Воплі Відоплясова: З підлітків ми переросли в дорослих мужів

Олег Скрипка: Так сталося, що багато років ми не випускали альбомів, а грали програму, яку просили люди. Вони кричать: «Весна, весна…» Це пастка. Звісно, публіці подобається, але якщо ти не розвиваєшся, ти трішечки деградуєш як сценічний артист. Тому ми зусиллями волі вирішили запропонувати публіці нові пісні. В обов`язковій програмі їх дванадцять. Нове завжди важче просувати, тому що зараз великий інформаційний потік. Проблема всіх артистів – люди хочуть слухати старе. Ви, мабуть, помітили, що сьогодні мусується стара музика, співають кавери.

Зараз ви виступаєте з оркестром. Розкажіть, як це сталося.

Олег Скрипка: Творчим кістяком залишаюсь я з Євгеном Рогачевським. Ми створили творчу лабораторію. Придбали обладнання. Запросили сім талановитих музикантів. До нас приєднався Олег Михайлюта, він же Фагот з групи «ТНМК». В такій епостасії ми називаємося група «ВВ» і Оркестр, або, як зазначено в афіші: Оркестр «ВВ». Перші концерти по Україні були притирочні. Хоча ми багато репетирували. Орендували Будинок офіцерів в Києві. Зараз вже програма живе. Я навіть думаю, як ми будемо грати без цих всіх пирогів, скрипок, підспівок, коли закінчимо тур? Нібито до сих пір ми гралися в цяцьки-пецьки, а тут серйозний симферок.

Зараз це тенденція – супроводжувати тури оркестром?

Олег Скрипка: Мабуть, тенденція. Рок-н-рол переходить до класичного стилю музики. Набуває форми академічності. Залежить також від віку виконавця. З підлітків ми переросли в дорослих мужів, а вони подають уже речі більш солідні, послідовні і розлогі. Взагалі артист – це постать егоцентрична, коли в нас питають «ви робите як всі?», це не делікатно, так само як питати вік у жінки. Артист займається своєю кухнею. Він не звертає уваги, коли там «Б-2» з оркестром поїхали в тур. Ми намагалися виконати пісню «Чудовий Світ» в складі чотирьох людей. Це важко. Вона абсолютно не звучить. Стільки напридумували, що тепер не обійтись без помічників.

Євген Рогачевський: Цю тенденцію починали ще «The Beatles», «Deep Purple», «Led Zeppelin». Ми ближче до перших, тому що створюємо нові пісні за допомогою музичних інструментів: скрипки, альти, ситари. Не просто адаптуємо старі пісні в новому звучанні. Програма створювалася з оркестром, нам нічого не залишилося, як взяти його в тур з собою.

Чим відрізняється реакція української аудиторії від закордонної?

Євген Рогачевський: Для початку реакція української аудиторії відрізняється від реакції української аудиторії в залежності від регіону.

Олег Скрипка: Ми приїхали з Луганська до Запоріжжя. Це просто два різних світи. Кожне місто має свїй темперамент. Можна поділити аудиторію України на західну і східну. Перша – більше слухає, друга – танцює. Ми колектив більш танцювальний, тому краще східна Україна сприймає нас. Реакція залу залежить від його наповненості. Якщо від повністю забитий, то людям здається, що артист класний. Якщо зал напівпорожній,треба багато енергії вкачувати в глядача, бо немає довіри.

Для вас вдалий концерт – це…

Олег Скрипка: На вісімдесят відсотків вдалий концерт базується на технічних параметрах. Якщо ми нічого не зможемо зробити зі звуком в залі, як би ми не вигиналися, буде гудіти як в відрі. Майже всі зали, які ми об`їхали в Україні не призначені для концертів. Двадцять відсотків – це наш фізичний стан. Але ми професіонали, тому викладаємося на всі сто.

Чи не набридли ви один одному за такий довгий строк співпраці?

