1941
У неділю, 22 червня, коли ще спочивало місто, з воріт трамвайних парків, немов розбуркуючи світанкову тишу, виїздив на сонні вулиці дзвінкий трамвай. Десь далеко на кордоні вибухнули перші фашистські бомби, чорна зграя ворожих літаків скидала смертоносний вантаж на міста і села України.
Почалася Велика Вітчизняна війна. Водії, ремонтники пішли на фронт. Газета “За зразковий трамвай” писала: “З усіх кінців раїни ідуть вісті про нечуваний патріотизм радянського народу. Десятки, сотні тисяч синів і дочок Батьківщини в своїх листах у військкомати просять прийняти їх до лав бійців, які ведуть найсправедливішу війну, яку тільки знало людство. Наш колектив трамвайників може також гордитись тим, що в його рядах немало полум'яних радянських патріотів, для яких захист Вітчизни - дорожчий за власне життя”.
Молода робітниця вагоноскладального цеху Телатникова, диспетчер Іванілов, слюсар Зубовник, кондуктори Кириченко, Шило, Стеценко, Серьга і багато-багато інших подали заяви до військкомату з проханням негайно відправити їх на фронт як бійців і медсестер.
20 серпня припинився трамвайний рух. Через п'ять днів до міста увірвались німці.
1942
Повністю демонтовані трамвайні рейки і контактний провід на маршруті № 11, частково - на маршрутах № 6, 9. Завдяки цьому полагоджено колію і електромережу та відкрито рух на маршрутах № 1, 4, 7, 8.
Директором трамвайного тресту був Едуард Костянтинович Реліх. Добре володіючи німецькою мовою, йому вдалося добитися від окупаційного командування дозволу на відстрочку від вивезення до Німеччини трамвайників. Ця обставина дещо полегшила його подальшу долю.
Трамвайників, які відмовлялись працювати або виконували свою роботу нестаранно, німці вивозили до залізничного мосту і там розстрілювали. Прізвища загиблих і місце їх поховання не встановлено.
1943
Весною відкрито рух на маршрутах № 3, 5. Трамвай працював з
5-ї години ранку до 10-ї години вечора.
Під час боїв за Дніпропетровськ було повністю зруйновано понад
20 кілометрів трамвайних колій, демонтовано 72 кілометри контактної
мережі, знищено 9 моторних і 10 причіпних пагонів.
На час звільнення міста 25 жовтня лишилось напівзруйнованих 37
моторних і 38 причіпних митищинських вагонів, 36 моторних і 27
причіпних миколаївських вагонів, 12 моторних і 22 причіпних київських
вагони, 7 моторних і 6 причіпних усть-катавських вагонів.
Згідно з наказом № 1 від 1 листопада 1943 року на підприємстві
оголошено сувору військову дисципліну.
За два тижні трамвайники в неймовірно складних умовах відновили
12 кілометрів контактного проводу, пустили в хід дві тягові підстанції,
організували випуск вагонів на маршруті № 1, які до цього лежали
перевернуті в депо і на лінії.
У наказі № 6 сказано: “Розпочати нормальну експлуатацію першого
маршруту, відкривши рух вагонів з 12 листопада 1943 року”.
Протягом листопада - грудня велись відновлювальні роботи на маршрутах
№ 2, 4, 7, 8, 10. Відремонтовано 19 моторних і 22 причіпних вагони.
Директором трамвая призначено підполковника тяги Степана Степановича
Герасименка.
1944
1 березня відкрито маршрут № 2 - “Заводи - Пуш-кінський проспект
- міськрада”; 21 травня - маршрут № 4 - “Диспетчерська (ріг проспекту
К. Маркса і вул. Шмідта) – вул. К. Лїбкнехта”.
14 жовтня в Амур-Нижньодніпровську відновлено рух маршруту № 6
- від залізничного мосту до райради АНД. Курсувало два поїзди,
які вціліли і лишились на лівому березі ще до висадження мосту.
Через велику спрацьованість рухомого складу, колії, контактної
мережі, а також відсутність тягової підстанції, рух на цій дільниці
зупинено наприкінці 1945 року. Відремонтовано 40 моторних і 28
причіпних вагонів, 60 кілометрів трамвайних колій і стільки ж
контактної мережі. Через відсутність мідного дроту застосовували
залізний. Полагодили 3 тягові підстанції, загальною потужністю
5600 кВт. З трамвайного депо № 2 виходили вагони на 1, 2, 4 маршрути.
Депо № 1 поки що лежало в руїнах. Під час окупації там ремонтували
німецькі танки. Визволяючи Дніпропетровськ, Радянська Армія нанесла
цьому об'єкту нищівні удари, знищивши його майже вщент.
