Російська Федерація не хоче визнати Голодомор 1932-1933-го років актом геноциду

Російська Федерація не хоче визнати Голодомор 1932-1933-го років актом геноциду проти українського народу, бо побоюється висунення фінансових претензій з боку України. Таку думку доцент кафедри історії України Дніпропетровського національного університету Олександр Нікілєв висловив, виступаючи на семінарі «Голодомор 1932-1933-го років Україні як одна з найбільших трагедій в історії людства», який відбувся 14-го листопада.

«Російська Федерація на рівні ООН провадить контрдіяльність у цьому питанні. Тому що Росія як правонаступниця Радянського Союзу не хоче визнавати Голодомор як геноцид, побоюючись, що до неї будуть висунуті певні матеріальні, у першу чергу, вимоги. Як євреям відшкодовувала Німеччина за Голокост. Тому досить важко йде процес визнання Голодомору в світі», — зазначив науковець.

За словами Олександра Нікілєва, завдяки наполегливості українських політиків та істориків, актом геноциду проти українців Голодомор визнали вже 9 країн світу, однак це набагато менше у порівняні з числом країн, які визнали Голокост актом геноциду проти єврейського народу.

В той же час українські історики не мають доступу до російського так званого «президентського» архіву, де знаходиться значна частина документів, які допомогли б дізнатися правду про Голодомор 1932-1933-го років в Україні. доступ до цього архіву мають тільки російські історики, та й то далеко не всі. Між тим, саме там можуть зберігатися важливі документи, які б дали можливість сучасній українській історичній науці встановити більш точні цифри жертв тієї трагедії.

Як зазначив Олександр Нікілєв наразі різні джерела містять різні дані про кількість загиблих від Голодомору — 7 млн, 10 млн, 12 млн, 15 млн, однак документально підтвердженою є тільки перша цифра.

Що ж до непрямих наслідків Голодомору, то вони, на думку історика, незворотні: окрім демографічних втрат, український народ зазнав ще й соціальних та морально-психологічних: селянин-господар як прошарок суспільства був втрачений, зникла ціла низка професій, представники яких жили у сільській місцевості, — від сільського священика до сільського музики, разом із людьми була знищена ціла низка традицій і обрядів.

Як зазначив історик, українські історики вивчають Голодомор 1932-1933-го року менше двох десятиліть, тобто майже стільки, скільки медики займаються проблемою ВІЛ-СНІДу, і ця тема залишається однією з найменш досліджених в українській історії.