Дніпровський майстер воркауту розповів про страшну правду війни

Спортсмен, силач та музикант Павло Грендач вже понад рік служить на передовій.

Його знають багато жителів Дніпра. До Великої війни Павло Грендач набув популярності як один із ініціаторів воркаут-руху в нашому місті.

Зараз Павло (як і його однодумець Денис Мінін) служить на передовій. Багато городян допомагали придбати для Павла та його побратимів необхідне обладнання.

На жаль, його так і не встигли застосувати. Після страшного бою роти Павла практично не стало, сам Грендач дивом вижив, розповівши про це:

«Важко про це казати, але моєї роти, на потреби якої ви донатили, фактично більше немає…

Це був наш перший бойовий вихід і для багатьох, нажаль, останній.

Навідміну від більшості, мені дивом пощастило потрапити легким 300 в шпиталь і цього разу залишитися живим та цілим.

Все відбулося настільки швидко, що гроші, які я зібрав та обладнання, яким ви допомогли я фізично не встиг пустити в діло та ввести в експлуатацію.

Нажаль, моє розуміння нормально підготовленої, забезпеченої, укомплектованої та в цілому боєздатної роти принципово відрізняється від розуміння цих моментів в мого командування (розповідати можу довго, але як мінімум не зараз). Тому і подальшу службу в складі свого підрозділу ставлю під велике питання, бо вважаю, шо можу принести трохи більше користі, ніж піти в одну сторону і там тупо померти через чиюсь халатність, або інші незрозумілі для мене причини.

Враховуючи те, що на даний момент, моя рота не є боєздатною, я знаходжусь на реабілітації, а моя подальша роль поки під питанням, я прийняв рішення, що на зібрану суму придбаю щось необхідне на фронт туди, де це потрібно вже зараз, щоб ці гроші не простоювали, а робили свою справу. Тобто, цього разу я знову виступлю волонтером (як в старі добрі часи). Само собою зі звітами і т. д.

Всю бухгалтерію та цифри надам найближчим часом окремим постом.

Про всяк: якщо своїм донатом ви хотіли допомогти саме мені, але зараз вирішите перенаправити ці гроші в інше місце - дайте, будь ласка, знати, я відправлю їх вам назад.

А вам ще раз дякую за таку потужну підтримку! Тільки в армії я зрозумів, наскільки я багата людина, і мова зараз зовсім не про гроші…

Всіх обійняв міцно!».