Дніпровська філармонія: історія центру культури та її будівлі

Міський сайт, незважаючи на воєнні події, продовжує історичні розповіді про видатні пам’ятники, персоналії, культурні заклади міста на Дніпрі.

У цьому році виповнюється 110 років будівлі, де розташовується Дніпровська філармонія імені Леоніда Когана.

Це відома пам’ятка архітектури «Театр-клуб Громадського зібрання». Сама філармонія трохи молодша – заснована в лютому 1936 року, коли відбувся перший концерт.

Саме тому на початку року Міський сайт пропонує розповідь про історію нашої філармонії, про місця, де вона працювала, та про історію будівлі, де вона розташовується нині.

Коли та за яких обставин була заснована Дніпровська філармонія? Які зірки виблискували на сцені філармонії у довоєнний та післявоєнний період? В яких будівлях нашого міста послідовно розташовувалася філармонія? Хто є архітектором сучасної будівлі філармонії? Чому будівля філармонії вважається архітектурною пам’яткою європейського значення? Які новації в житті філармонії впроваджуються нині?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Філармонія заснована в бурхливі тридцяті роки та бачила першокласних зірок

«Філармонія в місті на Дніпрі заснована 1936 року, тобто доволі пізно, - розповідає Максим Кавун. - Нагадаємо, що перша театральна прем’єра в місті відбулася в січні 1806 року. А перший постійний «Зимовий театр» купця Луцького було відкрито в 1847 році. Міський сайт детально розповідав про зародження театрально-концертного життя нашого міста.

На початку XX століття в Катеринославі працювали декілька театрів, клубів та кінотеатрів. А от спеціалізований філармонічний заклад було створено тільки у бурхливі 1930-і роки. Доба індустріалізації, Голодомору, репресій та… Палаців культури.

На початку 1936 року Дніпропетровський обласний виконавчий комітет вирішив організувати «Дніпропетровську державну естраду та філармонію». Ця дата, яка багато років дискутувалася, була підтверджена видатною дослідницею театрально-музичного мистецтва та інституцій нашого міста Тетяною Шпаковською на основі історичних документів, які зберігаються в Державному архіві Дніпропетровської області.

Перший концерт відбувся 26 лютого 1936 р. На концерті виступила знаменита артистка Оксана Держинська – солістка Великого театру СРСР. Цим було відкрито у місті перший сезон обласної державної філармонії. Надалі в цей час виступали: Марія Богуславська, Дмитро Рожков, Борис Мальцев та Віра Метелецька. Глядачі змогли побачити хорову капелу, струнний квартет та жіночий вокальний ансамбль. Також популярністю користувався дует сатириків Григорія Лірова та Іллі Набатова.

На початку 1939 року у будівлі філармонії було створено симфонічний оркестр у складі 55 осіб. Головним консультантом було запрошено М. Рахліна, постійним директором призначено Соломона Фельдмана, який приїхав із Києва. 30 квітня 1939 року у залі Палацу залізничників відбувся перший концерт Дніпропетровського симфонічного оркестру.

На сцені філармонії в передвоєнні роки встигли виступити різні знаменитості першого ешелону: Клавдія Шульженко, Любов Орлова, Аркадій Райкін, джазовий оркестр Леоніда Утьосова та багато інших. Зокрема, 21, 22, 23 та 24 травня 1938 року на сцені філармонії відбулися гастролі Державного ансамблю народного танцю України під художнім керівництвом Павла Вірського. 7 жовтня 1939 року сезон обласної філармонії було відкрито виступом видатного виконавця, диригента, народного артиста Давида Ойстраха.

Газета «Зоря» 8 жовтня 1938 року захоплено відзначала:

«З напруженою і любовною увагою слідкували ми за все новими й новими успіхами Давида Ойстраха. За неписаною чудовою традицією після кожної своєї перемоги Д. Ойстрах приїжджає у Дніпропетровськ. З великим нетерпінням чекала музична громадськість нашої області концертів Д. Ойстраха. Поїдка майстра містами Дніпропетровщини перетворилась на яскравий творчий звіт. Успіх був незмінним супутником виступів. Останні три концерти його в театрі філармонії – це значна подія у культурному житті Дніпропетровська. Високий художній рівень виконання, прекрасно добрана серйозна програма робить ці виступи особливо цінними».

