Одна з найстаріших мешканок Дніпропетровщини відзначила 102-річчя

У селі Олександрівка відбулася особлива й зворушлива подія – свій 102-й день народження відзначила Наталія Єгорівна Удалова.

Дивовижно, але в цьому поважному віці Наталія Єгорівна зберігає ясність розуму та оптимізм.

Вона – найстарша жителька Слобожаанської територіальної громади і одна з найстаріших мешканок нашої області.

Представники Слобожанської громади завітали привітати бабусю з цією визначною датою та розповіли про її долю:

“Привітати ювілярку завітали староста Олександрівського старостинського округу Вікторія Акімова, директор Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Любов Бут та фахівці Центру.

Наталії Єгорівні побажали міцного здоров’я, душевного спокою, родинного тепла, турботи близьких та якомога більше світлих днів. На знак поваги й уваги їй вручили квіти, подарунки та святковий торт.

102 роки – це не просто цифра. За нею – велика життєва історія, сповнена праці, випробувань, любові до людей і відданості своїй справі.

Майже 50 років свого трудового життя Наталія Єгорівна присвятила роботі з дітьми. Працювала у дитячому садочку: спочатку вихователькою, а згодом очолила заклад. Її щоденна праця була пов’язана з турботою про дітей, а тепло, яке вона дарувала своїм вихованцям, поверталося їй щирою любов’ю та вдячністю.

Упродовж життя Наталія Єгорівна багато творила власноруч: вишивала, в’язала, займалася клаптевим шиттям, або печворком, створюючи речі з невеликих шматочків тканини, з’єднаних у єдине полотно. Під час зустрічі вона показала гостям одну зі своїх робіт – декоративну подушку, виконану в цій техніці.

Особливим моментом зустрічі стала ще одна родинна реліквія. Наталія Єгорівна показала гостям хустку своєї мами, яку дбайливо зберігає до сьогодні та вважає своїм оберегом. Для неї це не просто річ, а пам’ять про найдорожчу людину, родину та минуле, яке залишається поруч крізь десятиліття.

Її юність припала на непрості воєнні роки. У 1941 році, коли вона завершувала навчання у школі, розпочалася Друга світова війна. Попри значну відстань до навчального закладу та всі труднощі того часу, вона прагнула здобувати знання й наполегливо йшла до своєї мети.

Народилася Наталія Єгорівна у великій родині, де зростало 12 дітей. Вона мала сімох братів, усі вони пішли на фронт і, на щастя, повернулися додому живими.

У 80 років життєві обставини привели її до України – сюди, до своєї доньки. З часом Україна стала для неї новим домом. Особливо полюбила тепло, сонце та щедрість української землі.

Сьогодні найбільше багатство Наталії Єгорівни – її велика родина: троє дітей, п’ятеро онуків, семеро правнуків і праправнук. Саме родинне тепло, підтримка близьких, працьовитість і любов до життя стали тими цінностями, які супроводжують її крізь десятиліття.

Щиро бажаємо Наталії Єгорівні міцного здоров’я, турботи рідних, миру, затишку та добробуту. Нехай кожен новий день буде сповнений уваги, тепла й щирих посмішок близьких людей”.