Історії 9 юних авторів із Дніпропетровщини увійшли до всеукраїнської книжки «Сильніші за темряву»

Історії дев’яти дітей і молодих людей із Дніпропетровщини увійшли до інтерактивної книжки «Сильніші за темряву», створеної за результатами всеукраїнського творчого конкурсу. У літературних творах, малюнках і аудіоформатах юні автори розповіли про власний досвід, переживання та мрії, пам’ять про рідний дім, подолання випробувань і те, що допомагає їм не втрачати віри в майбутнє під час війни.

Книжку презентували 11 жовтня 2026 року під час підсумкової зустрічі літературно-мистецької онлайн-резиденції «Сильніші за темряву». Вона стала головним творчим результатом однойменного соціокультурного проєкту, покликаного зробити почутими голоси українських дітей і молоді, які зростають під час війни, та зберегти їхні історії як свідчення нашого часу.

Особливість проєкту — акцент не стільки на складних обставинах, які довелося пережити юним українцям, скільки на їхній внутрішній силі, здатності долати труднощі, підтримувати інших, навчатися, творити й будувати плани на майбутнє. Організатори прагнули допомогти дітям і молоді не лише розповісти про пережите, а й усвідомити власну стійкість та побачити цінність свого досвіду.

Проєкт об’єднав всеукраїнський творчий конкурс, який тривав із 1 липня до 25 серпня 2026 року, онлайн-резиденцію, майстер-класи та зустрічі з митцями, журналістами, художниками й військовослужбовцями. До участі долучилися діти та молодь віком до 21 року включно з різних регіонів України, зокрема з прифронтових і деокупованих територій, а також ті, хто через війну був змушений переїхати до інших областей чи за кордон. До підсумкової книжки увійшли роботи дев’яти учасників, пов’язаних із Дніпропетровщиною.

У номінації «Малюнок/комікс» до книжки увійшли роботи двох учасниць із Дніпра. Мирослава Сокоринська (16 років) представила комікс «Блекаут», а Софія Волок (20 років) — роботу «Попри все». Для обох авторок творчість стала можливістю висловити те, що іноді важко передати словами, та поділитися власним поглядом із читачами.

У номінації «Аудіоподкаст» представлено роботу Єлизавети Окпокоро (18 років), яка проживає у Дніпрі. Вона має назву «Покоління скажених і незламних: спогади й думки представниці». Аудіоформат дає змогу не лише передати зміст історії, а й донести її емоційне звучання через голос, інтонацію та особисту манеру розповіді.

Найбільше представників Дніпропетровщини долучилися до літературної номінації. До книжки увійшли твори шести авторів і авторок, кожен із яких розповідає про власний досвід війни, вимушених змін, пошуку опори та надії.

Владислав Малишев (21 рік) родом із Кривого Рогу, нині мешкає та навчається у Житомирі. Він надіслав вірші, присвячені людям, їхнім бажанням і повсякденню, яке оточує кожного українця: «Я живу у тотальній лічбі/ зруйнованих поверхівок./ На уроці з водіння/вивчаю щоразу новий маршрут./Бо пейзажі щоденно змінюються…».

Матвій Мацюк (12 років), також із Кривого Рогу, представив роботу «Моє дитинство в режимі “не по плану”». Вона починається зі слів, близьких багатьом українцям, хоча й озвучених із погляду підлітка:  «Я не планував ставати героєм якоїсь воєнної історії. Чесно. У мої плани входили школа, друзі, телефон, музика, рофли, трохи чілу — звичайне життя звичайного підлітка. Хотілося просто жити, а не думати про те, де найбезпечніше стояти під час тривоги. Але війна вирішила інакше.»

