Екіпаж танка Т-64 двічі приписали до мертвих

Екіпаж танка Т-64 у складі сержанта Віталія Шевченка, навідника Андрія Мухіна та механіка-водія Максима Кравчука з першого дня антитерористичної операції перебувають на передовій, виконуючи завдання в найскладніших місцях цієї гібридної війни. Вони, закуті у надійну броню, є своєрідними ангелами-охоронцями для нашої піхоти та грізним караючим «гарматним мечем» для ворогів.

Той день був звичайним для блокпоста, який розташовувався поблизу Слов’янська. У перерві між мінометними обстрілами екіпаж чистив зброю. Раптом їхню кропітку роботу перервав різкий свист міни, що ставав гучнішим з кожною миттю. Такі звуки в зоні АТО означають одне — розпочався ворожий обстріл. Привівши зброю до бойового стану, екіпаж швидко зайняв свої місця у бойовій машині. Перша міна лягла в метрах семи від них та пошкодила автомобіль Урал. Тоді осколками поранило навідника — солдата Калініченка. Як з’ясувалось згодом у госпіталі, один з осколків не дійшов до сонної артерії лише декілька міліметрів.

Незабаром нова міна вдарила по лівому борту танка та порозривала додаткові паливні баки. Машина почала диміти. Незважаючи на полум’я, танкісти прийняли бій. Уточнивши напрям обстрілу, вони рвонули вперед. Відпрацювавши з кулеметів по «зеленці», танк продовжив свій рух. Протаранивши бетонну огорожу, вони побачили мінометний розрахунок терористів, який продовжував обстрілювати наші позиції. Та зробити черговий постріл у наш бік міномет не встиг. Влучним попаданням з гармати міномет і його обслуга були знищені. І лише коли обстріл наших позицій припинився, командир героїчного екіпажу дав наказ на гасіння пожежі, що охопила Т-64.

— Я одразу передав своєму механіку, що ми горимо, — розповів Віталій Шевченко. — При відході, вслід за нашою машиною залишався яскравий вогняний слід. Доїхавши до безпечного місця, ми удвох з механіком почали гасити пожежу. На допомогу нам з вогнегасниками прибігли ще декілька бійців. Але вогонь не відступав. Була мить, коли здалося, що вогонь все ж переможе, адже ні вогнегасниками, ні присипанням землею не могли збити полум’я…

Та екіпаж і бійці підрозділу не полишили напризволяще свого броньованого захисника. Разом вони врешті-решт загасили пожежу. В той день терористи поспішили заявити, що знищили черговий український танк. Але після незначного ремонту бойова машина повернулася до строю.

Після звільнення Слов’янська танкісти разом із силами АТО рушили вперед. Їхній професіоналізм та бойовий вишкіл неодноразово відзначали підрозділи, які вони підсилювали. Саме за це бійці прозвали їх «броньованими ангелами-охоронцями».
Ці слова підтвердив і командир 11-го батальйону територіальної оборони, підрозділи якого несуть службу на одному з передових блокпостів на Донеччині.

— Нещодавно нам було необхідно змінити позиції та особовий склад на блокпосту, — розповів командир батальйону територіальної оборони. — Щоб нас не застали зненацька і, так би мовити, терористи у цей момент не почали свою атаку, було прийнято рішення обстріляти їх позиції з танка та мінометів. Як тільки ми вийшли на перехрестя, де терористи обладнали свій блокпост, нас атакував вантажний автомобіль із встановленим на ньому ДШК. Танкісти миттєво зреагували та з першого пострілу знищили його. Як тільки розсіявся дим, ми побачили, як у наш танк летить протитанкова керована ракета, яка пройшла рикошетом по лівому борту та вибухнула поряд.

Поставивши димову завісу, танкісти, прикриваючи наші мінометні розрахунки, почали відходити, відпрацьовуючи по «зеленці» зенітним кулеметом. Лише повернувшись до своїх, ми дізналися, що при попаданні ракети у них заклинило гармату.

— Ремонт гармати у польових умовах ми освоїли, ще дома, у Кривому Розі, коли виконували стрільби штатним пострілом. Адже у минулому році ми вистріляли майже десять тисяч снарядів. Тож той досвід, який ми отримали, став для нас безцінним, — зауважив командир танка.

Після чотирьох місяців війни екіпаж мріє хоча б декілька тижнів відпочити та зустрітися з рідними. Погуляти на весіллі у свого навідника Андрія Мухіна. Але обов’язково повернутися назад на передову — адже вони «броньовані ангели-охоронці».