В Днепре не стало известного ученого-металлурга

Умер заслуженный металлург Украины, лауреат двух Государственных премий, профессор, академик Анатолий Федорович Гринев.

Вся его жизнь была посвящена разработке новых технологий и методов в металлургическом производстве. С 1973 года он бессменно работал на Нижнеднепровском трубопрокатном заводе имени Карла Либкнехта (сейчас Интерпайп НТЗ).

О смерти ученого сообщила заведующая Музеем истории завода НТЗ Валентина Матова:

«Є люди, як кажуть, безмежної енергії та оптимізму. Саме таким запам'ятався багатьом Анатолій Федорович Гриньов – заслужений металург України, лауреат двох Державних премій, кандидат технічних наук, академік УкрАІН та Академії інженерних наук, Почесний професор НМетАУ, ветеран Компанії ІНТЕРПАЙП та Почесний ветеран ІНТЕРПАЙП НТЗ.

Випускник ДМетІ 1958 року, він отримав призначення на Нікопольський Південнотрубний завод, де пройшов трудові ступені від майстра прокату до начальника найбільшого в Європі цеху безперервної прокатки труб. Колектив достроково освоїв проектну потужність. У 1973 році творчого, вдумливого та перспективного керівника перевели головним інженером на Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені К. Лібкнехта. Довелося освоювати складні сталеплавильне та колесопрокатне виробництва, шарикопідшипникові, нарізні та інші специфічні види труб. У масштабі підприємства реалізувалися інженерний і організаторський таланти А.Ф. Гриньова: вперше в галузі було впроваджено комплексну систему управління якістю продукції, престижні місця по країні займали ЦЛАМ, ЦЗЛ, успішно впроваджувалися інші проекти. Колектив заводу та багато цехів йшли серед лідерів вітчизняної металургії.

Через 6 років Анатолія Федоровича рекомендували на навчання до Академії народного господарства СРСР, після її закінчення призначили головним інженером техуправління до Мінчермету України, пізніше – начальником відділу труб союзного Держплану. У складний період перебудови за рекомендацією Міністра чорної металургії С.В. Колпакова колектив нашого підприємства обрав О.Ф. Гриньова директором, спільно готували завод до переходу на оренду. Під його керівництвом було пущено в експлуатацію унікальний кільцебандажний цех, реконструйовано найстаріший перший трубний, будувалися газоочищення за мартенівськими печами, житло та магазин для трудящих, створювалися кооперації. Плани були великі, але підвело здоров'я…

Однак навіть важкій хворобі не вдалося подолати потяг Анатолія Федоровича до подальшої активностї та всебічної діяльності. Іноді колеги просто дивувалися його кипучій енергії. Майже чверть століття він очолював Український інститут "Черметінформація", був головним редактором журналу "Металургійна та гірничорудна промисловість", науковим консультантом Інституту Розвитку ІНТЕРПАЙП, професором кафедри економіки НМетАУ, одним із засновників фонду захисту вчених та їхніх сімей. Нерідко він відвідував наш музей і був учасником багатьох свят та зустрічей. Високі урядові та зарубіжні нагороди та звання, книги, видані із співавторами, та сотні публікацій у наукових виданнях, близько 60 авторських свідоцтв та патентів на винаходи – вагомі свідчення багатого таланту та творчості Анатолія Федоровича Гриньова, яким він і залишився у нашій пам'яті та наших серцях! Нехай таким же яскравим буде його шлях на небеса, до найблагословенніших вершин!».

Фото из архива Валентины Матовой.