dpi466

4 лютого 2020, 14:48

Новини Правобережного управління

Офіційне працевлаштування – запорука забезпеченого майбутнього
В інформаційному центрі газети Дніпра «Наше місто» відбулася пресконференція з питань легалізації робочих місць та заробітної плати.
У пресконференції прийняли участь: т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Владислав Катченко, начальник Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Тетяна Янушкевич та начальник управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Вікторія Каліногорська.
У рамках виконання доручення Прем’єр-міністра України щодо вжиття заходів, спрямованих на детінізацію зайнятості населення у сфері торгівлі, тимчасового розміщування та організації харчування, підприємцям Дніпра нагадали про необхідність офіційного працевлаштування робітників.
Так, інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради спільно з Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області та Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області продовжують роз’яснювальну роботу щодо важливості офіційного працевлаштування та пояснюють роботодавцям про наслідки порушень законодавства про працю.
Як зазначила Тетяна Янушкевич, зараз головне завдання – проінформувати максимальну кількість підприємців Дніпропетровщини. Вона нагадала, що серед переваг офіційного працевлаштування, зокрема є наявність страхового стажу, можливість звертатися до центру зайнятості у разі втрати роботи та отримувати лікарняний.
Владислав Катченко зауважив, що за результатами інформаційно – роз’яснювальної роботи податкової та пенсійної служб області формується список, так званих, ризикових підприємств та закликав роботодавців не потрапити до нього.
Зі свого боку, Вікторія Каліногорська наголосила, що на сьогоднішній день питання легалізації заробітної плати та погашення заборгованості із її виплати є і залишається одним із першочергових завдань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Тільки завдяки легалізації зайнятості населення та детінізації заробітної плати можливе додаткове збільшення податкових надходжень, зокрема податку на доходи фізичних осіб, що є основним джерелом надходжень місцевого бюджету.
Підприємства, установи, організації та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності при виплаті заробітної плати повинні дотримуватись чинного законодавства, нести відповідальність за навмисне ухилення від сплати податків.
Тож, на теперішній час одним з пріоритетних напрямків роботи податкової служби регіону є сприяння легалізації трудових правовідносин у бізнес-середовищі та оптимізація процедури реєстрації трудових правовідносин з найманими працівниками.
Постійно звертається увага керівників підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців на обов`язкове оформлення трудових відносин із найманими працівниками, на недопущення виплати заробітної плати у розмірі, меншому за встановлений законодавством рівень.
Основа соціальної захищеності працівника – офіційне укладання трудових відносин та виплата належної працівнику суми заробітної плати відповідно до чинного законодавства!

Уряд змінив порядок подання інформації органам ДПС
ДПС України повідомила, що Уряд затвердив постанову, якою внесено зміни до пунктів 9 та 13 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.
Під час періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, отримувачі та користувачі електронних довірчих послуг зможуть використовувати кваліфікований електронний підпис з використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
Нові положення забезпечують належне виконання вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/406199.html

Затверджено Стратегію у сфері протидії незаконному виробництву та обігу тютюнових виробів
ДПС України на офіційному вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/406257.htmlпроінформувала про наступне.
Кабінет Міністрів України затвердив план реалізації Стратегії у сфері протидії незаконному виробництву та обігу тютюнових виробів на період до 2021 року. Цей документ сприятиме ліквідації всіх форм незаконного виробництва та обігу виробів із тютюну.
Основна мета реалізації Стратегії – скорочення умов для існування тіньової економіки та корупції, і, як результат, – покращення інвестиційного іміджу України.
План заходів передбачає проведення на державному рівні системних досліджень у цій сфері, зокрема в частині нелегального виробництва та обігу тютюнових виробів.
Серед основних кроків у цьому напряму:
► ухвалення відповідних нормативно-правових актів;
► здійснення виконавчими органами влади відповідних дій та прийняття управлінських рішень;
► активізація міжнародного співробітництва.
Документ визначає індикатори та терміни виконання цих заходів.