15-18 квітня 1940 року в залі філармонії відбулися концерти відомої радянської кінозірки Любові Орлової. А 13 червня 1940 року в залі філармонії відбувся концерт знаменитого актора Ігоря Іллінського.

Після Другої Світової філармонія «блукала» по декількох будівлях міста

Цікаво, але під час Другої світової війни споруда майже не постраждала. Післявоєнні роки знову були позначені концертами першокласних зірок. Зокрема, 6 серпня 1949 року виступив з концертом знаменитий композитор, заслужений діяч мистецтв Матвій Блантер. 17 листопада 1960 року в залі обласної філармонії відбувся концерт уславленого співака Сергія Лемешева.

Але в тому річ, що концерти зірок та інших артистів відбувалися не в одній будівлі й не в одній залі.

Філармонії не сильно щастило: після війни вона декілька разів змінювала місце розташування. Працювала у будівлі колишнього Комерційного клубу, який був відкритій у 1911 р. (вулиця Вернадського, 23). У 1958-1959 роках будівлю Палацу залізничників передали Дніпропетровській обласній філармонії, але за декілька років знову віддали залізничникам і паралельно в ній же розмістили Театр юного глядача.

Філармонію після цього на декілька десятиліть «приютив у до себе» Палац культури імені Ілліча – найвідоміший театрально-концертний осередок міста 1950-1970-х років. Саме на сцені Палацу філармонія проводила десятки концертів, де виступали майже всі зірки Радянського Союзу першого ешелону.

У 2001 році будівлю колишнього Палацу залізничників, нарешті, передали у володіння Дніпропетровської обласної філармонії. Через рік будівля набула статусу пам'ятки архітектури національного значення.

Архітектор з Харкова створив у Катеринославі шедевр європейського рівня Будівля Дніпровської філармонії, безумовно входить до числа найвидатніших пам’яток архітектури нашого міста. Будувалася вона як «театр-клуб Громадського зібрання» – місце вишуканих розваг елітарного середовища Катеринослава. Будівля одразу привертає увагу незвичайною архітектурою. Непростою була й біографія її автора – знаменитого харківського зодчого Олександра Гінзбурга.

Життя Олександра Марковича Гінзбурга може служити основою авантюрного серіалу Народився він у 1876 р. у місті Слов'янську. Його батько був міським санітарним лікарем та місцевим багатієм.

Не обмежений матеріально, молодий Гінзбург вирішив стати архітектором. Декілька років він подорожував Європою, вивчаючи передовий архітектурний досвід. Але згодом закінчив… фізико-математичний факультет Харківського університету, а після цього інженерний факультет Технологічного інституту.

Талановитий архітектор, Гінзбург успішно поєднував творчість із бізнесом. Він відкрив приватне проектне бюро, де проектував прибуткові будинки та елегантні особняки для бізнесменів Харкова. Улюбленим стилем Гінзбурга став модерн. Зодчий експериментував із новітніми технологіями, наприклад, широко впроваджував залізобетонні конструкції. Гінзбург залишив багату творчу спадщину – близько ста двадцяти проектів будівель! Більшість із них реалізована у Харкові. Зодчий проектував також для Харківської губернії, Москви, Сум, Ялти та Катеринослава.

Після революції 1917 року Гінзбург втратив великий статки, проте залишився живий. Він утік у Ростов-на-Дону, звідки несподівано повернувся до Харкова. Радянська влада помилувала «буржуазного» архітектора. Йому дозволили викладати у вишах, він продовжував проектувати, став професором.

Крім архітектури, Гінзбург займався теорією стереоскопічного кіно, оптикою, кристалографією, геометрією та навіть теорією архітектурної колористики. Вибілений сивиною зодчий пережив Другу Світову війну в місті Тбілісі. А після закінчення війни знову повернувся у Харків та зайнявся… відновленням харківської єврейської громади. Він став головою громади, домігся від влади виділення приміщення і навіть написав звернення з підтримкою утворення держави Ізраїль!