Міська влада приймає рішення про надання конкретної допомоги трамвайному
тресту. До промислових підприємств доведено завдання по виготовленню
ресор, гальмівних колодок та інших запасних частин, а також. виділення
матеріалів і механізмів. Незважаючи на труднощі, що виникали на
кожному кроці, робили все, аби якомога швидше пустити рух на міських
маршрутах.
Директором тресту знову призначений підполковник тяги Михайло
Олександрович Солом'яний.
1945
Рік довгожданої перемоги над ворогом.
З ентузіазмом трудяться електротранспортним на відбудові свого
підприємства. Ремонтують рухомий склад, колійне господарство,
контактну мережу, зводять із руїн депо.
Їм допомагають трудящі заводу імені Бабушкіна, вагоноремонтного
заводу Імені Кірова та інших.
У липні відновлено рух вагонів на вузькоколійному маршруті № 7.
Із 185 вагонів відремонтовано 88.
1946
Тяжкими були перші повоєнні роки. Місто підіймалось з руїн.
Всі сили було кинуто на те, щоб швидше відбудувати заводи, фабрики,
спорудити житло, магазини, лікарні, школи.
У кожного колективу було своє велике, відповідальне завдання.
Трамвайникам треба було відновити понівечену колію і контактну
мережу, ремонтувати рухомий склад і відбудовувати зруйновані депо,
дбати про побутові умови, навчати кадри. Працює лише друге трамвайне
депо. Поїзди другого і сьомого маршрутів ходять по вузькій колії.
На лінію виходить лише 50 вагонів. За рік ними перевезено близько
40 мільйонів пасажирів.
Директором трамвая призначений полковник тяги Федір Іванович Кузьмін.
1947
Колектив працює в неймовірно складних обставинах - немає запчастин,
інструменту, холоднеча в приміщеннях, нестача кваліфікованих робітників.
До того ж - неврожай. Голодно, важко, але в кожній бригаді є нестерпне
бажання - якомога швидше перебороти труднощі.
На проспекті К. Маркса ведуться роботи по спорудженню першої в
місті тролейбусної лінії. Ставлять опори, натягують контактний
провід від хлібозаводу до вулиці Барикадної.
На території першого трамвайного депо виділили приміщення для
ремонту і огляду тролейбусів.
До Харкова направлено групу робітників для оволодіння професіями,
пов'язаними з ремонтом і експлуатацією тролейбусів. При управлінні
дніпропетровського трамвая створено тролейбусну службу.
7 листопада, після святкової демонстрації, в Дніпропетровську
пущений перший тролейбус. Чотири машини курсувало від хлібозаводу
до вул. Барикадної.
Директором трамвая призначений полковник тяги Василь Васильович
Олійник.
1948
Цього року побудовано нову тролейбусну лінію від міськвиконкому до парку їм. Т. Шевченка. Тепер тролейбуси курсують від вокзалу до парку - це другий тролейбусний маршрут. Надійшли перші вісім машин вітчизняного виробництва МТБ-82. Поповнюється рухомим складом і трамвайний парк. З депо виходять на лінію 72 вагони. За рік ними перевезено 56 мільйонів пасажирів.
Продовжуються роботи по відбудові першого трамвайного депо. Впорядковується, як кажуть, стає на ноги служба електрогосподарства. Три підстанції, роботу яких відновлено, малопотужні. З відкриттям тролейбусного руху, збільшенням кількості на лінії трамвайних вагонів виникає необхідність у збільшенні потужності діючих підстанцій, будівництві нових.
1949
Стало до ладу перше трамвайне депо. Відновлено рух на шостому
та дев'ятому маршрутах. На залізничних платформах на лівий берег
Дніпра відправлено дна гансівські і три митищинські поїзди.
Оскільки трамвайного руху через залізничний міст поки що не було,
то трамваї ремонтували і оглядали в АНД районі. Біля клубу заводу
імені Комінтерна була оглядова канава і невеличка майстерня.
Збудовано нову тролейбусну лінію. Вона пролягла від вул. Центральної
до виконкому АНД району через; Дніпро по дерев'яному мосту.
З 1 вересня Управління трамвая перейменоване на Дніпропетровське
трамвайно-тролейбусне управління.
1950
З першого трамвайного депо виходять вагони на перший, третій,
четвертий, шостий, дев'ятин маршрути..
З другого трамвайного депо виходять вагони на другий, сьомий,
восьмий, десятий маршрути.
Щоденно на маршрути виходило до 115 вагонів.
Міськвиконкомом, керівництвом трамвайно-тролейбусного управління
приділялась велика увага поліпшенню умов праці і відпочинку електротранспортників.
