У Дніпрі проклали маршрут-мартиролог

Дніпровський дослідник історії, краєзнавець, письменник, журналіст Микола Чабан провів нову авторську екскурсію.

Вона пройшла новим маршрутом-мартирологом, на якому згадували про трагічні долі наших відомих земляків, репресованих або взагалі знищених радянським режимом.

Ось що про нову екскурсію розповіли її організатори з Дніпровського «Музею спротиву Голодомору»:

“24 учасники та учасниці — містяни, краєзнавці й усі, хто прагне знати справжнє минуле рідного краю, вирушили унікальним маршрутом-мартирологом. Екскурсія охопила Лівий берег Дніпра, а саме Мануйлівку, район лікарні №9, колишній Покровський цвинтар та Хлібзавод № 2. Цей куточок міста зовсім не розбалуваний увагою, адже його багату та драматичну спадщину радянська влада буквально «закатала в асфальт».

Авторську програму розробив і провів лектор Музею спротиву Голодомору Микола Чабан.

Під час прогулянки екскурсанти відкрили для себе культурне серце Мануйлівки — історію давнього козацького села та його діячів братів Василя та Петра Бикових, де створювалися перші номери видання «Добра порада» і де збирав фольклор поет Іван Манжура. Разом із лектором присутні згадали трагічні долі діячів українського Відродження Максима Ємця, Ілька Вирви, священника Макара Шкіля та єпископа Макарія Крамаренка. Також вони дізналися родинні таємниці вулиці Трамвайної, де мешкала сестра Симона Петлюри Маріамна Скрипник та її син, майбутній Патріарх Мстислав.

Глибоке враження справили сторінки Голодомору 1932–1933 років: історія про радянський літак-привид «ЛІТАН», що скидав пропагандистські листівки над пухлими від голоду робітниками, та трагедія чотирьох розстріляних працівників Хлібзаводу № 2. Поруч із цим згадували й людяність жінок-робітниць, які в повоєнний час потайки просовували голодним дітям теплий буханець через «віконце життя». Окремою зупинкою стало Мануйлівське «Марсове поле» — заасфальтована територія колишнього Покровського цвинтаря, поверх якого за СРСР звели стадіон заводу «Комінтерн», а також площа колишнього німецького шпиталю. Розповідь Миколи Чабана перетворилася на живий діалог завдяки доповненням місцевих жителів — Зої Шевцової, Леоніда Кир'яна та Ірини Рябцевої.

“Я все життя прожила на Лівому березі й навіть не здогадувалася про величні та драматичні події на вулицях, якими я ходжу щодня” - ділиться своїми враженнями місцева жителька, яка відвідала екскурсію.

Завдяки спогадам жителів історія оживала на очах, лишаючи після себе не розпач, а відчуття гордості за незламність українського роду”.