Дніпропетровська область: віхи історичного поступу

Саме цій події – 80-річчю Дніпропетровщини – був присвячений „круглий стіл” „Дніпропетровська область: віхи історичного поступу”, який відбувся напередодні ювілею на історичному факультеті Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара у предметній аудиторії „Видатні діячі України”. У заході взяли участь провідні науково-педагогічні та наукові працівники історичного факультету, а також студенти бакалаврату, які опановують цю тематику в циклі навчальних дисциплін.

На засіданні були заслухані та обговорені кілька доповідей. Зокрема, із доповіддю „Дніпропетровські терени в ритмах історії” виступив Сергій Іванович Світленко, д.і.н., професор, декан історичного факультету, заслужений працівник освіти України. Доповідь „Дніпропетровська область за радянських часів” представив Олексій Борисович Шляхов, д.і.н., професор, завідувач кафедри української історії та етнополітики. З темою „Дніпропетровщина періоду незалежної України” ознайомив присутніх Олександр Федорович Нікілєв, д.і.н., доц., професор кафедри історії України. Під час „круглого столу” доповідачі розкрили цілісну панораму історичного поступу краю від давнини, акцентувавши на актуальних проблемах сучасності.

На початку засідання проф. С. І. Світленко підкреслив: „Наш захід має науково-просвітницький характер, він повинен донести до студентства історичну пам’ять про розвиток нашого краю, про основні віхи історії і тим самим дати чітке усвідомлення історичних витоків, особливостей сьогодення і накреслити перспективи наступного розвитку.

Відомо, що Дніпровське Надпоріжжя має давню історію, – продовжив Сергій Іванович. – Вже за часів енеоліту – бронзи простежується зародження культурних зв’язків регіону з давньосхідним та європейським світами, обмін продуктивними ідеями в галузі металообробки, колісного транспорту та духовності. В І тисячолітті до н.е. в південних районах області сформувався центр Великої Скіфії. За часів Київської Русі Надпоріжжя стало ареною протистояння давньоруських дружин і нових кочовиків зі сходу: хозарів, печенігів, половців. Особливу роль Придніпровський край відіграв у творенні історії України козацької доби. Наприкінці ХV – у ХVІІІ ст. він став місцем зародження і становлення українського козацтва, Запорозької Січі, які на віки стали символами боротьби українців за свободу. Територія сучасної Дніпропетровщини стала центром земель „Війська Запорозького”. В останній чверті ХVІІІ ст. відкрилася нова – імперська епоха в історії нашого міста та всього Придніпровського регіону. На землях запорожців розташувалися гарнізони царських військ. Величезні земельні площі отримали російські урядовці, офіцери, поміщики та іноземні колоністи – німці, меноніти та ін., які ставали підданими Російської імперії. Територія сучасної Дніпропетровщини була поділена по Дніпру: лівобережна її частина увійшла до складу Азовської, а правобережна – до Новоросійської губернії. В цей період на лівому березі Дніпра, там, де Кільчень впадає до Самари, було засновано Катеринослав, який став губернським центром Азовської губернії. У 1783 р. з Азовської й Новоросійської губерній утворилось Катеринославське намісництво, а в наступному році губернське місто Катеринослав було перенесено на правий берег Дніпра, на місце сучасної адміністративної частини Дніпропетровська. У 1796 р. цар Павло І створив Новоросійську губернію з центром у Катеринославі, перейменованим на Новоросійськ. Наступна адміністративно-територіальна реформа була проведена царем Олександром І у 1802 р., коли знов відновлюється Катеринославська губернія з центром у Катеринославі, яка з незначними змінами проіснувала до 1919 р. Скасування кріпосництва та царські реформи Олександра ІІ 60 – 70-х рр. ХІХ ст. відкрили нову епоху в історії краю, характерними прикметами якої стали зародження нових демократичних традицій, бурхливі процеси розвитку промисловості, ринкових відносин, містобудування. Історична доба революції та громадянської війни 1917 – 1921 рр. була часом суворих випробувань для Придніпров’я, яке стало одним з епіцентрів боротьби між військовими частинами Української Центральної Ради, більшовиками, денікінцями, махновцями та ін. У ході цього протистояння влада в Катеринославі змінювалася до двох десятків разів. Унаслідок цієї боротьби в 1920 р. в регіоні встановилась Радянська влада. Так розпочався новий – радянський період в історії нашого міста та рідно краю”.

Як зазначив проф. О. Б. Шляхов: „27 лютого 1932 року була утворена Дніпропетровська область з обласним центром у Дніпропетровську в складі 60 районів. До 1939 р. до складу Дніпропетровської області входила також територія сучасної Запорізької, частини Кіровоградської та Миколаївської областей. Згодом кількість районів неодноразово змінювалася. Складні випробування випали на долю мешканців в роки Великої Вітчизняної війни. Німецько-фашистські загарбники встановили найжорстокіший режим окупації, який тривав 2 роки і 6 місяців. На території області окупанти влаштували 10 концтаборів, знищили понад 78 тис. цивільного населення та 37 тис. військовополонених, примусово вивезли до Німеччини більше 176 тис. осіб. Але завдяки зусиллям Радянської армії, партизанів, підпільників наш край був звільнений від нацистів у другій половині 1943 – на початку 1944 р. Повоєнний період вимагав від жителів величезних зусиль для відбудови зруйнованого війною народного господарства та налагодження мирного життя. У повоєнний час наша область не тільки відбудувала, але й модернізувала аграрно-промисловий комплекс, систему освіти, науки, духовно-культурного життя”.

У доповіді проф. О. Ф. Нікілєва, зокрема, йшлося: „Сьогодні Дніпропетровськ є космічною столицею, діловим центром Незалежної України. Тут зусиллями сучасної влади робиться все для забезпечення модернізації економіки, якісного підвищення соціальних стандартів життя населення, утверджується пілотний проект реформи охорони здоров’я, вдосконалюється інфраструктура області, вводяться нові об’єкти й підприємства. Все це робиться заради людей, на благо подальшого процвітання Придніпров’я як складової частини незалежної української держави”.

Учасники „круглого столу” дійшли висновку, що значний науково-технічний та освітній потенціал, багатогалузева промисловість, аграрно-промисловий та будівельний комплекси, розвинутий транспорт і зв’язок, а головне, наш „золотий фонд” – працьовиті й патріотичні жителі рідної Дніпропетровщини – надійна запорука того, що наша область завжди буде вагомим чинником подальшої демократизації, соціально-економічного та культурно-освітнього піднесення незалежної України.