Вирішується питання будівництва гуртожитків, їдальні, виділення
землі під індивідуальне житлове будівництво.
1951
У всі часи в дніпропетровському трамваї трудились. люди, на
яких, так би мовити, трималось підприємство. Водії трамвая Квіташ,
Шмельов, кондуктори Кравцова,. Поводир, слюсарі Головін, Педашенко,
токар Кафтан, монтер контактної мережі Шендрик, водії тролейбуса
Візер, Коваленко, Тищенко були взірцем для всього колективу.
Завдяки зусиллям і наполегливості передовиків виробництва вдалося
річний план пасажироперевезень по-трамваю виконати на 104%, по
тролейбусу - на 107%.
При підбитті підсумків соціалістичного змагання трамвайно-тролейбусних
підприємств України колективу присуджено друге місце і грошову
премію у сумі 56 тисяч карбованців.
1952
Рухомий склад поповнився 25 трамвайними вагонами, 3 тролейбусами,
2 автомобілями. Підвищено потужність першої тягової підстанції.
Продовжувались відновлювальні роботи на четвертій тяговій підстанції.
Поліпшувались побутові та виробничі умови. У другому депо заасфальтовано
підлогу профілакторію. Приміщення кас переобладнали під гуртожиток.
Відкрито їдальню в першому депо.
Того року активно велась робота по відновленню-дев'ятого трамвайного
маршруту та подовженню другого маршруту до лакофарбового заводу.
Підприємство придбало зварювальну машину і токарний верстат.
За рік трамваєм було перевезено 103 мільйони 287 тисяч пасажирів, тролейбусом - 11 мільйонів 779 тисяч.
1953
Запланований на цей рік обсяг робіт по відновленню дев'ятого
маршруту і подовженню другого маршруту був повністю виконаний.
Стала до ладу діючих п'ята тягова підстанція. Змонтовано телефонний
комутатор управління.
Шість нових трамваїв і вісім тролейбусів з'явилось на вулицях
нашого міста. Колективу управління передано приміщення і територію
для дитячого оздоровчого табору.
1954
Розширюється, міцніє підприємство міського електротранспорту.
Парк рухомого складу налічує вже 239 трамвайних Багонів і 37 тролейбусних
машин.
Продовжуються роботи по відновленню дев'ятого трамвайного маршруту.
На його відбудову міськрада виділила 150 тисяч карбованців.
По Новомосковському шосе (проспект ім. Газети “Правда”) ведеться
будівництво тролейбусної лінії.
У кінці року дев'ять вагонів поповнили трамвайний парк і три машини
- тролейбусний.
За рік міським електротранспортом було перевезено понад 140 мільйонів
пасажирів.
1955
Щодня на вулиці та проспекти міста виїздять 205 трамваїв і 26
тролейбусів. Протягом доби вони перевозять 413 тисяч дніпропетровців.
Протяжність трамвайних ліній становить 113 кілометрів, тролейбусних
- 18 кілометрів.
На трамвайних маршрутах курсують митищинські, київські, миколаївські,
ризькі, усть-катавські вагони.
Продовжуються роботи по відновленню дев'ятого трамвайного і будівництву
третього тролейбусного маршрутів. Відкрито трамвайний рух через
залізничний міст.
1956
У парки надійшло нове поповнення - 16 трамвайних вагонів і 5
тролейбусних машин. Інвентарна кількість рухомого складу становить
вже 255 вагонів і 42 машини. Експлуатаційна швидкість трамваїв
і тролейбусів складає понад 14 кілометрів за годину. Відкрито
тролейбусний маршрут № 3 через залізничний міст до заводу ім.
К. Лібкнехта.
За рік працівниками служби руху було перевезено 160 мільйонів
пасажирів.
Ремонтники зайняті своїми повсякденними справами. Вони лагодять
вагони і машини, доглядають колійне господарство, контактну мережу.
1957
Нова тролейбусна лінія зв'язала найбільший робітничий район
- Ленінський з парком культури ім. Т. Шевченка. Довжина цієї лінії
- 16 кілометрів.
Тролейбусне депо поповнилось дев'ятьма машинами. Вони з'явились
на другому маршруті: вокзал - парк ім. Т. Шевченка. Після реконструкції
відновився рух трамваїв шостого маршруту: АНД район - площа Д.
Бедного.
Здана в експлуатацію трамвайна лінія, яка проходить від ДЗМУ до
лакофарбового заводу, довжиною понад 4 кілометри.
Визначною подією в житті колективу був вихід 2 серпня першого
номера багатотиражної газети “Електротранспортник”. Здано в експлуатацію
нову тролейбусну лінію по Новомосковськом шосе до селища Нове
Клочко.
