Іов Іван Павлович

Український поет народився в родині інженера 2 жовтня 1948 року в селі Кам’янка Апостолівського району Дніпропетровської області. Після закінчення одинадцятирічки працював токарем на паровозоремонтному заводі, служив у війську. У 1974 році закінчив філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.

У сімдесятих роках працював кореспондентом івано-франківської газети, у редакціях районних газет у Городку та Ярмолинцях на Хмельниччині, асистентом оператора кінокорпункту «Укркінохроніка», редагував щомісячний вісник «Позиція» у Хмельницькому, викладав українську мову та літературу в школі.

Перша поетична збірка Іова вийшла у 1983 році. Друга «Світло радної хати» — у 1989 р. А за роки незалежності одна по одній вийшло до десяти поетичних збірок.

Іван Іов член Спілки журналістів, член Спілки письменників України, член Міжнародної авангардної Академії Зауму, учасник Міжнародної конференції з візуальної поезії в Альбертському університеті (Едмонтон, Канада). Лауреат обласної премії імені В.Булаєнка та премії імені Я.Гальчевського «За подвижництво у державотворенні».

За видатні заслуги в галузі літератури правління Міжнародного дослідного інституту включило ім’я І.П.Іова до Міжнародного довідника «Людина року – 2000», що видається Американським біографічним інститутом. 2001 року йому присуджено Золоту Американську медаль Честі.

Помер Іван Павлович 4 лютого 2001 після тяжкої та тривалої хвороби.