Самый известный деревянный дом Днепра собираются снести?

Двухэтажный деревянный дом по ул. Крутогорный спуск, 5 является живым памятником эпохи деревянного зодчества в Екатеринославе. Но комиссия Днепровского горсовета признала его аварийным и предложила «остановить эксплуатацию объекта». Что ожидает этот памятник истории и архитектуры?..

Это – один из считанных деревянных домов, сохранившихся до наших дней в Днепре, и, пожалуй, самый известный в этом перечне. В целом сохранившее свой облик здание постройки 1880-90-х годов в 2019 году было внесено в список «только что выявленных объектов культурного наследия города (в разделе архитектура)».

Здание внесли в список памятников истории и планировали реконструировать

В 2020-м году уникальный дом в ходе программы «Комплексных научных исследований» был тщательно обследован специалистами Управления по вопросам охраны культурного наследия горсовета Днепра. Это было первым этапом в планах по реставрации здания.

Также напомним, что в декабре 2021 года на очередном архитектурно-градостроительном совете Днепра, среди прочих вопросов, рассматривался вопрос будущего развития квартала, в котором расположен этот дом. На соседнем участке по Крутогорному спуску, 3 инвесторы предполагают построить многофункциональный комплекс. При этом было предложено старинный дом сохранить и реставрировать.

Подробнее об этом градсовете можно прочесть здесь.

«Эксплуатация объекта должна быть остановлена…»

Тем удивительнее стала следующая информация, которой поделился Информатор.

Несколько дней назад, 5 мая нынешнего года, этот дом обследовала комиссия Днепровского горсовета. И приняла Акт обследования, в котором признаны аварийными фундамент здания, стены, перекрытия, крышу и обе лестничные клетки. Также в акте указано, что изначально дом строили без учета инженерных сетей, а их текущее состояние характеризуется как непригодное к нормальной эксплуатации.

В результате комиссия в составе заместителя городского головы Днепра Михаила Лысенко, директора департамента жилищного хозяйства Владислава Грицая и других ответственных лиц признала, что объект не соответствует санитарным и техническим нормам и относится к категории аварийных. В итоге комиссией предлагается следующее: «Эксплуатация объекта должна быть остановлена до восстановления его эксплуатационной пригодности, путем сноса».

Неужели уникальный деревянный дом будет снесен? – возмущаются многие жители Днепра.

С этим вопросом журналист Городского сайта обратился к начальнику Управления по вопросам охраны культурного наследия горсовета Днепра Надежде Лиштве.

История уцелевшего шедевра деревянного зодчества

Прежде чем подробно рассказать о нынешней ситуации с деревянным зданием и его перспективах, Надежда Лиштва предложила нашим читателям подробней узнать об истории и судьбе этого дома, любезно поделившись с нами следующими материалами Управления по вопросам охраны культурного наследия горсовета Днепра (историческая справка – Валентин Старостин, Татьяна Антощук, современные фото дома – Олег Беседин):

«"Прибутковий будинок", узвіз Крутогірний, 5, м. Дніпро.

Історична довідка.

Роботи з впорядкування траси Проспекту проводилися вже на межі 1840 – 1850-х років. В нагірній частині Проспекту під час цих робіт для створення рівномірного ухилу було значно зрізано схил (від перехрестя із сучасними вулицями Сергія Єфремова та Володимира Моссаковського) і побудовано насип при початку підйому.

У смузі вздовж схилу пагорбу, по обидва боки сучасних вулиць Володимира Вернадського та Сергія Єфремова утворюються великі садиби з особняками різного розміру (в значній частині мурованими), які належать заможному місцевому дворянству та чиновникам вищих рангів. У 1860- х роках специфіку забудови району було закріплено у топоніміці з використанням назв: «Новодворянська вулиця» (сучасна вулиця Володимира Вернадського) та «Потьомкінська вулиця» (сучасна вулиця Сергія Єфремова).

