В Днепропетровском историческом музее имени Яворницкого проходит выставка «Врятована спадщина. Дякую ЗСУ!».
Ее особенность в том, что на ней представлены артефакты, которые были чудом спасены во время нынешней войны.
Одни из этих раритетов нашли воины ВСУ и территориальной обороны. Другие – были найдены минерами и саперами в зоне недавних боевых действий.
Выставку посетила журналист Радио Свобода Днепр Юлия Рацибарская и поделилась такими впечатлениями:
«
Цей горщик епохи бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н. е.), а також людський череп гарної збереженості – перші артефакти, знайдений бійцями під час повномасштабного вторгнення Росії.
Історик Дніпропетровського історичного музею, а нині військовий Дмитро Романчук долучився до передання цих речей музейникам.
Це сталося в березні 2022 року. Горщик знайшла, риючи окопи поблизу Дніпра, місцева тероборона. А потім – виявили і поховання власника.
«Там поруч був виявлений череп людини. Тобто там було поховання, але дослідити його немає можливості. Після війни, сподіваємось, дорозкопуємо, проведемо там розвідку», – сказав Дмитро Романчук у березні 2022 року.
Його колега, співробітниця археологічного відділу музею Анна Юрченко, яка водить екскурсії виставкою, також пригадує цей випадок.
«9 березня 2022 року до мене прийшов колега Дмитро Романчук з сусіднього відділу, який зараз служить в лавах ЗСУ, й показує фотографію: «Аню, нам треба?». Я кажу: «Звісно, треба. Це ж доба бронзи!». І ми з ним поїхали до бійців забирати цей артефакт на одній з околиць Дніпра.Ми туди довго їхали в обстановці секретності, а коли приїхали, бійці кажуть: «Ми знайшли і власника, але ми його зарили, щоб не потурбувати його прах, щоб він не розізлився».
Ми сміємося: «Та цього чоловіка вже ніщо не потурбує, він став дуже покладистим за ці п’ять тисяч років»… Таким чином ця річ приїхала до музею», – розповіла на екскурсії співробітниця археологічного відділу музею Анна Юрченко.
Насправді археологічні знахідки в зоні бойових дій в Україні – не рідкість. Їх виявляють військові починаючи з 2014 року. А вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну на Одещині знаходили античні амфори (приблизно 4-5 сторіччя до н. е.), а на Харківщині, на покинутих позиціях росіян, – сокиру салтівської культури (датується приблизно 700–1000 роками н. е.).
«Це кінець ХV–ХVI століття. Як ми звикли бачити слов’ян? Землеробські племена, які жили по берегах річок, вирощують пшеничку, возять її продавати в Константинополь, так? Але насправді зайд, охочих прийти й забрати ту пшеничку безкоштовно, завжди було багато. І не козаки перші засівали поля з рушницею наперевіс. «Хто до нас з мечем прийде, той від меча й загине». Мечі. Кресала, котрі допомагали викресати вогонь в дорозі. Стріли – ті, що рогатенькі, – це аби шкодити копита коней, бо в коней копита не заживають. І монетки – шість монет», – показує вона.
Зокрема, на Дніпропетровщині працювали над дослідженням кургану в селищі Балівка, розповіла співробітниця археологічного відділу музею Анна Юрченко.
«Не в самому поховані, а в насипі археологи знайшли кам’яне блюдо й вістря стріли. Це не доба бронзи, це наступний період – доба раннього заліза, скіфи. Воно було покладене, хотіла сказати, – в могилу. Але там не було могили. І в давнину, і зараз є таке поняття – це поховання без поховання.Скіфи були войовничими, часто вирушали в походи і очевидно, що чийсь родич загинув далеко в бою. Обряд поховання зробили без тіла, туди поклали блюдо й стріли», – сказала Анна Юрченко.
Ще одна цікава знахідка – серед давнього посуду виявили уламок горщика з нетиповим орнаментом, вірогідно – написом, який поки не вдалося розшифрувати, каже Анна».
Фото – Днепропетровский исторический музей.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |