«Усі ці перейменування та голосування – не на користь людей!» - голова облради Дніпропетровщини розкритикував нескінченну епопею з перейменуваннями

Вчора Верховна Рада провалила голосування щодо дерусифікації 333 українських міст і сіл.

44 топоніми належать до Дніпропетровщини. Зокрема, у списку перейменування – Павлоград, Синельникове, Новомосковськ, Першотравенськ.

До речі, із 23 нардепів області за перейменування голосували лише 9…

Напевно, ця цифра – відображення думки більшості українців. 10 років у країні триває процес перейменувань міст, сіл, вулиць, проспектів, парків тощо. Особливо активно – останні два з половиною роки. Причому настільки активно, що розібратися в нових топонімах без інтернет-підказок просто неможливо! Нерідко перейменовують другий раз вже перейменовані назви…

Ніхто не заперечує: позбавлятися символіки ворога треба. Але в наш скрутний час це – не найнагальніша задача!

Голова Дніпропетровської облради Микола Лукашук несподівано різко та відверто прокоментував цей процес:

«Про перейменування міст та громад Дніпропетровщини.

Верховна Рада провалила голосування за постанову №11188 щодо дерусифікації назв 333 українських міст і сіл. З них 44 населені пункти знаходяться на Дніпропетровщині. У цьому переліку були такі міста області:

Павлоград (планували перейменувати на Матвіїв);

Синельникове (планували перейменувати на Ріднопілля);

Новомосковськ (планували перейменувати на Самар);

Першотравенськ (планували перейменувати на Шахтарське).

За цю постанову проголосували 208 народних депутатів. З 23 нардепів від нашої області ініціативу підтримали лише 9. Це Ганна Лічман, Володимир Захарченко, Олена Криворучкіна, Дмитро Чорний, Владлен Неклюдов, Микита Потураєв, Дмитро Припутень, Володимир Кабаченко, Денис Маслов.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив про підготовку нової постанови, з якої будуть виключені деякі міста нашого регіону. З огляду на ці зміни можна припустити, що постанова завтра буде проголосована без цих міст. Завтра побачимо.

Проте слід розуміти: якщо не проголосують завтра – можуть внести знову постанову через місяць-два. Навіть з тими містами, які наразі виключені з переліку.

Варто зауважити, що якщо місцеві ради не захотіли брати на себе цю відповідальність і не перейменували міста у встановлений термін, значить, вони вважали ці зміни недоречними і враховували думку населення.

На мою думку, всі ці перейменування та голосування насправді не про інтереси людей. Адже від зміни назви життя в цих містах і громадах сьогодні на краще не зміниться.

Що станеться, наприклад, у Павлограді? Після перейменування в місті автоматично з'явиться нова амбулаторія чи нове укриття? Можливо, людям не вимикатимуть світло взимку?

Зараз перейменування – це все про політику та бажання деяких опозиційних сил зіграти на цій темі.

В мене особисто складається враження, що активізація ініціатив з перейменуваннями пов'язана зі спробою опозиції грати в політичні ігри під час війни, блокуючи трибуну Верховної Ради і не даючи приймати важливі закони про підтримку ЗСУ, зміни в бюджет тощо. І роблять вони це навмисно, розуміючи свої дії.

Зараз у країні є більш нагальні питання.

Звісно, процес деколонізації, що стосується зміни назв міст, пов'язаних з Російською імперією, є важливим і необхідним для держави. Але деякі опозиційні політичні сили використовують це для інших цілей, блокуючи роботу Верховної Ради по важливих для держави питаннях.

Чи потрібно це саме зараз, у цей складний для України та українців час? Коли будь-яке спірне питання може бути одразу використане ворогом для розколу нашого суспільства.

Перейменуваннями міст війну не виграють.

Для перемоги потрібна єдність, згуртованість та робота на результат. Робота над тим, що потрібно тут і зараз нашим Силам Оборони, нашим людям і громадам».