В даний період було утворено й велику садибу на розі сучасних вулиць Володимира Вернадського та Крутогірного узвозу. За інформацією, яку на сьогодні неможливо перевірити, на металевій брамі садиби розміщувалися цифри «1854». Це безумовно дата, яка відноситься або до придбання садиби, або до побудови на ній мурованого особняка. Інших свідчень про час заснування садиби, на сьогодні, не виявлено. Немає відомостей і щодо першого власника садиби.

На межі 1860 – 1870-х років садиба була зареєстрована у 1-й поліційній частині міста Катеринослава під № 260 та № 261, загальною площею у 1 850 сажнів квадратних, яка належала дворянці Ользі Степанівні Миргородській.

Відносно особи самої Ольги Степанівни Миргородської відомо лише те, що вона була дружиною дворянина, поручика у відставці Степана Миколайовича Миргородського (1821 – після 1888). Вірогідно, що саме О.С. Миргородська й була першою власницею садиби. У 1850-х роках на садибній ділянці був споруджений великий мурований особняк в один поверх на високому цокольному поверсі з мезоніном. Архітектор невідомий. Особняк відносився до пізнього класицизму з характерним для нього поєднанням простих геометричних форм і великих рівних площин стін з ускладненим ліпним декором.

По купчій від 28 серпня 1871 року садибу купила Софія Іванівна Ковалевська. Вірогідно, що продаж відбувся через фінансові проблеми родини. Нова власниця садиби С.І. Ковалевська (1840 – 1909 (?)) була донькою генерал-майора Івана Васильовича Синельникова й належала до однієї з найбільш багатих родин катеринославського дворянства. Її чоловік Віктор Никодимович Ковалевський (1840 – 1906 (?)) походив із купецької родини, був агрономом за освітою. Розпочав свою виробничу діяльність як управитель маєтків І.В. Синельникова.

У 1893 році по Новодворянській вулиці у будинку Ковалевського розміщується Катеринославське губернське жандармське управління та квартира його очільника полковника Дмитра Івановича Богинського. На 1897 рік у будинку Ковалевського розташовувалась 1-ша міська поліцейська частина. Вже у 1898 році тут зафіксоване розміщення Катеринославських відділень Дворянського земельного та Селянського поземельного державних банків.

Вірогідно, що саме під розміщення банківських відділень на території садиби було зведено корпус дерев’яного прибуткового будинку на два поверхи на високому мурованому цокольному поверсі. Його первісне призначення – розміщення квартир службовців банку.

На нашу думку, контракт на оренду садиби банками був укладений досить швидко та оперативно. Тільки терміновістю виконання умов цього контракту можна пояснити появу даного унікального для міста будинку. При високій вартості деревини у Катеринославі будівництво повністю дерев’яних житлових будинків практикувалося лише при спорудженні особняків. Двоповерхові прибуткові будинки могли бути мішаними з мурованим першим поверхом і дерев’яним другим. Але, як правило, дерев’яні поверхи були або потиньковані, або обкладені цеглою. Відносно висока вартість будівництва корпусу компенсувалася швидкістю його спорудження. У 1890-ті роки мурований будинок такого розміру споруджувався півтора-два будівельні сезони через необхідність дати просохнути кладці й тинькуванню. Дерев’яний корпус, як правило, споруджувався за кілька місяців. Також вірогідно, що при спорудженні будинку був використаний мурований цокольний поверх більш ранньої будівлі.

Автор проєкту, на сьогодні, не встановлений. У вирішенні фасадів будинку з імітацією фахверкової структури досить помітний вплив, розповсюджених у 1890-х роках, друкованих альбомів проєктів різних архітекторів. Найбільш багате оздоблення має головний фасад орієнтований на Крутогірний узвіз, який прикрашений різьбленими вставками над вікнами. Над центральним вікном другого поверху, під невисоким щипцем, у картуші розміщена монограма власника «ВК».

