Перший генеральний план Катеринослава та його доля

Містобудівником Катеринослава міг би з повним правом вважатися Клод Геруа. Адже саме він в 1786 р. першим «накреслив» генеральний план будівництва міста. План затвердила імператриця Катерина II, але він, на жаль, залишився нереалізованим. Академік з Франції, Геруа не став першим зодчим Катеринослава. Він увійшов до історії нашого міста як «архітектор-невдаха».

Біографія Геруа досі не досліджена і є мало не загадкою для істориків архітектури. Навіть прізвище архітектора пишуть по-різному – Геруа, Героа, Леруа, Еруа, Еруен. Можливо, тут немає помилки, і це різні варіанти написання прізвища — L‘Herois. Що ж ми знаємо про Клода Геруа? Декілька рядків, переписуваних з однієї книги в іншу.

Клод Геруа прибув до Росії в першій половині 1770-х рр. з Франції, де на той час уже був визнаним архітектором. У 1759 р. отримав звання академіка Французької Академії. У Росії Геруа прийняли вельми люб’язно. У 1776 р. його удостоїли звання академіка Академії мистецтв — за проект «Госпиталя на Невском берегу». Також відомо, що Геруа виконував замовлення родовитої знаті в Москві та Санкт-Петербурзі. На жаль, далі інформація обривається. Невідомі основні роботи архітектора, дати і місця його народження та смерті.

Цікаву згадку знаходимо в спогадах Франсіско де Міранди, одного з засновників держави Венесуела, який майже рік пробув у Росії. Міранда відвідав Південь країни, де довго спілкувався з князем Потьомкіним. У книзі «Подорож по Російській імперії» він згадав під 1787 г.: «8 січня. Увечері князь [Потьомкін] зробив мені люб'язність, розповівши про проекти і перспективи розвитку міста Катеринослава, розроблені французьким архітектором паном Еруеном. Об'єм будівельних робіт величезний, і вони сплановані з давньоримською щедрістю і архітектурним смаком». Судячи з усього, «Еруен» — це людина, відома зараз як Клод Геруа або Еруа.

Нагадаємо, що планувальні роботи з формування Катеринослава на Дніпрі розпочалися в середині 1780-х років. Указ Катерини II від 22 січня 1784 р. визначив «Губернскому городу под названием Екатеринослав быть по лучшей удобности по правой стороне реки Днепра у Кайдака». Роботи з проектування міста розпочалися відразу після цього указу, а, можливо, і ще раніше.

Указом від 13 серпня 1785 р. Катерина ІІ наказала розробити «план строения» Катеринослава і представити на її особистий розгляд для затвердження.

Г.О. Потьомкін 6 жовтня 1786 р. подав імператриці на затвердження спеціальну інструкцію — «Начертание города Екатеринослава». Тут були визначені основні параметри розвитку міста та перераховані його головні будівлі: «храм великолепный… посвященный Преображению Господню… Судилище наподобие древних базилик... Лавки полукружием на подобие пропилей или преддверия Афинского с биржею и театром по средине. Палаты Государския, где жить и генерал губернатору… Архиепископия… Дом Губернаторской; вице-губернаторской, дом дворянской и аптека…». Потьомкін прагнув залучити до реалізації своїх ідей кращі архітектурні сили. Саме ці об’єкти і постарався «накреслити» на своєму генплані Клод Геруа, запрошений, мабуть, самим Потьомкіним.

Судячи з тексту «Начертания», разом з ним на затвердження імператриці був поданий і кресленик першого генплану, виконаного Геруа. Перший генеральний план Катеринослава Катерина II затвердила 13 (24) жовтня 1786 р. План у точності відповідав потьомкінському «Начертанию».

Цікаво відзначити, що саме план Геруа заклав основні містобудівні тенденції розвитку міста. Планування виконане в стилі класицизм і досить просте — це сітка прямокутних кварталів.

Для забудови основного міського масиву вибрана полога вершина величезного пагорба в закруті Дніпра (сучасний нагірний центр міста, так звана Соборна гора). Тут накреслена головна міська площа з Преображенським собором і адміністративними та громадськими спорудами — прототип майбутньої Соборної (нині Жовтневої площі). Перелік будівель на центральній площі повторює список, наведений в «Начертании». Площа в плані — величезний прямокутник розмірами близько 235 х 530 метрів. Від цієї площі розходилися вулиці Катеринослава.

Клод Геруа розробив і перший проект катеринославського Преображенського собору. Він мав бути збудований на зразок і за планом римського храму «San Paolo fuori le mura», тобто святого Павла за міськими стінами — найстарішої християнської базиліки, побудованої у IV ст. н. е. Перші проекти катеринославського собору — головний і бічний фасади, план — зберігаються в Російському воєнно-історичному архіві в Москві. Проект інтер'єру собору виконав італійський художник Моретті. Храм у проекті Геруа вдавав із себе грандіозну базиліку з п’ятьма навами. Окрім масивного куполу, що увінчує будівлю, прикрасою собору повинні були служити портики — восьмиколонний портик коринфського ордеру на головному фасаді та шестиколонні портики на бічних фасадах.

