Пам’ять про них житиме! У Дніпрі відкрили меморіальні дошки захисникам Дмитру Ільєнку та Ігорю Полтавцю

У Дніпрі на фасаді гімназії № 72 відкрили меморіальні дошки її випускникам — захисникам України Дмитру Ільєнку та Ігорю Полтавцю. Тепер їхні імена назавжди залишилися на стіні рідного навчального закладу. На церемонію прийшли рідні, педагоги та учні. Присутні вшанували пам’ять полеглих воїнів хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дощок.

Дмитра Ільєнка мама згадує як розумного та веселого хлопця. Він захоплювався спортом —займався важкою атлетикою.

«На кожну відповідь у нього була усмішка. Дуже енергійна людина, завжди добрий. Він пішов добровольцем на початку повномасштабної війни. Три з половиною роки захищав Україну», — згадує Лілія Ільєнко.

Дмитро народився та навчався у Дніпрі, здобув фах електрогазозварювальника. 29 червня 2022 року він добровільно долучився до лав Збройних сил України. Служив молодшим сержантом, мав позивний «Зеля». Побратими пам’ятають його як мужнього, рішучого та відданого військовій справі воїна.

22 вересня 2025-го Дмитро був вдома у відпустці, а вже наступного дня повернувся до побратимів. Тоді він вирушив допомогти евакуювати поранених із позицій. Автомобіль, у якому перебували бійці, атакував російський безпілотник. Дмитро зазнав поранень, однак через небезпеку його не могли евакуювати. Через кілька днів тіло захисника вдалося вивезти.

Про те, чому син пішов на цей останній виїзд, розповів батько Анатолій Ільєнко.

«Він сам пішов добровільно на війну. Навіть коли міг за станом здоров’я залишити службу, сказав, що допоможе хлопцям востаннє — вивезти їх із позицій. Але так не вийшло. Дуже дякую вам, що його не забули, зробили меморіальну дошку, що шануєте пам’ять нашого сина», — сказав батько захисника.

Ігоря Полтавця рідні та друзі пам’ятають як добру, щиру й працьовиту людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Він також народився та жив у Дніпрі. Здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів, працював монтажником металопластикових конструкцій. 14 липня 2023 року його мобілізували до лав Сил оборони України. Він служив у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Попри два поранення, продовжував виконувати військовий обов’язок. 1 січня 2024-го захисник загинув унаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.

Для викладачки Маї Іщенко, яка працює в гімназії вже 40 років, хлопці передусім її учні. Вона викладала французьку мову і Дмитру, і Ігорю. Хлопці вчилися в різні роки, але обох вирізняли щирість і готовність допомагати іншим.

«Вони не були відмінниками, але мали добре серце, золоті руки. Завжди були готові допомогти в трудових справах школи. Були гарними друзями, у всіх залишилася добра пам’ять про них. Дуже важко говорити про них у минулому часі», — розповіла педагогиня.

Заступник міського голови Андрій Денисенко наголосив на важливості пам’яті для молодого покоління.

«Важливо не просто пам’ятати й вшановувати кожного із загиблих захисників поіменно. Важливо, щоб молоде покоління дніпрян і дніпрянок, які навчаються в цій гімназії, розуміло, кому завдячує можливістю вчитися, здійснювати свої мрії, жити й розвиватися на нашій землі», — зазначив Андрій Денисенко.