Банк орендував приміщення у будинку С.І. Ковалевської не надто довго. На початку 1900-х років він вже розташовувався за іншою адресою. У 1900-ті роки особняк ймовірно займали самі Ковалевські. Прибутковий будинок здавався в оренду.

По смерті С.І. Ковалевської, яка не лишила заповіту, садиба, що на цей час мала адресу: Крутогірна вулиця, 7, за постановою Катеринославського окружного суду від 28 жовтня 1909 року, перейшла у спільну власність братів Олександра, Миколи та Сергія Вікторовичів Ковалевських.

На цей час на території садиби, окрім особняка та прибуткового будинку, знаходилися: мурований сарай, два дерев’яних сараї, льодовня, та мурований льох.

23 грудня 1911 року брати Ковалевські в конторі катеринославського нотаря А.Л. Тумановського уклали роздільний акт на спадок матері С.І. Ковалевської. Згідно цього акту катеринославська садиба, перейшла у повну особисту власність Сергія Вікторовича Ковалевського.

Ковалевський Сергій Вікторович (25.04.1873 – 1918 (?)), у дворянському стані закріплений разом із батьком згідно з указом 1885 року. Службу розпочав у 1890-х роках. На 1903 рік у чині колезького асесора був обраний гласним Павлоградського повітового земського зібрання. У 1904 році обіймав посаду піклувальника Школи садівництва, городництва та бджільництва у місті Катеринославі. З 30 січня 1908 року по 23 вересня 1913 року обіймав посаду маршалка дворянства Маріупольського повіту. У 1913 – 1917 роках займає різні посади по земських та громадських установах. Його два сини померли до 1916 року. Дата й обставини смерті С.В. Ковалевського достеменно не встановлені.

За відомостями краєзнавця Миколи Петровича Чабана, 2 червня 1918 року С.В. Ковалевський виступав на З’їзді землевласників у Зимовому театрі м. Катеринослава. Натомість у щоденнику Віри Георгіївни Урусової, у записі від 8-9 червня згадується про те, що колишнього маршалка дворянства С. В. Ковалевського вже вбито. Зберігся недатований лист Миколи Вікторовича Ковалевського до Дмитра Івановича Яворницького, з Катеринославу до Катеринославу, який швидше за все відноситься до 1918 року. М. В. Ковалевський, покидаючи місто просить прийняти в музей портрет матері С.І. Ковалевської в молодості, виконаний у Парижі та англійські гравюри, які колись належали Герсеванову «єдине, що вціліло з нашої Юр’ївської економії». Лист підписано «Николай Викторович Ковалевский – единственный оставшихся в живых еѐ сын». Однак, події 1918 року вже не мали відношення до садиби Ковалевського на Крутогірній вулиці.

Сергій Ковалевський почав використовувати особняк, як особисту резиденцію ще до укладення роздільного акту. Збереглися відомості про раут влаштований ним 21 січня 1911 року. В цілому, впродовж усього періоду перебування С.В. Ковалевського на посаді маршалка Маріупольського повітового дворянства у довідковій літературі катеринославський будинок позначений як його єдина офіційна адреса.

При цьому він здавав у оренду дерев’яний прибутковий будинок на території садиби. У 1912 – 1917 роках у ньому проживав член Катеринославського окружного суду Олександр Стефанович Карпов. У 1912 році проживали Лабинський та Волчанський. На початку 1915 року в будинку Ковалевського проживав катеринославський віце-губернатор, камер-юнкер Микита Олексійович Татіщев (1879 – 1948), який у 1916 році став останнім в історії московським генерал-губернатором (виконуючим обов’язки). Однак, вже у серпні 1915 року особняк повністю був зданий під розміщення приватної чоловічої гімназії з правами для учнів Євгена Івановича Добровольського.

За купчою від 18 квітня 1916 року Сергій Вікторович Ковалевський продав свою катеринославську садибу, яка в цей час вже мала адресу: Крутогірна вулиця № 5 купцю Євелю-Берко Юделеву Шварцу. Місце проживання С.В. Ковалевського після продажу садиби не встановлено.

