«Я — Маріуполь»: у Дніпрі відкрили перший центр підтримки для маріупольців, чиє місто зруйнували російські окупанти

Дніпровський центр підтримки «Я — Маріуполь» — це спільний проєкт мерій обох міст і перший з п’яти запланованих у різних областях осередків допомоги маріупольцям, чиє місто знищили російські загарбники.

У Дніпрі центр розташований у середмісті — по вул. Воскресенській, 23, у будівлі Центральної міської бібліотеки. Нині тут здатні прийняти близько сотні людей, але найближчим часом планують розширення.

Мер Дніпра Борис Філатов наголосив: місто докладатиме всіх зусиль, аби зробити максимально комфортним життя всіх, хто знайшов прихисток чи нову домівку у Дніпрі. Адже єдність зусиль обов’язково приведе Україну до перемоги:

«З першого дня російської агресії Дніпро дуже сильно переживав за Маріуполь, який перший опинився під ударом. Ми з Вадимом (мером Маріуполя Вадимом Бойченком, — ред.) постійно були на зв’язку. Бо всі ми — єдина країна. І маємо допомагати одне одному. Хто б звідки не приїжджав до нас. Ми готові допомогти і Маріуполю, і Краматорську, і Слов’янську, і Харкову — не розділяючи нікого за територіальними громадами».

Очільник Маріуполя Вадим Бойченко, не ховаючи емоцій, згадує 2014-2015 роки, коли його місто приймало в себе переселенців з Донецька. Їхня кількість тоді сягнула 120 тис. людей, яких назвали «новими маріупольцями».

«Ми бачили перед собою мету — стати вітриною відновленого українського Донбасу. І нам вдалося це. Але сталося 24 лютого — війна. Та у нас є велика сім’я — це мери міст, які разом із Маріуполем переживають той біль втрати, який місту завдала армія рф. Яка знищила його на 90%, яка зруйнувала наші будинки і наші життя. Можна забрати все — але віра і надія залишаться. Так само, як і незламний дух маріупольців», — каже пан Бойченко.

Крім першої медичної допомоги та забезпечення найнеобхіднішим, у центрі підтримки маріупольцям безкоштовно допоможуть з відновленням документів, пошуком зниклих і поверненням примусово депортованих до рф.

Також сприятимуть з пошуком постійної чи тимчасової роботи та проконсультують щодо можливості відшкодування знищеного майна і отримання фінансової допомоги.

Аби полегшити стрес від пережитого, маріупольцям пропонуватимуть і допомогу психолога.

«Ми намагатимемося інтегрувати людей в нормальне життя. Як би людина не закривалася в собі, проблема все одно залишатиметься», — наголошує керівниця центру Світлана Штенда.

Надія Астаніна з родиною змогла покинути Маріуполь лише кілька днів тому. Увесь цей час вони перебували на лівому березі, відрізаному від решти міста. Не маючи змоги евакуюватися власним транспортом або бодай дістатися пішки у більш безпечне місце, жінка ухвалила непросте рішення — залишатися, щоб не розлучатися з рідними.

«Багато хто загубив рідних. Від 1 березня у нас був відсутній зв’язок, і ми взагалі не знали, що відбувається. Цілодобово тривали авіаобстріли — люди гинули на очах, і це не перебільшення. Увесь твій світ, все твоє життя руйнується. У нас була одна мета — вижити. Діти питали: «Чи ми помремо?», «Що ми будемо робити?». Але відповіді на це не було», — згадує Надія.

До початку повномасштабного вторгнення росії вона працювала у міській раді Маріуполя, де опікувалася підтримкою переселенців. Тож нині Надія хоче, аби її досвід став корисним маріупольцям вже тут — у Дніпрі.