Наталія Руденко мріяла про кар’єру стюардеси, а стала мильною майстринею

Замість неба обрала родину

…Якби не кохання, то, можливо, сьогодні Наталія Руденко переймалась би не своїм графіком домашніх робіт і догляду за двома малятами, а розкладом польотів на міжнародному лайнері. Її мама так мріяла, щоб донечка жила і працювала у великому місті, а сама доня хотіла закінчити інститут авіаційного транспорту і стати стюардесою. Так воно в принципі і сталося б, якби не одне «але». Всьому виною любов.. Тим більше, що свого Сергія Наталка знала ще з підліткового віку, а одружитися молодята надумали якраз тоді, як наречена закінчила той самий авіаційний виш. Розриватися між Києвом і Жовтими Водами було нелегко, а чоловік свою хорошу роботу в рідному місті кидати не збирався. Що залишалось молодій дружині? Як в народі кажуть: куди голка, туди й нитка. Тож Наталія повернулась до Жовтих Вод, пішла в декрет, народила синочка, а за три роки і донечку.

- Не шкодую ні грама за роботою, – посміхається молода мама. – Тим більше, що у мене – проблеми із зором, які треба було тоді вирішувати, щоб літати. Причому складна операція на очах ще не гарантувала успіху.. Я обрала не карєру, а родину і не прогадала. Перебуваю в оточенні коханих людей: чоловіка і двох діток, а це для мене багато важить. Тим більше, що ще й змогла знайти собі справу до душі…

Стала мильних справ майстринею

Будучи у декретній відпустці по догляду за першою дитиною, Наталія відчула, що вона встигає займатися і немовлям, і кухнею, в неї залишається немало вільного часу. Постало питання: чим себе зайняти ще? Пробувала вязати і вишивати, трохи малювала – експериментувала з багатьма різними рукотворними заняттями, хіба, може, з глини не ліпила. Однак чомусь нічого не прийшлось до душі та її стилю життя молодої мами. А пару років тому ненька подарувала своїй дочці на Новий рік цікаве мило ручної роботи. «Невже я не зможу зробити таке сама?» – задумалась Наталка, а потім відкрила Інтернет, подивилась, що і до чого, пішла до магазину, купила перший кілограм мила, якихось примітивних формочок і взялася до справи.

Тепер, коли пройшло два роки з того її першого мила, жінка переконана, що знайшла матеріал, який їй підходить на всі сто. Адже вона відчуває його, як художник – фарби, гончар – глину. А знає стільки всього про мило, що може безкінечно про нього говорити. Почули б ви, з яким захопленням жінка розповідає про дитяче мило «Агу», яке найбільше підходить для того, аби з нього варити авторське мило! Це ж просто вірші у прозі!

А ще Наталія Руденко не просто бере готову формочку і заливає її – так працювати для неї нецікаво. Для того, аби віддати своє мильне творіння людям, авторці треба, аби воно сподобалось їй самій. До того ж вона є прискіпливим творцем перш за все до себе. Тому й підходить до свого творчого заняття з високими вимогами: мовляв, якщо робити власне мило, то треба, аби воно було ідеальним. Якщо ж помічає, що з часом фарби посунулись або малюнок змінив свої обриси, то з таким витвором вчиняє нещадно: переварює його.

Якось молода майстриня вирішила, що дозріла до того, щоб створювати власні вироби. Ними стали мильні …торти і тістечка. Так-так, саме ці кондитерські чудеса, що їх, такі апетитні, тільки побачиш, ними одразу ж кортить посмакувати. Але скуштувати їх ніяк не можна, ба навіть більше – ними шкода навіть митися. Такий мильний шедевр кондитерського мистецтва зовні занадто вже схожий на справжні смаколики, та й створюється за схожою технологією, коли в шарах мильного «тіста» зявляються бульбашки, наче в тісті від соди.

А крем для такого торта! Переплавлене дитяче мило вкладається в звичайнісінький кондитерський рукав, вичавлюється на готовий виріб і – чим вам не тістечко з масляним кремом? Тільки з мила… На мильні торти викладаються ягідки, які спершу важко відрізнити від справжніх, тим більше, що вони й запах мають такий солодкий!