Наміри Є.-Б.Ю. Шварца з подальшого використання садиби лишаються невідомими. В будь-якому випадку, до остаточної націоналізації садиби, ці плани не було реалізовано.

Комплекс забудови колишнього будинку Ковалевського відносно спокійно пережив бурхливий період 1918 – 1920 років. З початку 1920-х років і особняк, і прибутковий будинок (а також, можливо, й частина службових корпусів) були перепрофільовані у житлові будинки з комунальними квартирами з покімнатним розселенням. В цей період в обох основних будинках садиби було проведено численні перепланування, спрямовані на збільшення кількості кімнат. Відомостей про жителів цього часу виявити не вдалося.

З наявних матеріалів встановлено, що під час бойових дій 1941 – 1944 років було пошкоджено та зруйновано частину колишніх службових корпусів на території домоволодіння. Колишній особняк і прибутковий будинок зазнали мінімальних втрат.

У 1946 році авторським колективом Київського Діпроміста (архітектори І. Малоземов, С. Малишенко, Д. Баталов та інженер Д. Богорад) було виконано дослідний проєкт реконструкції великого району житлової забудови центральної частини міста Дніпропетровська на основі ідеї організації мікрорайону. В середині 1950-х років на розі вулиць Дзержинського та Крутогірної, головним фасадом орієнтованим на вулицю Дзержинського, зводиться п’ятиповерховий житловий будинок із приміщенням бібліотеки в першому поверсі (вулиця Володимира Вернадського). Для його розміщення, переважно, було використано території зі зруйновною забудовою.

Однак, задля досягнення композиційної єдності у забудові вулиці Дзержинського, при розробці проєкту було прийнято рішення про знесення кутового будинку, колишнього особняка Ковалевських. Проєкти окремих будинків у комплексі забудови вулиці Дзержинського розроблялися архітекторами Дніпропетровського облпроєкту, але автор саме будинку по вулиці Володимира Вернадського, 8 на сьогодні не встановлений. Не встановлено й точні дати його будівництва. В подальшому, вірогідно, планувалося продовжити забудову району новими будинками за рахунок знесення малоповерхової житлової забудови, в тому числі й будинку за адресою Крутогірний узвіз, 5. Через великий відсоток відселення, нове будівництво в районі проводилося вибірково.

Важливе значення будинку для історії забудови міста, як єдиного збереженого дерев’яного прибуткового двоповерхового будинку, було встановлено у 1986 році під час робіт по класифікації історичної забудови міста, що виконувалися Дніпропетровським інженерно-будівельними інститутом під керівництвом С.Б. Ревського.

Ці рекомендації були враховані спеціалістами під час розробки історико-архітектурного опорного плану міста Дніпропетровська, затвердженого у 1990 році й будинок був включений до переліку будівель, яким було рекомендовано надати статус «пам’ятка архітектури місцевого значення».

В якості щойно виявленого об’єкту культурної спадщини (архітектура) «Прибутковий будинок» за адресою: Крутогірний узвіз, 5, внесений до наказу Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Про затвердження переліку об’єктів культурної спадщини» № 81 від 23.08.2019 року.

У 2020 році, коштом територіальної громади міста Дніпра, проведено Комплексні наукові дослідження об’єкта культурної спадщини, як передпроєктна частина майбутньої науково-проєктної документації: «Реставрація об’єкта культурної спадщини – «Прибутковий будинок», охоронний № 10093-Дп, розташованого за адресою: узвіз Крутогірний, 5, м. Дніпро».

«Уникальный дом будет сохранен»

Так почему же в итоге был принят упомянутый Акт с указанием об остановке эксплуатации здания путем его сноса? – попросили мы прояснить ситуацию Надежду Лиштву.

- Прежде всего, хочу заверить горожан: этот дом будет сохранен, но для этого необходимо провести его реставрацию, - отметила Надежда в первую очередь. – Комиссионное обследование этого здания и принятие упомянутого акта является первым этапом разработки проекта реставрации.

