70-у річницю визволення відзначають Покровський та Петропавлівський райони

Більше тижня тривало визволення селищ та сіл цих територій. Близько 7 тисяч солдат віддали життя за визволення Покровського та Петропавлівського районів. Сьогодні, через 70 років Дніпропетровщина віддає шану героям, тим, хто ціною власних життів здобув мир, тим, хто пройшов всю війну та відроджував, відбудовував міста і райони регіону у післявоєнні роки. З 70-ю річницею визволення жителів районів привітав заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ростислав Ботвінов. Заступник губернатора передав жителям вітання керівника регіону Дмитра Колєснікова.

«Низький уклін і безмежна подяка ветеранам – усім, хто захищав рідну землю, хто ціною власного життя, бойовими подвигами і ратною працею зробив значний внесок у спільну справу. Ваші мужність і відвага, героїзм та нескореність духу є зразком для прийдешніх поколінь. Сьогодні завдяки вашому подвигу та щоденній праці тих, хто на цей час живе, працює, народжує дітей в Петропавлівському та Покровському районах Дніпропетровщина плідно розвивається, примножуючи славу всієї України», - йдеться у привітанні керівника регіону Дмитра Колєснікова.

В рамках масштабної програми святкування 70-річчя визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників по всій області проходять заходи з реконструкції та ремонту пам’ятників загиблим воїнам, активно розвивається пошуковий рух. Задля підняття патріотичного духу та збереження правдивих сторінок історії про подвиг відкрито виставку «Безсмертні в пам’яті народній», присвячену 70-річчю визволення району від фашистських загарбників.

Нагадаємо, 10 вересня на Дніпропетровщині стартував марафон «Слава визволителям», який присвячений 70-річчю визволення міст та районів регіону. Естафета розпочалася з Межівського району, який був першим визволений на Дніпропетровщині.

«Подвиг ветеранів Великої Вітчизняної війни є безперечним і священним для нашого народу. Він вписаний золотими літерами в історію Петропавлівського та Покровського району, Дніпропетровщини, України і всієї Європи. Ветерани ціною неймовірних, нелюдських зусиль розгромили фашизм і звільнили від рабства мільйони людей. А після Перемоги здійснили ще один подвиг, піднявши з руїн своєю героїчною працею нашу країну», - наголосив Ростислав Ботвінов.

Петропавлівський та Покровський райони були захоплені фашистськими загарбниками у вересні 1941 року. З першого до останнього дня окупації жителі районів боролися з загарбниками. Для організації боротьби у Петропавлівському районі створили партизанський загін. Він складався з 52 жителів району. Місцеві жителі, на долю яких випали страшні випробування, всіляко підтримували партизанів, наближуючи довгоочікуваний день звільнення від фашистських загарбників.

10 вересня 1943 року 19-й танковий полк 2-ї гвардійської механізованої бригади визволив Петропавлівку, трохи згодом звільнили від фашистської навали й інші населені пункти району. Руїни і згарища лишали по собі фашисти, втікаючи з селища. Вщент були знищені коноплетікарний завод, млин, дві школи та три колгоспні клуби.

Покровський район визволяли з 14 по 17 вересня 1943 року воїни 257-ї стрілецької Червонопрапорної ордена Суворова Сивашської дивізії та 346-ї Дебальцевської Червонопрапорної стрілецької дивізії. На Покровській землі, визволяючи рідний край, загинуло понад 1000 воїнів, солдат, офіцерів, політпрацівників.

Очевидці розповідали: «З льохів, недогорілих хат, ярів, чагарників почали виходити на світ, на волю змучені роками окупації люди. Вони дивились на згорілу, понищену землю, на попелища і руїни, на свіжі неоплакані могили воїнів, які віддали своє життя за визволення, полягли на вічний спочинок».

Іван Панков, житель Петропавлівського району, якому на момент звільнення району було 15 років пригадує: «Про визволення, як і про початок війни, ми дізнались по радіо. Від почутого, дорослі не стримували своєї радості – плакали. Робили це голосно, але це були сльози радості, крик стомленої душі. Ми ж діти від радості, навіть, стрибали. Коли радянські визволителі проходили селом, жінки їх цілували, щиро дякували на даровану свободу. Всі дивились на них із глибокою вдячністю і гордістю за нашу, нарешті вільну, Вітчизну».