Ольга Деревенець (16 років) родом із Межової — селища, мешканців якого евакуювали наприкінці 2025 року. У роботі «Усе, що залишилося на шафі» вона описала страшні спогади, смуток і тугу за рідним селищем, а також своє теперішнє життя, успіхи, нові знайомства, підтримку родини та віру в краще майбутнє. Попри пережите, авторка зберігає надію: «…Але я вірю у наше завтра. Я знаю, що зовсім скоро цей жах скінчиться, я знову міцно обійму сестричку, зустрінуся з друзями, піду на пари до університету офлайн і відчую те життя, про яке мені розповідала мама, коли вчилася.»

Ще одна учасниця родом із Межової — Вікторія Іващенко (16 років). У роботі «Коли вимушений шлях стає шляхом до себе» вона розповіла, як після вимушеного переїзду почала займатися науковою роботою, стала стипендіаткою МАН від Дніпропетровщини та поступово облаштовувала життя на новому місці: «Я зустрічалася з новими людьми, знайомилася, брала інтерв’ю, і з подивом для самої себе, я дорослішала, ставала розкутішою і туга за домом ставала трохи меншою. Щоб порівнювати прислів’я і приказки двох областей, зі своїми земляками зустрічалася онлайн, часто ці зустрічі перетворювалися на сімейні вечори біля екрану, ми ніби опинялися вдома, спілкувалися, багато сміялися, часто плакали, але в той же час, ми, не помічаючи, ставали сильнішими, і звикали жити не вдома…».

Робота Міли Дресь (14 років) має назву «Сильніші за темряву». У ній авторка описує звичне життя, зруйноване війною, захоплення волейболом і дитинство, яке закінчилося вмить. Її слова передають біль вимушеного від’їзду та втрати звичного світу: «Евакуація! Скільки болю і сліз вміщено в цьому слові, так важко було зібратися і зібрати свої речі. Хіба можливо спакувати у валізу дитинство?». Ці слова нагадують про досвід, із яким не повинна стикатися жодна дитина. Міла також родом із Межової.

Анастасія Мирошник (16 років) із Дніпра представила роботу «Дитинство, яке змінила війна». Вона описала власний досвід перебування за кордоном і повернення до України — важливе рішення, яке ухвалила її родина. У своєму творі авторка говорить про прості речі, які війна зробила особливо цінними: « …І, мабуть, найбільше я хочу простого — щоб у кожної української дитини була можливість мати звичайне дитинство: навчатися, дружити, мріяти, закохуватися в життя, подорожувати та будувати плани, не боячись, що одного дня все це може зникнути.»

Учасники доповнювали свої літературні твори особистими фотографіями, а також посиланнями на музику, яка підтримувала й надихала їх.

Не всі учасники сьогодні проживають у своїх рідних містах і селищах. Через війну декому довелося переїхати до інших областей, звикати до нового оточення, навчатися далеко від дому та заново вибудовувати повсякденне життя. Проте зміна місця проживання не означає втрати зв’язку з рідним краєм. Дніпропетровщина залишається важливою частиною особистих історій юних авторів, а їхні творчі роботи допомагають зберігати пам’ять про місця, людей і події, що сформували їхній досвід.

Книжка «Сильніші за темряву» — інтерактивна: літературні твори можна не лише прочитати, а й прослухати у виконанні самих авторів, а відеороботи — переглянути за QR-кодами, розміщеними на сторінках. Видання доступне в друкованій та електронній версіях, а також в аудіоформаті.

Ознайомитися з книжкою, прослухати твори та безкоштовно завантажити видання можна на платформі творчої молоді «Успіх усупереч»:

https://uspikhusuperech.com.ua/proekt-silnishi-za-temryavy-2026/tvorchi-roboty-ta-kniga/

«Сильніші за темряву» — це більше, ніж збірка конкурсних робіт. Вона зберігає живі свідчення покоління, чиї дитинство та юність припали на війну, і дає дітям та молоді можливість розповісти про пережите, власні мрії й силу рухатися вперед.

Проєкт реалізовано громадською організацією «Краєзнавчо-культурне товариство “Д.І.Я.”» у партнерстві з Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара, зокрема факультетом психології та спеціальної освіти, за підтримки Українського культурного фонду.