Подражать примеру Одессы относительно восстановления памятника Екатерине Второй, которая считается основательницей города, Днепропетровск сможет только после общественных обсуждений. Об этом заявил городской голова Иван Куличенко.
«Вы помните, как сложно решался вопрос с памятником Святой Екатерине-великомученице, который появился в городе на здании Епархиального центра, поэтому я собственное мнение даже объявлять не хочу. Мое отношение к истории — это мое отношение, но решение может быть принято только после общественных обсуждений», — отметил Иван Куличенко.
По словам городского головы, одесситы установили скульптуру Екатерины Второй, утвердив соответствующее решение на общественных обсуждениях, в соответствии с законодательством.
Перевод gorod.dp.ua, по материалам:
Офіційна історія міста розпочалась у 1776 році, коли російська імператриця Катерина II вирішила збудувати "Південну пальміру"- столицю Російської імперії порівнюючи Санкт Петербург -"Північна Пальміра". Планувалось побудувати вищий за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватікан). Величезним планам не було дано збутися. Плани були забуті коли Катерина ІІ-га померла. Ответить | С цитатой
Ось основні тези:
Історія міста Дніпропетровська пов’язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. У II тис. до РХ на дніпровських землях існувала Скитська держава (скити). У часи Київської Русі вже у ІХ стор. після РХ на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Академік Б.О.Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800-1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками - печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Ответить | С цитатой
Катерина II проводила політику, спрямовану на остаточну ліквідацію автономії України: у 1764 було скасовано гетьманство, у 1765 розформовано козацькі полки на Слобожанщині, у 1775 остаточно ліквідовано Запорізьку Січ, у 1782 у Гетьманщині ліквідовано полкову та сотенну адміністрацію і запроваджено поділ на З намісництва, у 1783 розформовані козацькі полки на Лівобережжі і юридичне запроваджено кріпосне право.
У 1785, видавши «Жалувану грамоту дворянству», Катерина II законодавче оформила права і привілеї російського дворянства і прирівняла до нього українську козацьку старшину, закріпивши за нею земельні володіння. Катерина II особисто віддавала накази про придушення антикріпосницьких виступів в Україні — Коліївщини у 1768 та Турбаївського повстання 1789–93.
У галузі культури правління Катерини II позначилося дальшою русифікацією України, У 1783 у Києво-Могилянській Академії було запроваджено російську мову викладання. Ответить | С цитатой
Шановний NOS, цілком з вами згодний в тому, що історія - неоднозначна наука. Але ж для того її й вивчають, щоб робити висновки. Ми зараз розглядаємо проблему з української точку зору (принаймні, хотілося б так думати). І яка нам справа до того, якими міркуваннями виправдовувались дії Катерини? Січ теж не на пустому місці з'явилась, вірно? Значить, в ній теж була свого часу потреба. Вірмени, наприклад, досі пам'ятають геноцид з боку Туреччини і не шукають виправдання діям імперії. Бо від того постраждало населення їх Батьківщини. Подумайте. Ответить | С цитатой
З.Ы.Ко всем: давайте в процессе обсуждения не переходить на личности и не оскорблять друг друга, мы же все (или почти все) взрослые образованые люди ! Ответить | С цитатой