На плані Геруа представлена система суворо прямокутних кварталів з площею в центрі. Квартали не доходять до краю пагорба. На північно-східному схилі пагорба запроектована резиденція намісника краю з садом (збудована трохи пізніше дещо в іншому місці).

Головна вулиця Катеринослава розміщена в центрі пагорба і проходить по його головній лінії — з північного сходу на південний захід (лінія сучасної вул. Писаржевського паралельно проспекту Гагаріна). Таким чином, розвиток міста планувався в південному напрямі, шляхом освоєння вільних площ головного пагорба. Питання зв’язку пагорба і низовинної частини залишені доки без уваги.

На генеральному плані Клода Геруа забудова міста займає лише вершину пагорба. Геруа залишив без уваги райони в низинній придніпровській частині. Хоча, можливо, на плані, затвердженому імператрицею, змальована лише перша черга будівництва? На це питання поки немає відповіді. Але план Геруа був керівним документом для будівництва Катеринослава з 1786 по 1790 рр. Досі не знайдені інші креслення Катеринослава, виконані Геруа. Невідомо, чи існували вони взагалі. Збереглися лише креслення собору, які приписуються французькому академікові. Не зважаючи на це, в історіографії існує стійке твердження про нібито гігантські розміри будівництва: 20 верст в довжину, 15 верст завширшки, площа в 300 кв. верст, від Дніпра до річки Сури (тобто більше, ніж територія сучасного мегаполісу). На чому засноване таке стійке твердження, не зовсім ясно. Принаймні, його не підтверджують картографічні джерела, і серед них перший генплан 1786 р. Можливо, джерелом з’явилося стереотипне уявлення про Г.О. Потьомкіна, похідне від романтизованої історіографії кінця XVIII–ХІХ ст., яка приписувала йому незмінну гігантоманію.

Квартали слободи Половиці біля Дніпра в генплані Геруа проігноровані, і показані у вигляді хаотично розташованих ділянок без натяків на перспективу подальшої забудови. Можливо, це пояснювалося досить частими повенями. Обширний Монастирський острів біля пагорба названий на плані «Сад публичный».

План Геруа вже був затверджений, коли 9 (20) травня 1787 р. було офіційно засновано Катеринослав. Після указу від 22 січня 1784 р., лише в 1786 р. почалися підготовчі роботи біля місця будівництва Катеринослава – під горою, в слободі Половиці заготовлювали будівельний матеріал. Офіційна церемонія заснування Катеринослава на Дніпрі відбулася 9 травня 1787 р., під час подорожі імператриці Катерини II на Південь імперії. На вершині дніпровського пагорба був покладений перший камінь в підмурок Преображенського собору, а разом з ним і всього міста. Другий камінь поклав імператор «Священної Римської імперії германської нації» Йосиф II Габсбург, який супроводжував Катерину II в подорожі, третій, — генерал-губернатор князь Потьомкін.

Перші камені були покладені в підмурок собору, який споруджувався саме за проектом Геруа. А що ж далі? За першим проектом встигли лише почати будівництво собору: влаштували фундамент, почали зводити стіни.

Вже 5 липня 1787 р. була утворена «Экспедиция для строения губернского города Екатеринослава» і почалося власне будівництво міста за заготовленими кошторисами. Однак чергова російсько-турецька війна, що почалася влітку 1787 р., істотно скоригувала плани Потьомкіна стосовно Катеринослава. Увага уряду тепер була цілком прикута до причорноморської смуги, де тоді розгорнулися військові дії. Укладення в 1791 р. (1792 р. по н. ст.) Ясського мирного договору, що приніс Росії важливі територіальні придбання, назавжди позбавило степову смугу, де розташувався новий Катеринослав, колишнього геополітичного значення. Причорноморська зона потроху ставала центром господарської та економічної активності. Туди ж вкладалися головні кошти.

Останні роки життя, до 1791 р., Г.О. Потьомкін, як міг, підтримував і стимулював будівництво Катеринослава. Відмови від будівництва Катеринослава на великому дніпровському пагорбі з Преображенським собором і комплексом будівель адміністративно-культурного призначення не могло бути, доки був живий Потьомкін. Адже саме він і висунув цілісну ідею нового міста і робив масу зусиль, аби її реалізувати, користуючись особливими повноваженнями. У той же час роль негативних чинників (скорочення субсидій у зв'язку з фінансуванням військових дій, несприятливі природні умови місцевості тощо) змусила Потьомкіна все ж переглянути частину своїх ініціатив, що спричинилося до трансформацій містобудівної програми.