Начальником трамвайно-тролейбусного управління призначено Франца
Антоновича Граужиніса.
1958
Трудящі Дніпропетровська одержали хороший подарунок: будівельники
тресту № 17 здали в експлуатацію новий трамвайний маршрут № 12.
Довжина нової лінії - понад 16 кілометрів.
Стала до ладу діючих шоста тягова підстанція.
Парк рухомого складу поповнився 15 трамваями і 4 тролейбусами.
Добре трудився в цьому році колектив ВРЗ. Річний план випуску
валової і товарної продукції виконано 29 листопада. До кінця року
завод видав понад план продукції на суму 550 тисяч карбованців.
На ВРЗ було виготовлено 9 причіпних трамвайних вагонів.
Наприкінці року в господарстві налічувалось 299 трамвайних вагонів
і 60 тролейбусних машин. Ними було перевезено 186 мільйонів пасажирів.
1959
Група електротранспортників справила новосілля в селищі Нове
Клочко. На території трамвайного депо № 1 збудовано нову їдальню
на 80 місць. Напередодні жовтневих свят відкрито новий тролейбусний
маршрут № 5, який пролягав від вулиці Сєрова до вул. Паркової
(вул. Титова).
За рік на підприємстві було збудовано 6 трамвайних вагонів. Ще
16 нових заводських вагонів і 11 машин з'явились на маршрутах
міського електротранспорту. За рік було перевезено 196 мільйонів
пасажирів.
1960
Велика увага приділяється дальшому розвитку міського електротранспорту.
Так, лише в цьому році введено в експлуатацію шостий і сьомий
тролейбусні маршрути.
Відкрито також три трамвайні маршрути: 5, 15, 16.
Трамвайний парк збільшився на 29 вагонів, тролейбусний - на 15
машин. За рік було перевезено 206 мільйонів пасажирів.
Прийнято рішення про переведення міськелектротранспорту на роботу
без кондуктора. По першому тролейбусному маршруту курсував тролейбус
№ 39, з якого розпочалось безкондукторне обслуговування городян,
водієм був Василь Руденко.
Щодня на лінію виходило 338 трамвайних вагонів і 72 тролейбуси.
1961
Стало до ладу тролейбусне депо в селищі Нове Клочко на 100 машин.
Введено в експлуатацію нові тролейбусні маршрути: кільце “А” і
кільце “Б” загальною протяжністю 32,7 кілометра.
У новому тролейбусному депо збудовано тягову підстанцію.
Введено новий трамвайний маршрут № 6-а. Він пролягає від райради
АНД до площі М. Островського.
У другому трамвайному депо побудовані додаткові тупики для 30
вагонів.
До тролейбусного депо надійшло 10 нових машин. У тому числі
6 машин типу ТР-8, 2 машини ЗїУ-5 і 2 машини МТБ-82.
До трамвайного парку надійшло 22 вагона з Німецької Демократичної
Республіки і один моторний вагон - з Чехословацький.
Здано в експлуатацію гуртожиток по вул. Холодильній.
1962
Одержано 20 трамвайних вагонів з Німецької Демократичної Республіки
і 10 тролейбусів. Стали до ладу діючих сьома і восьма тягові підстанції.
Електротранспортники включились у всенародне змагання за успішне
виконання Програми комуністичного будівництва, прийнятої ХХП з'їздом
КПРС.
Високі соціалістичні зобов'язання, які взяв на себе у цьому році
колектив управління, були успішно виконані.
1963
Великі і відповідальні завдання поставлені перед електротранспортниками. За рік вони повинні перевезти 240 мільйонів пасажирів. Щоденний середньодобовий випуск рухомого складу трамвая довести до 346 вагонів, а тролейбуса - до 71 машини.
Трамвайний парк поповнився 18 вагонами типу КТМ-2, тролейбусний
- 12 новими машинами.
Енергетичне господарство вже має у своєму розпорядженні 10 тягових
підстанцій, їх загальна потужність становить 28,2 тисячі кВт.
Протяжність трамвайних маршрутів дорівнює 142,6 кілометра, тролейбусних
- 72,6 кілометра. Відкрито тролейбусний маршрут № 5.
1964
Розпочались роботи по спорудженню третього трамвайного депо.
Поповнюється парк рухомого складу. Надійшло 24 трамвайні вагони
і 32 тролейбусні машини типу ЗІУ-5-і Київ-2.
На балансі підприємства - 430 трамвайних вагонів і 130 тролейбусних
машин.
Здано в експлуатацію гуртожиток по Запорізькому шосе.
1965
Трамвайні і тролейбусні депо переведені на самостійний баланс
з своїми розрахунковими рахунками. Реорганізована служба руху.
