Шедеври українського кіно у ДНУ

Відкриваючи зустріч, науковий керівник групи аналізу у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді, завідувач кафедри української літератури ДНУ Наталя Петрівна Олійник зазначила: «Сьогодні у нас світла й важлива подія: у нашому університеті – Ярослав Васильович Лупій – людина, відома в усьому кінематографічному світі. Він поставив такі стрічки, як «Любі мої», «В степу під Одесою», «Хліб дитинства мого», «Данило – князь Галицький», «За межами болю», «Бригантина» та інші. Ми раді, що творчі й талановиті люди, представники різних мистецтв охоче ідуть в університет на зустріч зі студентами. Бо наші студенти, як вони говорять, дають справжнє духовне підживлення, і це дуже приємно».

Якими кроками і куди йде наш кінематограф сьогодні? – ці та інші питання неабияк цікавили всіх, хто прийшов на зустріч. Відповідаючи на питання про сучасний стан українського кінематографа, Метр зазначив: у творчих людей в нашій країні сьогодні є безліч цікавих ідей, які, на жаль, так і залишаються на папері. «Можна написати сценарій, який збережеться на віки, навіть якщо він невиданий, але зняти кіно вдасться лише за наявності певної матеріальної культури, яку можна перенести в реальність. Бо кіно – це дуже реальне мистецтво», – підкреслив пан Ярослав. Він висловив надію, що нинішній дніпропетровський фестиваль зможе створити для переможців належні умови, щоб вони і далі змогли плідно працювати: творити на ниві нашої культури, ретельно зберігаючи ту духовну константу, яка завжди відзначала українське кінематографічне мистецтво.

Справді, художнє мислення, овіяне національною поетикою, завжди було сильною стороною вітчизняного кінематографа. Саме у цьому національному корінні, переконаний Ярослав Васильович, і постає сила народу. «Навіть якщо воно спить, воно все одно існує десь глибоко в генах. Відтак усі інститути й університети мають працювати на виявлення цих національних рис», – вважає режисер. Зауважмо, що у ході свого візиту до нашого закладу пан Ярослав з приємністю відвідав музей археології історичного факультету ДНУ та етнографічний кабінет, де ознайомився з історією нашого краю й цікавими експозиціями.

Звернутися до далекого минулого України учасників заходу змусив і представлений для конкурсного перегляду фільм Я. Лупія – історична драма «Данило – князь Галицький» (1987). Сценарій до нього написаний у співавторстві з братом – відомим українським письменником Олесем Лупієм – базується на основі давнього Галицько-Волинського літопису та відкриває маловідомі факти української історії. За словами автора, стрічка містить деякий виховний елемент, адже, перш за все, мала на меті утвердити образ Данила Галицького як великого державотворця, що боровся за краще майбутнє України.

Неймовірна подорож до світу давнини, дійсно, нікого не залишила байдужим. «Побільше б таких фільмів, адже зараз так мало тих, хто знає і цікавиться історією! І хоча історичний жанр, напевно, найскладніший з точки зору кіномистецтва, все ж ми маємо розуміти його надзвичайну важливість для культури народу й особливо для його майбутніх поколінь», – говорять студенти. «Цей фільм – чудова можливість зануритися у світ і час, в якому ми не народились, – ділиться враженнями студентка факультету систем та засобів масової комунікації Яна Плічко. – Я вдячна Майстру за його працю і талант. Саме на таких роботах ми вчимося не забувати нашу історію»,– говорить дівчина.

Також із вуст молодого покоління прозвучала подяка митцю за цікаве й змістовне спілкування. «Справжня культурна освіта – це вражаюча зустріч з талановитою, натхненною і відданою своїй праці людиною. Приємно розуміти, що український кінематограф живе і житиме зусиллями таких людей!» – захоплено відзначають студенти. А от один із них, дякуючи пану Ярославу за такий «блокбастер у світовому кінематографі», навіть зізнався: «Ви стали моїм кумиром. Після цього фільму я зрозумів, що таке справжнє кіно. Тепер я теж хочу знімати».

Видатний режисер поділився з аудиторією принципами своєї роботи і життя. Повертаючись до тематики фільму, він наголосив: «Пам’ятаймо: у будь-якому разі війна – це боротьба, це завжди вбивство, і тут не може бути жодного консенсусу. Треба розуміти ці речі і намагатися бачити світ з високої точки зору. Тоді світ відкриється вам і стане зовсім інший».

Я.В. Лупій – видатний український кінорежисер, з 1971 року – режисер Одеської кіностудії художніх фільмів. Ярослав Васильович поставив такі стрічки: «Любі мої» (1975), «В степу під Одесою» (1976), «Ми разом, мамо!» (1976), «Хліб дитинства мого» (1979), «Багряні береги» (1979), «Сто радощів, або Книга великих відкриттів» (1981), «Данило – князь Галицький» (1987, співавтор сценарію), «За межами болю» (1989, співавтор сценарію), «Люди з номерами» (1991), «Секретний ешелон» (1993), «Бригантина» (2002) та ін. Заснований у 2004 році з ініціативи Дніпропетровського осередку Національної спілки кінематографістів України, Всеукраїнський фестиваль екранних мистецтв «Дніпро-cinema» носить ім’я одного з фундаторів українського кіно, режисера-оператора Данила Сахненка. Конкурсна програма фестивалю дуже розмаїта – це документальні, науково-популярні, ігрові та анімаційні стрічки, телефільми і телепередачі. Цього року на конкурс відібрано творчі роботи більше 120 авторів із 16 міст України (Києва, Харкова, Херсона, Полтави, Алушти, Одеси, Луцька, Івано-Франківська, Кіровограду та ін.), а також із Росії, Білорусії, Франції, Чехії та США.

У стінах Дніпропетровського національного університету фестиваль екранних мистецтв проходить не вперше. Минулого року для студентів, викладачів та співробітників університету було презентовано фільми режисерів зі Львова, Полтави і Дніпропетровська. Зокрема, були переглянуті фільми про українських митців слова, а саме: «Безсмертя. Доля Валер’яна Поліщука» (ЛДОТРК м. Львова, автор – З. Суходуб), «Соловецькі в’язні з України. Микола Зеров» (Полтавська обласна державна телерадіокомпанія «ЛТАВА», автори – Н. Іванченко, О. Ніколенко, Д. Старіков) та «Розстріляне відродження» (Дніпропетровський міський телетеатр, автори – Н. Огородня, В. Малиш). А цього року студенти історичного факультету ДНУ стали учасниками театралізованої реконструкції фільму «Запорозька Січ», яка проходила під егідою Національної спілки кінематографістів України у селищі Лоцманська Кам’янка.