Оподаткування ПДВ факторингових операцій
Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦКУ).
Нормами п.п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України встановлено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:
◄ надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов’язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
◄ відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;
◄ переходу права власності на об’єкт фінансового лізингу до лізингодавця (нового кредитора) від лізингодавця (первинного кредитора) із збереженням прав та обов’язків сторін за договором фінансового лізингу в разі, коли лізингодавцем (первинним кредитором) під час передачі лізингоодержувачу такого об’єкта фінансового лізингу нараховані та відображені у податковій звітності за відповідний звітний (податковий) період податкові зобов’язання з податку.
Отже, якщо об’єктом факторингових операцій є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи, то такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ.
В іншому випадку, якщо об’єктом факторингових операцій є об’єкти відмінні від зазначених вище, то факторингові операції є об’єктом оподаткування ПДВ.

Про перевірку терміну дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа
Перевірити термін дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, отриманого в Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС (далі – КН ЕДП ІДД ДПС), можна на офіційному інформаційному ресурсі КН ЕДП ІДД ДПС наступним чином:
1. За посиланням Головна/«Пошук сертифікатів та СВС»/«Пошук сертифікатів».
Для цього у полі:
● «код ЄДРПОУ» необхідно зазначити відповідно код ЄДРПОУ (для юридичних осіб);
● «Реєстраційний номер облікової картки платника податків» – реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта у разі, якщо через релігійні переконання користувач в установленому порядку відмовився від реєстраційного номеру облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті (для фізичних осіб);
● «УНЗР ІD картки» – унікальний номер запису у реєстрі ІD картки (для фізичних осіб).
При цьому пошук сертифікатів користувачем може здійснюватись за одним або декількома реквізитами.
Після проставлення відповідних реквізитів користувачу необхідно натиснути «Пошук». У вікні «Результати пошуку» зазначено відомості про початок та закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
2. За допомогою безкоштовного програмного забезпечення «ІІТ Користувач ЦСК-1» (далі – Програма), актуальна версія якого доступна для завантаження за посиланням: Головна/«Отримання електронних довірчих
послуг»/«Програмне забезпечення»/«Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки – «ІІТ Користувач ЦСК-1»/«Інсталяційний пакет «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1 (версія:1.3.1.46)».
Після завантаження Програми необхідно в меню Програми натиснути посилання «Переглянути сертифікати». Із наведеного переліку сертифікатів необхідно вибрати свій сертифікат або, у разі його відсутності, додати його за допомогою кнопки «Імпортувати». Натиснути на вибраний сертифікат подвійним кліком лівої кнопки миші, обрати пункт «Детальна інформація». У вікні, яке з’явилось, можна переглянути детальну інформацію про кваліфікований сертифікат відкритого ключа, у т.ч. щодо терміну його дії.

Особливості визначення розмірів ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Норми встановлені п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон № 1791) з 01 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до Закону № 1791, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
У 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону № 1791, не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4; п.п. 12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПКУ та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV із змінами і доповненнями (далі – Закон № 1160) (п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1791).
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» та п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» встановлено, що у 2018 та 2019 роках до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування у 2018 року та у 2019 роках, не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п.п. 12.3.4 п.12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПКУ та Закону № 1160.

ДПС за підтримки Міністерства фінансів України запустила пілотний проєкт «Пошук акцизної марки»
Зметою запровадження та вдосконалення нових електронних сервісів Державна податкова служба України за підтримки Міністерства фінансів України запустила пілотний проєкт електронного сервісу «Пошук акцизної марки».
За допомогою цього електронного сервісу українці зможуть перевіряти легальність походження алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також здійснювати громадський контроль за обігом підакцизних товарів.
Зокрема, послуга дає можливість самостійно визначити дату видачі марки акцизного податку, а також суб’єкта господарювання, який її отримав.
Нині електронний сервіс «Пошук акцизної марки» працює у тестовому режимі. Ознайомитися з його роботою можна за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers/mark.
Свої пропозиції щодо покращення та вдосконалення сервісу просимо надсилати на електронну адресу [email protected].
Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/406386.html

Які особи мають обов’язок подати декларацію про майновий стан і доходи від імені платника
Кампанія декларування доходів, отриманих громадянами протягом 2019 року, триває.
Податкова декларація про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) заповнюється платником податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником ПДФО здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II «Адміністрування податків» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (п. 179.5 ст. 179 ПКУ).
Обов’язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника ПДФО покладається на таких осіб:
► батьків, опікуна або піклувальника – щодо доходів, отриманих малолітньою/неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною;
► спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) – щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником ПДФО, який помер;
► державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника ПДФО, визначеного в установленому порядку банкрутом.
Вищевказані норми визначені п. 179.6 ст. 179 ПКУ.