Однак він не врахував того, що у 1949 році курс влади різко змінився. Гінзбург потрапив під маховик «боротьби з космополітизмом» і того ж року помер, не витримавши тиску зверху.

Залізобетонний «хмарочос» Катеринослава вражав уяву сучасників

У нашому місті Гінзбург спроектував лише одну будівлю! Проте «театр-клуб Громадського зібрання», збудований у 1912 р. і відкритий у 1913 р., став архітектурною дивиною. Його вигляд не схожий на інші споруди архітектора.

Будівля, передусім, мала незвичайно великі розміри, адже чотири поверхи в Катеринославі початку минулого століття — це практично хмарочос. Так цю будівлю називали в місцевій пресі. Також будівля поєднувала функції театру та клубу, мала чудову залу на 1400 місць. А головне – будівля виконана у новаторському архітектурному стилі. Історики архітектури називають Гінзбурга провісником нового стилю — конструктивізму, розквіт якого припав уже на 1920-ті роки.

Асиметричні форми будівлі стали викликом тогочасній архітектурній традиції. Тут синтезовані прямі та криві лінії, плоскі та опуклі елементи. Замість широких вікон – залишені вертикальні вузькі отвори. Фасади спеціально позбавлені будь-якого декору.

Особливо вражало сучасників використання залізобетону. Гінзбург створив першу в Російській імперії будівлю, яка мала плоский залізобетонний дах, і при цьому не мала карнизу. Після відкриття на даху планували навіть влаштувати ковзанку для катання на роликових ковзанах, але ця ідея не була реалізована.

У революційному 1917 році першим господарям будівлі було вже не до ковзанки та не до віршів Ігоря Сіверянина, які знаменитий поет читав тут у 1913 році. Театр-клуб закрили, і архітектурний «гігант» майже десять років простояв порожнім. У 1927 р. у будівлі влаштувався «Клуб залізничників». Надалі тут містилася низка театральних установ — театр російської драми імені М. Горького (з 1930 з «перервами» до 1956 року), театр юного глядача (з 1969 по 1997 роки).

Останні двадцять років: філармонія знайшла своє особливе місце

На рубежі XX-XXI століть старий будинок знову порожній. Зрештою, 2001 р. сюди переїхала обласна філармонія.

Історичний будинок театру-клубу Громадських Зборів нині охороняється як пам'ятка архітектури національного значення. Катеринославський «хмарочос»-ветеран став однією з перших у світі будівель у стилі конструктивізму.

Було передусім реконструйовано велику залу філармонії. У приміщенні проводить свої концерти симфонічний оркестр, а керують ним головний диригент Айдар Торибаєв та диригент Грегор Бетчер. У філармонії також дають свої концерти джазовий оркестр, ансамбль бандуристок «Чарівниці», вокал-шоу «Консонанс», музичний театр «Задзеркалля» та солісти нашого міста. Також втілюється міжнародний проект Австрійська осінь.

У 2020 році громадськості було представлено проект капітальної реставрації будівлі філармонії. Архітектори планували суттєво розширити функції та зробити сучасне освітлення. Також у планах було встановити два ліфти. На даху планувалося влаштувати майданчик для джазових та інших концертів. До речі, ця практика успішно застосовується в багатьох містах, у нашому місті – на даху центру «Менора». Проектування та здійснення проекту було розраховано на 4 роки, але проект так і не було затверджено.

Дніпровська філармонія, яка носить нині ім’я нашого знаменитого земляка, скрипаля Леоніда Когана, пережила чимало переїздів та пертурбацій. Незважаючи на це, нині вона лишається одним із основних театрально-концертних закладів нашого міста. Будівля, де врешті-решт назавжди облаштувалася філармонія, своєю історією та архітектурними принадами надихає на щасливе майбуття. Можна сподіватися, що врешті-решт будівля буде відреставрована та заблищить новими фарбами», - завершує Максим Кавун.