Авторка зі всієї України скуповує аромати для свого мила. Поштою їй присилають їх магазини Львова, Києва, Кременчука, Луцька, Івано-Франківська і Сімферополя. Коли ж вона вдома чаклує над новою порцією мила, то запах пянить її більше, ніж найкраще вино.

Творить жінка на кухні. Там у мякому куточкові є дві полиці під сидіннями, які вщерть забиті її мильними матеріалами. Якщо раніше вона купувала мило кілограмами, то нині бере його ящиками, в яких по 12 з половиною кілограм.

- Схожі ідеї є в Інтернеті, то їх я черпаю звідти, а потім уже до них додаю щось придумане мною, – відкриває творчі секрети жовтоводська майстриня. – Раніше я сама і подумати не могла б, що з мила можна зробити тортик, а тепер, дивіться, як мене це захопило!

Наталія показує свої численні пахучі вироби і розповідає про те, що чимало з них придбано городянами на арт-ярмаркові, які влаштовує міський історичний музей. На таких музейних заходах майстрині дуже цікаво поспілкуватися з іншими творчими людьми, знайти однодумців, отримати новий поштовх для власної творчості.

Її життя нині з чого складається? Як всі молоді мами, Наталія вдень займається дітьми, господарством, а вже вночі, як всі полягають спати, тоді вона йде на кухню і мало не до ранку чаклує, варячи своє мило. Якщо наближаються великі свята, тоді в неї взагалі такий графік напружений, що жінка мало не втрачає свідомість від утоми – адже замовлень на авторське мило стільки, що ті нещасні пальчики аж гудуть, наче дріт під напругою.

Пістолет, який стріляє мильними бульбашками

До Нового року вона виготовила не один табун мильних коней – для дорослих і малечі окремо. До Дня святого Валентина було багато замовлень на мило з жіночими принадами, потішних янголят з крильцями, чудові троянди, просто чудернацьких брусочків з написами «Я тебе люблю». Тепер ось попереду 8 Березня, коли кожному чоловікові хочеться здивувати свою кохану чимось новеньким, незвичним. Можна тільки уявити, скільки це природне бажання сильної половини людства принесе клопотів жовтоводській майстрині. Хоча клопоти ці для неї приємні, бо до душі.

Клієнти Наталії Руденко вже стали балувані: тільки побачили в неї нові вироби, то їм мило у формі сердечок і квітів уже не таке цікаве, як раніше. Тепер їм подавай щось досі небачене. І Наталка таки подає! Наприклад, кумедного сірого собачку або пістолет, який стріляє не кулями, а мильними бульбашками.

Думаєте, незвичні форми – то межа у творчості молодої жінки? Еге, не на ту напали! Адже мильних справ майстриня виготовляє ще й мило на травах за спеціальним замовленням. Так одна клієнтка попросила Наталю зварити для неї спеціальне мило, яке б допомогло їй зберегти руки якомога довше молодими і зволоженими. І вона з легкістю взялась за це завдання. Скомбінувала мило, ароматичне масло і цілющі трави, і вийшло таке мильце, від одного вигляду і запаху якого будь-який жіночий організм розквітає і молодшає на очах.

- Мені цікаво спробувати себе у виготовленні іграшок із шкарпеток і «летючих чашок» із зернами кави, але чим би ще я не займалась, мило варити не кину ніколи, – говорить Наталка. – Воно мені не набридає. Поки що мене зупиняє те, що мої дітки ще маленькі, а так я мрію про свою участь у виставках творчих людей великих міст. Адже навіть зараз підходять до мого мила люди, дивляться на нього, і в них зразу зявляється посмішка на вустах. Хіба ж це не приємно?..

Поки що в її молодому житті є дві складові: сім'я і мило. Жінка чудово розуміє, що з часом в ньому зявиться ще одна важлива частина – робота. Але як би там не було, та мило з цього списку нікуди не зникне. Ну, така вже вона мильних справ чаклунка, і з цим нічого не поробиш!