Водії і кондуктори передані в депо. До функцій служби руху входить
контроль за регулярністю руху. Структурні зміни дали змогу поліпшити
технічний стан рухомого складу, експлуатацію його на лінії.
На маршрутах і в цехах ремонту рухомого складу, на підстанціях
енергослужби зразками комуністичного ставлення до праці були передовики
виробництва - води П. Бурова, Г. Проказа, В. Кузнецов; слюсарі
І. Педашенко, Д. Попов; електромонтери І. Рибчук, О. Шендрик і
сотні інших працівників. На підприємстві зростає кількість ударників
комуністичної праці.
За рік одержано 48 трамваїв і 35 тролейбусів.
1966
За рік треба перевезти понад 250 мільйонів пасажирів. Середньодобовий випуск вагонів на лінію довести до 356 одиниць.
Електротранспортники докладали всіх зусиль, аби справитись з цими завданнями. За досягнуті успіхи в розвитку міського електротранспорту і поліпшення обслуговування населення Президія Верховної Ради СРСР Указом від 20 грудня 1966 року нагородила орденами і медалями групу електротранспортників.
Серед нагороджених: водії трамвая П. М. Бурова, Р. І, Чухио,
слюсар І. І. Рунда, ливарник В. П. Кравець, кондуктор О. І. Зимовченко,
головний інженер управління Ф. А. Граужиніс, чергова підстанції
Р. Г. Спіцина, начальник трамвайного депо № 2 О. Д. Голуб.
Одержано 34 трамвайні вагони і 28 тролейбусів.
1967
Трамвайно-тролейбусне господарство з року в рік розвивається,
оснащується, розгалужується.
Ще ніколи так не обновлявся рухомий склад трамвая і тролейбуса.
В управління надійшло 62 вагони і 47 машин. 4 серпня відкрито
трете трамвайне депо. Введено в експлуатацію трамвайний маршрут
№ 17.
Відкрито рух тролейбусів по новому автодорожньому мосту.
Здано в експлуатацію гуртожиток на пр. К. Маркса.
За 10 місяців план пасажироперевезень виконано на 101,5%. Перевиконані
планові завдання і з інших показників.
Тролейбусному депо присвоєно звання: “Підприємство високої культури
виробництва”.
1968
У дніпропетровських трамваїв і тролейбусів з'явилась, так би
мовити, молодша сестра - підвісна канатна дорога. Вона відразу
полюбилась пасажирам.
У травні розпочались роботи по реконструкції трамвайних колій
на залізничному мосту. Вперше в країні було впроваджено нову конструкцію
укладення трамвайних рейок у залізобетонні лотки на гумову підкладку.
За допомогою болта і притискних планок вони кріпились до лотка,
який потім заливався бетоном, заповнювався щебенем, брусчаткою
і асфальтувався. Як показав час, конструкція виправдала себе.
Частково підлягли реконструкції трамвайні маршрути № 3, 4, 7,
17. Вагони маршрутів № 6, 9 курсували тільки на лівобережжі.
Першого липня при ДТТУ створено ремонтно-будівельне управління.
Одержано 96 трамваїв і 31 тролейбус.
За підсумками республіканського змагання у IV кварталі колективу
вручено перехідний Червоний Прапор Міністерства і республіканського
комітету профспілки:.
1969
У трамвайних і тролейбусних депо, у службах управління наполегливо
впроваджується виробнича естетика, наукова організація праці.
Невпізнанне змінився вигляд цехів і дільниць.
У цьому році колектив здобув велику трудову перемогу. За підсумками
республіканського соціалістичного змагання три квартали підряд
йому присуджувався перехідний Червоний Прапор Ради Міністрів УРСР
і Укрпрофради.
Успішно несли електротранспортники трудову вахту, присвячену 100-річчю
від дня народження В. І. Леніна. Річні виробничі завдання виконано
18 грудня.
Одержано 40 трамвайних вагонів і 15 тролейбусних машин, збудовано
дві тягові підстанції і тролейбусний профілакторій в районі шинного
заводу. Протяжність тролейбусних маршрутів збільшилась на 15,2
кілометра. Відкрито маршрут № 9.
Здано в експлуатацію гуртожиток по вул. Будьонного, 23.
1970
Зростає і розширюється господарство міського електротранспорту.
Одержано 35 вагонів типу Т-3, 20 вагонів типу КТМ-5, 12 тролейбусів
ЗІУ-5. Введено в дію трамвайний маршрут № 14.
З метою збільшення перевізної спроможності і скорочення витрат
впроваджена робота рухомого складу за системою багатьох одиниць.