Уже через декілька років після потьомкінського «Начертания» відбулася еволюція архітектурно-планувального вирішення Катеринослава, викликана впливом об’єктивних чинників розвитку міста. Потьомкін відмовився від послуг Клода Геруа і запросив до проектування Катеринослава найбільшого архітектора російського класицизму Івана Старова. Князь знайшов іншого архітектора, який спланував місто в дещо більш реалістичних масштабах. Катеринославський намісник Василь Нечуй-Коховський доповідав в 1792 р. Катерині ІІ, що вже в 1788 р. Г.О. Потьомкін наказав «виписати», тобто запросити з Петербургу архітектора Старова, аби зробити новий план міста і соборної церкви. Іван Старов кілька разів побував у Катеринославі, внаслідок чого з'явилися декілька варіантів генерального плану розвитку міста. Останній з них затверджений Катериною II 23 лютого 1792 р.

Саме генплан Старова зробив найбільший вплив на формування архітектурно-містобудівного обрису Катеринослава. Але генплан 1792 р. теж передбачав гігантські об’єми будівництва. Старов зберіг в плані величезний собор, нагірний центр, та ще і додав забудову районів в низинній частині. Порівнюючи генплани Катеринослава Клода Геруа 1786 р. і генплан Івана Старова 1792 р., можна наочно пересвідчитися, що визначальна композиційна ідея у вигляді розміщення центру міста на горі однаково втілена в кожному з цих містобудівних документів. Водночас, виходячи передусім з економічних міркувань, Іван Старов передбачив новий напрям територіального розвитку міста – на північний захід уздовж берега Дніпра.

Також два генплани істотно відрізняються питанням про наявність у місті споруд військово-оборонного значення. Адже на генплані Геруа місто з усіх боків, крім Дніпра, оточене системою валів із бастіонами. Це був своєрідний атавізм традиції військового містобудування в умовах постійних бойових дій в краї. Згадаймо, що Катеринослав на р. Кільчені будувався з 1776 р. до 1783 р. саме як місто-фортеця. Замість цього Іван Старов у своєму генплані 1792 р. пропонує будувати регулярне «відкрите» місто, оточене вже не земляними валами і бастіонами, а зеленими бульварами.

Ставлення до першого генплану Катеринослава 1786 р. роботи Клода Геруа з боку як архітектурної, так і історико-краєзнавчої історіографії — гіпертрофовано критичне. Стереотипною стала думка, що проект 1786 р., виконаний за зразками західноєвропейських міст, недостатньо враховував специфіку ландшафту (безводний пагорб), національну специфіку в плануванні та функціональних особливостях міст (відсутня традиційна ринкова, соборна, сінна і інші площі). Нарешті, недоліком плану визнають те, що проектні пропозиції обмежилися лише центральною частиною пагорба, не зачіпаючи сусідні, вже частково освоєні зони (слобода Половиця).

Прийнято вважати, що проект Геруа був відхилений через неувагу до природних умов місцевості; тим часом, обидва проекти-генплани — і Геруа, і Старова, відрізняються лише планувальним вирішенням нагірної частини. Старов запозичив ідею Геруа про розміщення загальноміського центру на високому пагорбі, і згодом лише трансформував її. Отже, вирішальним чинником відхилення проекту Геруа, на наш погляд, була не містобудівна концепція, а лише масштабність розмірів міста і окремих споруд, яка безпосередньо відповідала ідеям потьомкінського «Начертания». Зміни стратегічної ситуації змусили Потьомкіна відмовитися від надмірних розмірів забудови Катеринослава та від локалізації її виключно на важкодоступному тоді пагорбі, і все це втілив Іван Старов на своєму генплані.

Відмову від реалізації проекту Геруа 1786 р. прийнято пояснювати передусім планувальними недоліками. На нашу думку, має рацію видатний мистецтвознавець В.І. Тимофієнко, який вважав, що «проекти К. Геруа не реалізувалися через цілком об’єктивні причини», передусім через недостатнє фінансування та труднощі з водопостачанням. Головний «планувальний недолік», приписуваний проекту Геруа — акцент на забудову нагірної частини — незмінно присутній у подальших проектних пропозиціях і закладений в основу наступного генерального плану Катеринослава 1792 р., виконаного уже Іваном Старовим.

Чому ж усе таки був відхилений перший генплан Клода Геруа, який повністю наслідував «духу і букві» потьомкінської інструкції — «Начертания»? Невже тільки через недостатнє фінансування? Ця загадка залишається нерозв’язаною й по сьогодні.

Цікаво відзначити, що родина архітектора Клода Геруа залишилася в Росії й надалі прославилася на військовому поприщі. Син архітектора, Олександр Клавдійович Геруа, брав участь у Вітчизняній війні 1812 р., став генерал-ад’ютантом, членом Військової ради. Прославився під час повстання декабристів (1825) — узяв під охорону Зимовий палац та імператора Миколу I. Два правнуки архітектора теж були відомими генералами.

Перший генплан Катеринослава, дітище французького академіка, спіткала трагічна доля. І все-таки Потьомкін та Геруа виявилися провидцями, адже закладені ними головні принципи забудови міста все-ж таки були реалізовані — класичне планування, величний нагірний центр і масштабна Соборна площа.

Максим Кавун