Він повернувся, але війна лишилася в ньому: ПТСР, алкоголь і що може зробити родина

Родина місяцями чекала на один дзвінок: «Я вдома». А тепер він удома, і вдома стало тривожно. Він не спить, не говорить, зривається через дрібниці, а пляшка на вечір стала звичною. Таких історій у Дніпрі, через який проходять тисячі військових, багато. І майже всі вони починаються однаково.

Що відбувається з людиною після фронту

Посттравматичний стресовий розлад не означає, що людина «зламалася» чи стала слабкою. Це нормальна реакція психіки на досвід, якого не мало бути. Мозок місяцями жив у режимі небезпеки і не вміє вимкнути його за один день. Тому на кухні він сидить спиною до стіни, здригається від гучних звуків, не витримує натовпу в супермаркеті, прокидається вночі від кошмарів.

Частини цього родина не бачить: провини перед тими, хто не повернувся, відчуття, що тут його ніхто не зрозуміє, і порожнечі там, де раніше були інтереси.

Чому першим приходить алкоголь

Бо він справді допомагає, але ненадовго. Кілька чарок увечері дають сон без кошмарів і тишу в голові. До того ж навколо всі розуміють: «людина з війни, хай вип'є». Ніхто не заважає, а часто ще й наливають.

Через кілька тижнів сон від алкоголю стає уривчастим, тривога зранку сильнішою, доза більшою. Людина вже не лікує стан, а лише відкладає його до наступного вечора. Так ПТСР і залежність зростаються в один вузол, і розв'язувати його потрібно разом, а не по черзі.

Де межа між «відходить» і бідою

Насторожитися варто, якщо:

• без алкоголю він не може заснути вже кілька тижнів;
• п'є наодинці і ховає, скільки саме;
• з'являються спалахи агресії, яких раніше не було;
• він відмовляється від будь-якої розмови про допомогу;
• лунають фрази на кшталт «краще б я там лишився».

Остання ознака найнебезпечніша. Якщо людина говорить про смерть, не чекайте: телефонуйте 103 або 112.

Що робити рідним

Не вимагати розповідей. Він заговорить, коли буде готовий, і швидше за все не з вами першими, а з побратимом чи фахівцем. Ваше завдання не допитати, а бути поруч і не знецінювати: «Я бачу, що тобі важко. Я тут».

Не боротися з пляшкою криком. Сварки через алкоголь тільки підтверджують його відчуття, що вдома його не розуміють. Говоріть про сон, про втому, про те, що вас лякає, а не про те, скільки він випив.

Не нести все самим. Дружина чи мати, яка тягне на собі і його стан, і дітей, і побут, вигорає за кілька місяців. Їй теж потрібна підтримка, і по допомогу можна звернутися ще до того, як він сам погодиться.

Шукати фахівця, який працює і з травмою, і з залежністю. Якщо лікувати лише одне, друге повертається. Про те, як влаштована допомога військовим і ветеранам із залежністю, докладно розповідаємо в матеріалі «Реабілітація військових: залежність і ПТСР після війни».

Повернутися з війни додому і повернутися до себе це два різні шляхи. Другий довший, і пройти його самотужки вдається рідко. Але проходять його багато хто, якщо поруч є родина, яка не відвернулася, і фахівець, який розуміє обидві сторони проблеми.

Автор: Павло Казарʼян, клінічний психолог-адиктолог, директор центру реабілітації наркозалежних та алкозалежних «Джерело». Центр працює з 2006 року, приймає людей з усієї України, консультації для родин безкоштовні й анонімні.