На кінець року в управлінні працювали за системою багатьох одиниць
31 поїзд з вагонів типу Т-3, 10 поїздів з вагонів типу КТМ-5 і
10 старих тролейбусів “Київ-4”.
На всіх тягових підстанціях закінчено заміну ртутних випрямлячів
на кремнієві. На контактній мережі підсилені живлячі і відсмоктувальні
фідери на площі Леніна, проспекті імені Кірова, на Жовтневій площі,
що значно поліпшило енергопостачання в цих районах.
Колектив визнаний переможцем і занесений до обласної Книги трудової
слави Дніпропетровщини.
1971
У цьому році управління поповнилось новим рухомим складом.
Одержано 32 трамвайні вагони з Чехословаччини і 24 тролейбуси.
Здано в експлуатацію тролейбусний маршрут № 10, протяжністю 9
кілометрів.
Збудовано три тягових підстанції, реконструйовано трамвайні колії
по вул. Робочій.
На території трамвайного депо № 1 споруджено побутовий корпус
і червоний куток на 320 місць.
Щоденно на численні вулиці і проспекти обласного центру виїздять
342 трамваї і 126 тролейбусів. За добу вони перевозять понад 600
тисяч дніпропетровців і гостей міста.
За наполегливий, невтомний і багаторічний труд велику групу працівників
управління нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
1972
Здано в експлуатацію гуртожиток по вул. Войцеховича, 106,
Відкрито Музей революційної, бойової і трудової слави колективу,
бібліотеку з читальним залом.
У третьому депо споруджено їдальню на 220 місць.
Одержано 20 трамваїв і 15 тролейбусів. Відкрито тролейбусний маршрут
№ 11.
1973
Трамвайний парк поповнився 27 вагонами типу Т-3.
Відкрито тролейбусний маршрут № 12. Він зв'язав центр міста з
житловим масивом Перемога.
Тролейбусний маршрут № 13 проліг від річкового порту до житлового
масиву Червоний Камінь.
У цьому році розпочато і закінчено реконструкцію проспекту ім.
Петровського. Великий обсяг робіт було виконано по розбиранню
і укладенню нових трамвайних колій.
На території трамвайного депо № 1 споруджено п'ятиповерхову будівлю
для служби руху і управління.
1974
Здано в експлуатацію будинок для малосімейних по вул. Войцеховича,
108.
Колектив успішно справився з виконанням плану пасажироперевезень.
Одержано 15 трамвайних вагонів і 44 тролейбусні машини.
Відкрито тролейбусні маршрути № 14, 15. Збудовано нові тягові
підстанції. Протяжність тролейбусних ліній збільшилась на 12 кілометрів.
За підсумками роботи у четвертому кварталі колектив вийшов переможцем
у республіканському соціалістичному змаганні. Йому присуджено
перехідний Червоний
Прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради і першу грошову премію.
Колектив також занесено на районну дошку Пошани.
Широкого розмаху набуло змагання за звання “Кращий маршрут”, “Кращий
водій”.
1975
Відкрито тролейбусний маршрут № 16 від Жовтневої площі до житлового
масиву Тополя. Протяжність маршруту - 17,4 кілометра.
Введено в експлуатацію тягову підстанцію № 24. На-ній встановлено
устаткування Люберецького електромеханічного заводу та Запорізького
об'єднання “Преобразователь”.
У червні в Дніпропетровську проходив перший республіканський конкурс
професійної майстерності молодих водіїв тролейбуса.
За 1971 - 1975 роки 237 сімей електротранспортний” одержали благоустроєні
квартири.
Реконструйовано 5,4 кілометра трамвайних колій на маршрутах № 1, 5, 12. Одержано 10 трамваїв, 20 тролейбусів.
1976
На маршрутах в основному експлуатується новий комфортабельний
рухомий склад. Одержано ще 18 вагонів типу КТМ-5М, Ю вагонів типу
Т-3, 20 тролейбусів 9ТР.
Реконструйовано і відремонтовано 12 кілометрів трамвайних колій.
Впроваджено у виробництво 350 рацпропозицій і 92 заходи з нової
техніки і наукової організації праці.
Відкрито новий тролейбусний маршрут від заводу “Полімермаш”
до житлового масиву Тополя.
Здано в експлуатацію будинок для малосімейних по вул. Героїв Сталінграда,
ЗІ.
Розпочато будівництво тролейбусного депо № 2. Закінчено будівництво
першої черги вагоноремонтного заводу.
У вересні на підприємстві відбувся республіканський семінар працівників
міського електротранспорту з питань догляду і ремонту нових видів
рухомого складу.
