Городские дачи

Міські дачі (укр.), Городские дачи (рус.)

Территория от к югу от Нагорного рынка, вдоль просп. Гагарина до Запорожского шоссе известна в конце 19-го в., первой половине 20-го в. как район "городских дач". Последние дачи уступили место капитальной жилой застройке в 1950-нач. 60-х гг. при строительстве поселков Первомайское, Победа, ж/м Вузовский.

Сейчас название не используется.

Максим Кавун:
"...Предоставим слово тому же Владимиру Машукову (1910 г.): «Городские дачи, начинаясь в расстоянии около полуторы версты к югу от теперешней конечной остановки линии Соборного трамвая (угол Лагерной и Меткой улиц [угол Гагарина и Чернышевского – М.К.]), тянутся в юго-западном направлении на протяжении 3 Ѕ верст… Когда я приехал в Екатеринослав (в 1886 г.) большинство дачевладельцев обращали очень мало внимания на свои владения и только немногие жили на них. Самые дачные участки были обнесены лишь земляными валиками, с наружной стороны которых проходила канава. Главным недостатком дач было, как и теперь, малое количество воды и затруднение в получении ея из нескольких колодцев. Однако в последнее время, несмотря на такой существенный недостаток, дачи как бы ожили… появились новые постройки и прежние земляные валики уже на большом протяжении заменились деревянными решетчатыми заборчиками. Сами городские жители уже начинают мало по малу переезжать на лето на дачи».

А еще раньше, во второй половине XIX века, городские дачи начинались гораздо ближе к Екатеринославу. Нынешняя улица Гусенко в районе Нагорного рынка больше столетия носила название Дачная..."

"...У 1925 році дачі спробували використати як місце відпочинку. Тут відкрили аж дев'ять будинків відпочинку. Колишню дачу Тубакаєва зайняла найзаможніша в окрузі спілка металістів. Інші спілки без особливих зручностей займали по кілька дачних будинків. Можливо, саме ці незручності призвели до швидкої ліквідації' цих будинків відпочинку.

Наприкінці 1920-х великі шматки колишніх дач передають під спорудження корпусів ДІІТу і Підстанції Дніпрельстану. Колишня дача Карпаса навпроти дачного резервуару водогону (сучасний ресторан "Стара вежа") і сусідні з нею передаються міському садівництву імені Рози Люксембург, створеному із колишньої "Ізіди" Лабинської.

1939 року у приміщенні колишнього будинку відпочинку металістів починає роботу Дніпропетровська радіомовна станція. А незадовго до того, у 1936 році, поряд з нею будують аеродром міського аероклубу. Саме на цьому аеродромі у 1941 році базувалася єдина ланка винищувачів, яка прикривала місто від німецьких бомбардувальників. Після війни це величезне поле використали під будову існуючого і сьогодні ретранслятора.

У 1940 — 1950-х роках дачі опинилися в оточенні міської забудови, розділяючи виниклий тут житловий район на два селища — Переможне і Першотравневе. І не дивно, що на цих пустих, незаселених землях вирішили спорудити житловий масив. Символ радянського способу життя на так званій "гостьовій" дорозі із Кодацького аеропорту.

Ще наприкінці 1940-х тут почали будувати селище Міськдачі, але лише почали. Аж восени 1959 року будівництво нового мікрорайону, названого Вузівським, розгорнулося на повну потужність. Спроектовані Д.І.Щербаковим п'ятиповерхівки розкинулися на площі у п'ятдесят га і зайняли останні вцілілі землі Міських дач.

Від сімдесятип'ятирічної дореволюційної історії першого дачного селища міста збереглися лише поодинокі уламки. Будинки дач за адресами Гагаріна, 101, 103 та дитячий парк ім. Володі Дубініна, територія якого виявилася непридатною під забудову через глибокий яр..." (В.С. Старостін)