Доки буде Україна, доки будуть козаки

— Іван Сірко – яскрава особистість, наша національна гордість, — зазначив під час урочистого заходу губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул. — Він є прикладом непохитної лицарської доблесті, мужності, вірності та безмежної любові до рідної землі. Його ім’я оспіване в думах і піснях, воно увійшло в легенди, стало символом не лише запорозького козацтва, а й волелюбного українського народу. Сьогодні ми віддаємо данину вдячності герою, який захищав Україну від численних ворогів, боровся за її свободу. Ми шануємо та розвиваємо козацькі традиції, щиро пишаємося тим, що саме наша щедра земля стала колискою козацьких Січей. І це насправді так. Дніпропетровська область перша в Україні, де прийнято регіональну програму розвитку козацтва. З обласного бюджету виділяються кошти на проведення заходів з популяризації козацьких традицій, з патріотичного виховання підростаючого покоління.

— Почесно і зворушливо знаходитися біля цього святого місця, — говорить голова обласної ради Євген Удод. — На березі річки Чортомлик, яка пам’ятає події сивої давнини, збираються ті, хто високо цінує свою історію, своє коріння. Саме тут завершився життєвий шлях непереможного отамана Івана Сірка, але він живе у спогадах вдячних нащадків. Сучасне покоління продовжує його справу у відстоюванні національних інтересів, наслідує засади відомого історичного періоду, який вважається колискою місцевого самоврядування і демократії. За своїм устроєм Запорозька Січ була однією з перших моделей місцевого самоврядування. Давно відомо, що рівень цивілізації суспільства визначається ступенем його поваги до свого минулого, до своєї історії. Тож патріотичне виховання і розвиток культурних традицій Придніпров’я і надалі буде одним із пріоритетних напрямів роботи влади, популяризації козацького виховання.

Особливо активно цю ідею підтримує голова Нікопольської районної ради Микола Матюк. Він пишається тим, що народився у козацькій Капулівці і тепер як представник влади має можливість підтримувати славні традиції, які зберігаються його односельцями протягом віків. — Козацтво ж – це не лише наше героїчне минуле, — зазначає він, — а й дійсно гідний приклад для наслідування. Нікопольщина і надалі робитиме все, щоб слава про козацького ватажка передавалася з покоління у покоління. Поряд з його могилою встановлено дзвіницю та сторожову вежу, впорядковано прилеглу територію. Ми маємо цікаві ідеї, проект відтворення Чортомлицької Січі, заснування якої цього року згідно з постановою Верховної Ради вперше відзначатиметься на державному рівні. Тож є добра нагода всім разом зібратися біля могили кошового отамана ще й у жовні, в День козацтва. Ідея ж побудови Чортомлицької Січі виникла невипадково. Це дасть нам змогу активно включитись в туристичний потік. Із задоволенням приїдуть до нас й іноземці, які проявляють неабиякий інтерес до запорозького козацтва та легендарного козацького ватажка Івана Сірка, який прославився на весь світ. А значить, наш історичний край зазвучить із новою силою. Бо нам є що показати і про що розповісти. За доброю традицією, під час урочистого мітингу пролунали гарматні постріли, а вісімнадцять молодих козаків склали присягу на вірність своєму народу. Цього моменту, як зазначив сотник війська запорозького низової базавлуцької паланки Андрій Білозьоров, його побратими чекали з нетерпінням, кожен з них пройшов річний випробувальний термін. І ось тепер мали честь влитися до дружнього козацького гурту. Разом з іншими Андрій приходить до могили Івана Сірка ще й на Великдень. Він розповідає, що аби стати характерником, за заповітом отамана треба вісім років поспіль приносити на курган по десять пригорщів землі.

Поклонитися праху славного кошового вже більше двох десятиліть приїздить отаман Нікопольського козацького товариства «Микитинська Січ» Анатолій Салюк. В цей день добрим словом він згадав відомого краєзнавця з Капулівки Леоніда Бурду. Разом з ним з 1994 року організовували тут козацькі табори для нікопольських дітей-сиріт, учнів Капулівської та Покровської шкіл, які біля святого місця мали змогу відчути дух історії, вчитися життєвим премудростям.

— Леонід Федорович був людиною незвичайною, справжнім патріотом, — говорить Анатолій Салюк. – Він користувався найвищою повагою серед нас, створив прекрасний музей, довгий час досліджував історичні події, пов’язані з козацтвом та діяльністю Івана Сірка. Завжди виступав за національну ідею, наголошував: якщо козацтво не має національної основи, то зібрання «шароварників»…

Свою позицію з цього приводу отаман Микитинської Січі висловив власними віршованими рядками:

Не той козак, хто довгі вуса має
І хто горілку лячно п’є.
А той, хто за Вкраїну вболіває
Та ворогів сміливо б’є.

…А козацький захід продовжувався. Як завжди, його супроводжували різноманітні виставки, щире спілкування. Цікаві експозиції розгорнули Нікопольський та Орджонікідзевський краєзнавчі музеї.

— Бути тут — це дійсно велика честь, — зазначає директор Орджонікідзевського музею ім. М. Забудька Тамара Жижеріна. – Приємно, що виставка «Доки буде Україна, доки будуть козаки» викликала неабиякий інтерес у гостей заходу. Багато хто також цікавиться роботами наших майстринь, вишивальниць українських рушників Зінаїди Багрій, Світлани Колесникової, Наталії Котигорох, фотовиставкою Сергія Костецького. А вокальний ансамбль «Вербиченька» порадує присутніх на Співочому полі.

Саме тут захід на честь Івана Сірка продовжився великим концертом, у якому взяли участь численні творчі колективи та автори-виконавці. Одні співали козацькі та українські пісні, інші демонстрували бойове мистецтво. Наприклад, писар козацького товариства «Нікопольська Січ» Микола Карнаух присвятив козацькій темі вже вісімнадцять власних музичних творів. А десятирічні вихованці школи бойового мистецтва «Спас» із Запоріжжя майстерно виконують зовсім не дитячі силові вправи.

— Ми приїздимо в Капулівку вже не вперше, — ділиться враженнями тренер цієї групи Жаклін Літава, — бо тут набираємося снаги, козацького духу. Завжди приємно в інших повчитися, себе показати. «Спас» існує вже 15 років, а наші вихованці беруть участь у престижних фестивалях, показують гарні результати. Справжні козаки ростуть…

Спостерігаючи за яскравим дійством на Співочому полі, я на мить перенеслася у шкільні роки, коли під час походів з учителем історії Леонідом Бурдою саме на цій місцевості разом з іншими заворожено слухала його неперевершені розповіді про Івана Сірка. В ті хвилини мені здавалося, що навіть старі дуби та клени шелестять листям в такт бандуристам: «там, по-під горою, яром, долиною козаки йдуть», а Олексіївською затокою козацькі чайки пливуть…