Оподаткування ПДВ дебіторської заборгованості у разі анулювання реєстрації особи як платника ПДВ
Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник ПДВ в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника ПДВ внаслідок реорганізації платника ПДВ шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Норми встановлені п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України.
Отже, платник ПДВ, у якого на дату анулювання реєстрації як платника ПДВ обліковується дебіторська заборгованість за оплаченими але не отриманими товарами/послугами, необоротними активами, за якими суми ПДВ було включено до податкового кредиту, повинен не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов’язання за такими товарами/послугами, необоротними активами виходячи з їх звичайної ціни, визначеної на момент такого нарахування.


За тимчасове розміщення відходів на власній території у разі виробництва продукції тваринництва екологічний податок не справляється
Платників екологічного податку визначено п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Об’єктом та базою оподаткування екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).
Суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину, не є платниками податку за розміщення відходів (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).
Згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 187) відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Термін «розміщення відходів» визначено п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Термін «відведені місця чи об’єкти» визначено абзацом шістнадцятим ст. 1 Закону № 187 як місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Відходи є об’єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом (ст. 8 Закону № 187).
Отже, суб’єкти господарювання за обсяги відходів, які утворюються в процесі господарської діяльності, зокрема у разі виробництва продукції тваринництва, і тимчасово розміщуються на власній території та в подальшому передаються для утилізації спеціалізованим підприємствам на підставі укладених договорів, не є платниками екологічного податку.

Проведення рекламної акції із безоплатним розповсюджуванням алкогольних напоїв: чи потрібно придбавати ліцензію?
Роздрібна торгівля визначена як діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Норми визначені ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481).
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (ст. 15 Закону № 481).
Згідно із п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Отже, при розповсюдженні алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом безоплатного їх надання споживачеві право власності на них переходить до споживача. Тому такі операції розглядаються як операції з продажу і можуть здійснюватись лише за наявності ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Звертаємо увагу, що до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, якщо такі операції будуть здійснюватись без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, а саме: 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень (ст. 17 Закону № 481).

Податківці роз’яснюватимуть роботодавцям важливість офіційного працевлаштування найманих
ДПС України на офіційному вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/405454.htmlповідомила наступне.
Представники Держпраці спільно з податківцями відповідно до доручення Прем’єр-міністра України проводитимуть посилену роз’яснювальну роботу з суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, тимчасового розміщування та організації харчування. Під час таких заходів роботодавцям розповідатимуть про неприпустимість допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин.
Заходи проводитимуться для підвищення відповідальності роботодавців під час виконання законодавства про працю та виявлення тих, які використовують неоформлену найману працю.
Суб’єкти господарювання після таких роз’яснювальних візитів матимуть змогу добровільно оформити всіх працівників відповідно до чинного законодавства.
Водночас звертаємо увагу, що після роз’яснювальних заходів працівниками контролюючих органів будуть проводитися перевірки зазначених суб’єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю. У разі виявлення порушень роботодавцям доведеться сплатити значні суми штрафів, передбачені законодавством за такі порушення.
Нагадуємо, що офіційне працевлаштування – це захист соціальних інтересів громадян, гарантування права на соціальні виплати та пенсійне забезпечення. Крім того, незадекларована праця знижує доходи державного бюджету, а отже і можливість фінансування державних програм соціального спрямування.

