачає позбавлення волі від 5 до 8 років.

Полковник управління оперативного командування «Схід» Володимир Карпенко на прес-конференції зачитав текст листа, який висловлює думку всіх офіцерів управління оперативного командування «Схід».

У листі зазначено, що хоча генерала Назарова звинувачують у службовій недбалості, однак досі слідством не встановлено причину катастрофи, не з’ясовано, хто збив літак та з якої саме зброї.

«Нагадаємо, до оточених сил в Луганському аеропорту було здійснено 18 успішних перевезень, всі вони здійснювались з урахуванням обставин, які склалися на той час. Генералу Назарову інкримінують те, що він не урахував інформацію про наявність ПЗРК у бойовиків, однак, як виходить із матеріалів справи, ця інформація встановленим порядком йому доведена не була», — зазначив Володимир Карпенко.

Карпенко зауважує, що на лаві підсудних має бути не генерал Назаров, а не ті, хто вчинили безпосередньо цей терористичний акт:

«За такою логікою, можна судити будь якого командира, чий підрозділ зазнав втрат під час бойових дій».

Присутній на прес-конференції полковник Андрій Шаволін зазначив, що до штабу Антитерористичного центру надходила інформація від представників СБУ та начальника розвідки сектору «А» про наявність у бойовиків переносних зенітно-ракетних комплексів. Однак, на його думку, на момент відправки літака було майже неможливо сформувати висновки щодо оцінки противника, оскільки стверджувати про достовірність інформації можна було тільки після проведення дорозвідки або отримання інформації з двох чи більше джерел.