Євген Рогачевський: Я граю останні сімнадцять років в колективі. Ми бережемо творчі відносини. Не наполягаємо на зустрічах, окрім концертів і днів народження. Тоді більш цінними стають відносини. Накопичуються ідеї та енергія. Потім вони знаходять спільне русло і виливаються.

Вам ще потрібні репетиції за сімнадцять років сумісної творчості?

Євген Рогачевський: Вони лише заважають. Багато репетирували лише перед туром, тому що створювали нові пісні.

Скільки часу вам знадобилося, щоб створити концертну програму?

Євген Рогачевський: Ми вели поступову роботу. Матеріал накопичувався в спокійному режимі. Тому програма вийшла ретельно зробленою.

Де записували новий альбом?

Євген Рогачевський: Переважно на своїй репетиційній базі. Тільки барабани записували на одній з київських студій. Як казав один кіногерой з «П`ятого елементу»: якщо хочеш зробити щось добре, зроби це сам. До цього нам не щастило в студійній роботі зі спеціалістами. Вони не могли адекватно відобразити наші думки. Альбоми виходили такими, як виходили. А цей «Чудовий Світ» такий, як хотіли ми.

Що таке симфо-панк? Ви заснували новий стиль музики?

Олег Скрипка: Це я назвав для сміху. Але гарно ж звучить?

Євген Рогачевський: Так, а тепер давай віддувайся.

Олег Скрипка: Симфо – це симфонічне звучання. Особливо ви почуєте його в першій пісні програми. А панк лишився безумовно в старих піснях. «Танці» – це класична панківська пісня. Текст психоделічний. Неоднозначний. Навіть не панківський, а як називають в українській літературі – стиль Бу-ба-бу. В світовій літературі – дадаїзм. Виникає асоціативний ряд. Образи, які не складаються в раціональну штуку, але воно компонується.

Як вдається поєднувати музичну кар`єру та ресторанний бізнес?

Олег Скрипка: Я приділяю ресторану мало часу. Він знаходиться в Києві на Андріївському узвозі. Я підбирав музику для закладу. Хотів зробити культурний осередок. Створити комфортну обстановку для культурної людини. Ні для кого ні секрет, що сучасна українська цивілізація йде таким шляхом, що культурній людині не зручно куди б вона не ходила, що б не слухала. Соціум витісняє культурних людей. Я вважаю, що істерія навколо іноземної гастрономії – це жлобство. Олігархи ніколи не сходять в український ресторан, тому що все українське для них низько. Це ганебно. Висока кухня має бути українською. Тому в моєму ресторані можна почувати себе елегантно, смакувати українські авторські страви, слухати якісну вітчизняну музику.

5 питань від “Зачёта”

Ким ви мріяли стати в дитинстві?

Олег Скрипка: Дуже довго не прагнув ніким стати. Батьки, як завжди, говорили: «Головне, щоб ти став гарною людиною». Потім в років 12-14 хотів стати вченим. Так їм і не став.

Євген Рогачевський: В мене все прозаїчніше. В дитсадочку був випускний, всім дарували книжку казок. Мене спитали: «Ким ти хочеш стати?» Я сказав: «Хочу бути артистом».

Який вуз та спеціальність обрали?

Олег Скрипка: Я намагався поступити до Московського фізико-технічного інституту, але не пройшов співбесіду. Поіхав до Києва і поступив до Київського політехнічного інституту. Став майже вченим. Розробляв там якусь космічно-військову апаратуру. Зрозумів, що я помилився. Вирішив стати музикантом.

Які відмітки переважали в вашій заліковій книжці?

Олег Скрипка: Я закінчив інститут з красним дипломом. А в школі я навчався в Росії. В мене були четвірки з літератури і російської мови.

Який предмет був найулюбленішим?

Олег Скрипка: Мені завжди гарно давалися фізика і математика. Ці предмети були для мене цікавими.

Що ви побажаєте нашим читачам?

Олег Скрипка: По-перше, дуже нам приємно, що в Дніпропетровську знають і розмовляють українською. Ми приємно шоковані. Бажаю студентам мати гарний смак, високий розум, позитив в душі і перспективи, які реалізовуються легко.