1977
Прийнято Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про встановлення щорічного свята - “Дня працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення”. Його відзначають в третю неділю березня.
У колективі широко розгорнулось змагання “За маршрут зразкового транспортного обслуговування”.
Колектив другого трамвайного депо виступав з ініціативою змагатися під девізом; “Кожному поїзду - відмінну підготовку до роботи на лінії, в кожному поїзді - висока культура обслуговування”.
На території першого трамвайного депо відкрито бюст Героя Радянського Союзу, колишнього електрика депо Андрія Васильовича Чиркова, а також пам'ятний знак трамвайникам, які загинули в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн.
Придбано 16 трамвайних вагонів.
Продовжувалось будівництво тролейбусного депо № 2.
1978
На підприємстві впроваджуються заходи, спрямовані на удосконалення організації технології ремонту, обслуговування рухомого складу і поліпшення контролю за регулярністю руху.
На першому трамвайному маршруті за допомогою електронно-обчислювальної машини встановлено контроль за рухом. Зроблено розрахунок усіх техніко-економічних і експлуатаційних показників; автоматизація коректування інтервалів руху трамваїв у залежності від їх фактичної кількості на лінії. Закінчено автоматизацію стрілочних переводів.
Одержано 10 вагонів типу КТМ-5МЗ, 20 вагонів типу Т-3, 25 тролейбусів
ЗІУ-9, два технічних тролейбуси
Капітально відремонтовано 8,7 кілометра трамвайних колій.
1979
Введено в дію підстанції на вул. Козакова, Набережній, на житловому масиві Тополя. Капітально відремонтовано 25 кілометрів контактної мережі. Подовжені тролейбусні маршрути № 11, 16.
За рік одержано 20 трамвайних вагонів типу Т-3, 10 вагонів типу КТМ-5МЗ, 20 тролейбусів ЗІУ-9 і два технічних тролейбуси.
36 промислових підприємств міста надають електротранспортникам
конкретну допомогу у виготовленні запасних частин до рухомого
складу. На ВРЗ виготовлено поливально-мийний вагон.
З квітня водії звільнені від продажу абонементних талонів.
Колектив першого трамвайного маршруту виборов звання “Маршрут
зразкового транспортного обслуговування”.
1980
20 липня стало до ладу тролейбусне депо № 2.
Проведена реконструкція боксів в трамвайному депо № 1. Споруджено
виробничо-побутовий корпус в трамвайному депо № 2, диспетчерський
пункт по вул. Тельмана, тягові підстанції № 21, 22, 27.
У колективі широкого розмаху набуло соціалістичне змагання під
девізом: “Дніпропетровську - зразковий електротранспорт”.
Одержано 30 трамваїв, 70 тролейбусів. Відкрито тролейбусне сполучення
від Жовтневої площі до цеху КГШ.
На балансі підприємства нараховується 477 трамвайних вагонів і
310 тролейбусних машин. Довжина трамвайних ліній становить 157,6
кілометра, тролейбусних - 166,2 кілометра.
1981
Відкрито тролейбусний маршрут № 14-а, протяжністю 3,6 кілометра від цеху “Ш” заводу К. Лібкнехта до пр. ім. Газети “Правда”. Тролейбусний маршрут № 17 з'єднав центр міста з житловим масивом “Клочко-6”, Його протяжність - 17,9 кілометра.
Встановлено прямий транзитний зв'язок між центральним диспетчером
та вісьмома диспетчерськими пунктами по трамваю і шістьма - по
тролейбусу.
Зведено будинок для малосімейних по вул. Войцеховича, 112.
Одержано 14 квартир у кооперативних будинках, 25 вагонів і 9 машин.
У колективі працюють 5072 чоловіки. Середній вік працюючого -
34 роки. Середньомісячна заробітна плата складає 157 крб.
1982
Введено в дію тягові підстанції № 28, 29, ЗО.
Проведена реконструкція трамвайної колії по проспекту Свободи.
Узагальнено і поширено досвід роботи колективу першого трамвайного
маршруту з культури обслуговування пасажирів.
За туристичними путівками одна група електротранспортників побувала
на Кубі, інша - відвідала країни Південно-Східної Азії.
Одержано 20 вагонів типу Т-3 і 10 вагонів типу КТМ,. 21 пасажирський
і два технічні тролейбуси. На ново-спорудженому Кодацькому мосту
прокладено трамвайні колії.
1983
Парк рухомого складу поповнився 25 вагонами і 11 машинами.
Проведено реконструкцію тягової підстанції № 3, на телеуправління
переведено підстанцію № ЗО. У виробництво впроваджено 518 раціоналізаторських
пропозицій.
Понад план перевезено 8,2 мільйона пасажирів.
