Ярослава Магучих розкрила секрети своєї підготовки та ефектно попрощалася з теплими днями

Наша землячка порадувала шанувальників ще однією сміливою фотосесією та інтерв'ю про особливості тренувань.

Окрім безлічі титулів, красуня Ярослава має ще й талант фотомоделі. Кожна її фотосесія стає приємним сюрпризом для шанувальників стрибуни у висоту.

Але найсвіжіша була з відтінком смутку. Разом із нами Ярослава прощалася з небаченою теплотою восени:

«Все, з сьогодні осінь відчувається на всі 100%, а так хотілось ще трошки сонця та тепла…

А як почався ваш понеділок?..».

А тим часом на сайті Спорт.юа спортсменка дала інтерв'ю прес-аташе Федерації легкої атлетики України Ользі Ніколаєнко, розповівши про секрети підготовки до цьогорічного феноменального сезону.

Нагадаємо, що цього року Ярослава Магучих стала чемпіонкою Олімпійських ігор, світу та Європи, Діамантової ліги (третій рік поспіль!), а також оновила світовий рекорд, що тримався довгі 37 років.

Про особливості цього сезону та підготовку до нього Ярослава Магучих розповіла:

«Обговорювали, звісно, вже легендарний сезон 23-річної атлетки. Нагадаємо, 2024-го вона побила рекорд світу, що тримався 37 років, виграла Олімпійські Ігри, Чемпіонат Європи і втретє – фінал Діамантової ліги. Таким здобуткам передувала надзвичайна робота на тренуваннях, зокрема Ярослава та її наставники – Тетяна і Сергій Степанови, кілька разів змінювали розбіг. А ще вирішили більше стрибати на тренуваннях, ніж на змаганнях.

– За цей рік ми двічі змінювали розбіг. Спочатку взимку, коли намагалися зробити перші два кроки більш біговими. Зрештою, сезон у приміщенні я почала з 2,04.

Весною, на передсезонному зборі в Португалії, вирішили робити 11 кроків і на 12-й відштовхуватися. Так стрибає Тамбері, у якого є необхідні для цього швидкість і сила. І якщо минулого року я не могла теж так зробити, оскільки мені бракувало цих якостей в достатній мірі, то зараз я стала швидшою і сильнішою. А з таким розбігом є більше часу в дузі на необхідні для відштовхування речі.

Саме тому й вирішили не так багато виступати, а більше стрибати на тренуваннях.

Світовий рекорд Ярослава Магучіх встановила, піднявши планетарну планку до 2,10.

В інтерв’ю відповідає на питання, про що думала, пролітаючи над рекордною планкою.

– Я нічого не встигла подумати. Коли перелітаю через планку й навіть коли починаю бігти, в мене вже все відключається і я на автоматі виконую те, що напрацювала. Але в той день, коли збиралася на змагання, фарбувалася, у мене виникло відчуття, що має статися щось неймовірне. Мій внутрішній світ ніби підказував, що в цей день можу побити світовий рекорд. І коли 1.95 подолала з другої, думаю собі: я ж прийшла бити світовий рекорд, потрібно просто виконувати спроби й не витрачати енергію.

Потім стрибнула з другої 2,07, ще й була тоді після травми й ніби як варто було б завершувати, але все ж вирішила спробувати 2,10. У той момент промайнула думка про те, яке свято буде в Україні, якщо мені вдасться, і я з таким веселим обличчям давай-но стрибати – і з першої спроби злітаю на світовий рекорд!

Приземляюся, планка ще хитається, і я швидко з матів! Це ж світовий рекорд! Спочатку не повірила навіть. А потім побігла до тренерки, у неї очі вже мокрі. Я стою з нею і обоє лише кажемо: «Нарешті».

Це був довгий шлях до мрії побити світовий рекорд, який до цього стрибка комусь навіть здавався неможливим. Він тримався 37 років, було кілька спроб його перевершити, але ніхто цього не зробив. І тут приїхала я, українка, ще й у такий важкий для нашої країни час, і стрибнула. Тоді я вписала своє ім’я в історію, і тепер саме воно й «Україна» буде писатися у всіх стартових протоколах.

Звісно, в інтерв’ю торкнулися і питання про наступну мету зіркової української спортсменки. 

- Особисто я після свого світового рекорду довго відходила. Організм витратив на це стільки енергії, що я дні чотири просто ходила й нічого не могла робити. Хоча ментально я вже була готова до цієї висоти. А фізично – так і ще раніше, ще коли стрибала 2,06 у приміщенні й 2,05 у Брюсселі. Але тоді, можливо, психологічно все ж не була такою стійкою.

Зараз уже готова й сама хочу перевершувати 2,10, але це рекорд. Це висота, яку люди інколи стрибають один раз і все. Та мені хочеться вище. Думаю, до 2,15 можна стрибати – є такі сили».

Фото зі сторінки Ярослави Магучих.