 - Какое же реальное состояние здания? Неужели все настолько плохо?

- Внешне дом производит относительно благополучное впечатление. А вот детальное комиссионное обследование объекта выявило целый комплекс больших проблем. Около 80 процентов площади деревянных стен, перекрытий прогнило, изъедено насекомыми и прочими вредителями, поражено сыростью, грибком. Лестничные балки на ряде участков отходят от стены на 10 сантиметров, и при определенном воздействии (грохотом тяжелой машины или иным) лестница просто может обрушиться. При перепрофилировании этого доходного дома под многоквартирный в нем хаотично была проведена перепланировка. Также был нарушен внешний облик здания, которое лишилось ряда конструктивных элементов – в том числе, балкона.

- А что с коммуникациями здания?

- Очень негативно на состояние здания повлияла поквартирная прокладка в нем водопроводных и канализационных коммуникаций. До превращения дома в многоквартирный такие услуги находились во дворе. А после заселения здания семьями трубы подачи и отведения воды прокладывались достаточно хаотично. Из этих труб давно существуют утечки, которые тоже негативно влияли на целостность здания. Вода годами текла на дерево, в котором заводился грибок, сырость. Дом действительно является аварийным!

 - И что с ним планируют делать?

- Здание невозможно реставрировать без разбора его деревянной части. Отмечу, что цокольная кирпичная часть находится в хорошем состоянии, она устойчива, не подвергалась деформации, ее нет необходимости разбирать. Разумеется, перед разбором деревянных конструкций необходимо временно отселить жильцов, а это невозможно сделать без признания дома аварийным. Отмечу, что решение об аварийном состоянии этого дома городской властью было принято еще в середине 1980-х годов. Если бы оно тогда нашло дальнейшее воплощение, уникальный дом, скорее всего, был бы просто снесен…

 - Как будут восстанавливаться деревянные конструкции здания?

- Те, которые можно сохранить, будут использованы для реставрации. Другие элементы будут заменены аналогичными. При этом дом планируется реставрировать в том виде, в котором он существовал до внутренней перепланировки и изменений фасада. Будем думать о том, как оптимизировать внутренние коммуникации, чтобы они проходили по одному стояку, а не были разветвлены по всему зданию.

 - Что планируется дальше со зданием и его жильцами?

- Условия проживания людей в этом старом доме, мягко говоря, очень скромные. Крошечные квартирки, низкий уровень комфорта. Если за счет застройщиков или меценатов людям будет предложено другое жилье, многие уже согласны на переезд. Все будет решаться в добровольном порядке. Здание же после реставрации может быть обустроено как музейный или культурный центр.

 - Какие перспективы проведения этих работ?

- Первый этап обследования здания выполнялся за счет бюджета. А вот в дальнейшем многое зависит от окончания войны в нашей стране. Проводить реставрацию объекта за бюджетные средства сейчас просто невозможно. Счета и расходы на такие цели во время войны заморожены. Из-за этого, кстати, пришлось отложить и запланированную реставрацию лестницы в «Доме Непокойчицкого» по ул. Шевченко, 33. На реставрацию может быть выделен специальный грант. Она может быть проведена за средства инвесторов, которые планируют строительство МФК по Крутогорному спуску, 3. В общем, есть разные варианты – главное, чтобы нашей общей победой быстрее кончилась война!

 - Спасибо, Надежда! И успехов в реализации этих планов!

Фото и репродукции со страницы Управления по вопросам охраны культурного наследия.

По результатам комиссионного обследования дома принят этот акт.

По результатам комиссионного обследования дома принят этот акт.

Таким этот дом был в середине ХХ-го века.

Таким было здание век назад – с балконом на фасаде.

Резным деревянным элементам – почти полтора века!

Резным деревянным элементам – почти полтора века!

Резным деревянным элементам – почти полтора века!

План развития квартала предусматривает сохранение деревянного дома.