Возле днепропетровского костела св.Иосифа продолжается круглосуточная молитва прихожан про возвращение храма. На том же месте проводятся и ежедневные традиционные мессы, праздничная служба по воскресеньям.
На воскресной мессе 15 июля староста Римо-католической общины Днепропетровска зачитал письмо епископа Станислава Падевского к днепропетровским прихожанам. В своем письме епископ высказал большое сожаление из-за невозможности лично обратиться к прихожанам, но он делает все для возвращения храма св.Иосифа днепропетровской общине. На прошлой недели представитель епископа дважды встречался с днепропетровской администрацией калифорнийской корпорации «Дагсбери Инк». Он рассказал про католическое видение ситуации вокруг костела, а также пересказал просьбу епископа вернуть храм. Но ответа от корпорации до сих пор нет. Кроме того, епископ отослал письмо человеку, который хорошо знаком с ситуацией вокруг католического храма и имеет возможности помочь католикам. Имя этого человека хорошо знакомо всем украинцам — это Павел Иванович Лазаренко.
Свое письмо епископ завершил благословением парафии св.Иосифа в деле сохранения и возвращения католического храма.
Напомню, что конфликт вокруг католического храма в Днепропетровске, начиная от незаконной приватизации здания храма, что подтверждено решениями судов и Днепропетровской прокуратуры, связывают с Павлом Лазаренко. А новый виток конфликта начался после того, как 3 июля охранники фирмы «Дагсбери» выгнали католиков из храма.
Історія римо-католицького храму святого Йосипа:
1779 рік У Катеринославі оселяються римо-католики.
1843 рік Початок старань для побудови римо-католицького храму.
1877 рік На гроші місцевих католиків збудовано костел св.Йосипа.
1906 рік Саратовсько-Тираспольський єпископ Йосип Креслер освячує храм.
1937 рік Радянська влада заборонила католикам збиратися у храмі.
1942 рік Італійський окупаційний легіон відкриває костел для своїх легіонерів та всіх католиків міста. Зусиллями настоятеля о.П’єтро Лєоні відремонтовано орган, відроджено хор.
1948 рік Облрада забирає будівлю храму в католицької громади і віддає її Дніпропетровському міськвиконкому. У храмі запрацювала міська публічна бібліотека.
1949 рік Храм передається міському комітету фізкультури для подальшого переоснащення у спортивний зал.
1950 рік Після масштабної реконструкції будівля змінюється до невпізнання. Тепер тут розміщується «Школа вищої спортивної майстерності».
1984 рік До будівлі в’їжджає Зональне управління спортивних лотерей.
1997 рік, 7 лютого Будівля передається до комунальної власності міста.
1998 рік, 26 січня Дніпропетровська облрада продає будівлю храму ТОВ «Фін-Інвест».
1998 рік, 8 серпня «Фін-Інвест» перепродає будівлю компанії «Dugsbery Inc».
1998 рік, 24 грудня Рішенням Арбітражного суду договір купівлі-продажу будівлі між Дніпропетровською облрадою і ТОВ «Фін-Інвест» визнається недійсним.
1999 рік, 11 березня Прокуратура Дніпропетровської області підтверджує, що споруда належить територіальній громаді міста.
2004 рік, 5 квітня Дніпропетровська облрада скасовує своє рішення від 26.01.98 «Про продаж об’єктів комунальної власності.., в тому числі й споруди католицького храму за адресою пр.К.Маркса, 91» і повертає будівлю до комунальної власності.
2006 рік, 28 липня У храмі стається пожежа. Починається зовнішня і внутрішня руйнація споруди.
2007 рік, 27 червня Побачивши, що двері храму відчинені, а всередині нікого немає, католики, вперше після Другої світової війни, заходять до приміщення костелу з метою охороняти будівлю. Власними зусиллями вони ремонтують дах, очищують храм від сміття.
2007 рік, 1 липня Уперше за 100 років храм освячується. Це робить єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Падевський.
2007 рік, 2 липня До костелу вриваються 4 охоронців «Dugsbery». Вони силою виштовхують католиків, завдаючи легкі тілесні ушкодження жінкам.
2007 рік, 3-11 липня На сходах храму католики цілодобово моляться за його повернення.
2007 рік, 11 липня Фірма «Dugsbery» відгороджує костел парканом, мотивуючи це початком ремонтно-відбудовних робіт.
2007 рік, 12 липня
і донині Римо-католики продовжують свою молитву, але тепер вже перед парканом, за яким знаходиться їх храм.