Про особливості сплати ПДФО юридичною особою за відокремлені підрозділи
Згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому зазначені суб’єкти мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Статтею 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Водночас при створенні підприємством філії, представництва, відділення та інших відокремлених підрозділів питання про розміщення таких підрозділів підприємства необхідно погоджувати з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
«Відокремлені підрозділи» для розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вживаються у значенні, визначеному ГКУ (п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) відокремлені підрозділи визначаються з урахуванням норм ст. 64 ГКУ незалежно від того, включені/не включені такі підрозділи юридичною особою до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Порядок сплати (перерахування) ПДФО до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до якої ПДФО, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету також здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 цього пункту (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Такий порядок застосовується усіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (п.п. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
Відповідно до ст. 64 БКУ ПДФО, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Згідно з п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків, подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.
Отже, якщо юридична особа створює виробничі структурні підрозділи із використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юридична особа і не уповноважені нею нараховувати (сплачувати) ПДФО, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у відповідних контролюючих органах за місцезнаходженням таких об’єктів та перераховувати ПДФО до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу.

Оподаткування доходу, отриманого від надання в оренду земельного паю
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ передбачено, що податковим агентом платника ПДФО – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.
Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються ПДФО за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
Якщо ж громадяни отримали доходи від надання в оренду земельного паю орендарю – фізичній особі, то такі громадяни повинні самостійно прозвітувати про отримані доходи шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Така декларація подається не пізніше 01 травня року, наступного за роком отримання доходу, і власник земельного паю – орендодавець зобов’язаний самостійно нараховувати та сплатити ПДФО та військовий збір.

Перехід «єдинника» за добровільним рішенням на загальну систему оподаткування: реєстрація платником ПДВ
У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, на сплату інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України (далі – ПКУ) у випадках, визначених розділом XIV ПКУ, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 ПКУ, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 182.1 ст. 182 ПКУ, реєстраційна заява подається у строк, визначений п. 183.3 ст. 183 ПКУ.
Норми встановлені п. 183.4 ст. 183 ПКУ.
Згідно з п. 183.3 ст. 183 ПКУ у разі добровільної реєстрації особи як платника ПДВ або особи, яка відповідає вимогам, визначеним п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 ПКУ, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Про розмір єдиного внеску у разі нарахування роботодавцем фізособі доходу за цивільно-правовими договорами
Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема ті, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).
Норми встановлені п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума винагороди фiзичним особам за виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими договорами (п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
Згідно з частиною 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платникiв, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмiрi 22 вiдсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разi, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд, сума єдиного внеску розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена частиною 5 ст. 8 Закону № 2464 застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Враховуючи вищевикладене, у разі отримання фізичною особою винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами від свого роботодавця, роботодавець нараховує єдиний внесок на суму винагороди (доходу) такої фізичної особи у розмірі 22 відсотки.

Приймаєте працівника на роботу – не забудьте повідомити податкову!
Легалізація робочих місць та заробітної плати – соціальна гарантія майбутнього кожного працюючого.
Нормами Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та подання повідомлення до територіальних органів Державної податкової служби.
Роботодавець до початку роботи найманого робітника зобов’язаний повідомити органи ДПС про прийняття працівника на роботу.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі – Повідомлення) складають при укладанні безстрокового трудового договору, строкового трудового договору та контракту.
Нагадуємо, що Повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою – підприємцем до територіальних органів ДПС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
► засобами електронного зв’язку;
► на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
► на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Увага! Розпочалась деклараційна кампанія 2020!
Деклараційна кампанія 2020 розпочалась і триватиме до 01 травня.
Управлінням комунікацій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виготовлено ролик, який акцентує увагу платників на особливостях декларування доходів, отриманих у 2019 році, та зокрема – на декларуванні доходів від надання в оренду житла.
Ролик розміщено на головній сторінці субсайту «Територіальні органи ДПС у Дніпропетровській області»:
► у розділі «Новини» за посиланням https://dp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/405597.html;
► у розділі «Медіа-центр» («Відеогалерея» – «Презентаційні та інші матеріали») за посиланням https://dp.tax.gov.ua/media-ark/videogalereya/prezentatsii-ta-inshi-materiali/;
► у банері «Деклараційна кампанія 2020» («Інформаційні повідомлення») за посиланням https://dp.tax.gov.ua/deklaratsiyna-kampaniya-2020/informatsiyni-povidomlennya/405597.