У Дніпропетровську відбувся п'ятий республіканський конкурс професійної
майстерності молодих водіїв трамвая.
У тролейбусному депо № 1 споруджено теплицю, організовано пересувний
пункт харчування.
21 лютого автогосподарство реорганізоване в комунальне автотранспортне
підприємство 0422.
1984
У дитячому оздоровчому таборі споруджено двоповерховий спальний корпус. У тролейбусному депо № І відкрито їдальню. На базі відпочинку, в селі Новоселівці, збудовано чотири двоповерхові корпуси. У трамвайному депо № 3 зведено двоповерхове приміщення для .цеху експлуатації і випускного диспетчера.
Ведеться будівництво тягових підстанцій на вул. Перемоги і Червонозаводській. На інвентарі - 456 вагонів, у тому числі: 14 снігоочисників, 8 - учбових, 14 - вантажних, 2 - інкасаційні, 2 - поливальні, вагон-лабораторія, рейкошліфувальний вагон, вагон для балансування колії щебенем (хопер-дозатор) і 297 тролейбусів, у тому числі: 2 - учбові, 5 - вантажних, 3 - інкасаційні, 5 - техдопомоги і буфет-тролейбус.
За рік одержано 24 трамваї і 17 тролейбусів.
1985
Змонтовано і здано в експлуатацію тягові підстанції № 31,32,33.
Одержано 35 трамваїв і 20 тролейбусів.
Проведено реконструкцію профілакторію в трамвайному депо № 1.
Капітально відремонтовано 5,6 кілометра трамвайних колій.
Споруджено диспетчерський пункт у тролейбусному депо ЛР9 2 та приміщення станції № 16. Відкрито Євпаторійський шляхопровід.
Середньомісячна зарплата у робітників - 170 крб., у інженерно-технічних працівників - 127 крб., у службовців - 89 крб.
1986
Велику групу електротранспортників нагороджено орденами і медалями за успіхи, досягнуті у виконанні планових завдань одинадцятої п'ятирічки.
За попередні п'ять років міська влада виділила електротранспортникам 117 квартир.
Підприємство має у своєму розпорядженні 503 однокімнатні квартира, 314 кімнат в сімейних гуртожитках. Чотири гуртожитки для неодружених. У черзі на отримання житла стоять 614 сімей, які проживають в будинках для малосімейних і в сімейних гуртожитках.
У червні, на вулиці Войцеховича відбулось свято електротранспортників “День управління”. З успіхом пройшла традиційна літня спартакіада. Колектив вийшов переможцем у республіканському соціалістичному змаганні.
Одержано 30 трамваїв і 15 тролейбусів.
1987
Річний план перевезення пасажирів виконано 16 листопада, понад план перевезено близько 25 мільйонів пасажирів.
Переведено на телеуправління тягові підстанції № 17, 18, 19. Одержано 42 трамваї, 15 пасажирських і два технічні тролейбуси.
Колектив урочисто відзначив 90-річчя дніпропетровського трамвая. Велике свято відбулося на агітмайданчику по вул. Войцеховича, 108.
1988
Ритмічно працювали трамвайні і тролейбусні депо, служба колії, електрогосподарство. Розвивалась виробнича база, впроваджувалась нова техніка. Одержано 13 вагонів і 23 тролейбуси, а також вихровий снігоочисник, два технічні тролейбуси.
Капітально відремонтовано 10 кілометрів трамвайних колій, переведено на телеуправління тягові підстанції № 15, 20,29, 32.
У тролейбусному депо № 2 обладнано центр “Здоров'я”.
1989
У дитячому оздоровчому комплексі за півроку збудовано і здано в експлуатацію їдальню на 500 місць.
Відкрито продовольчий магазин по вул. Войцеховича, 112.
Придбано станцію механізації, екскаватор на базі трактора, навісне грейдерне обладнання, навантажувач, вантажний тролейбус, рейковоз. Впровадження нової техніки дало можливість капітально відремонтувати 16,6 км колії.
Одержано 9 пасажирських трамваїв і 3 службові, 10 пасажирських тролейбусів і 5 технічних.
1990
Помітно знижується життєвий рівень електротранспортників.
Адміністрація багато уваги надає соціальним питанням; забезпеченню трудящих житлом, продуктами харчування, промисловими товарами.
Порівняно низька заробітна плата і високі ціни породжують колективні трудові суперечки.
Електротранспортники висунули пакет вимог до міської Ради народних депутатів, в якому містились питання поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати.
Відкрито тролейбусний маршрут № 18.
Здано в експлуатацію житловий будинок по вул. Калиновій, 1.
Одержано 13 трамваїв і 30 тролейбусів.
1991
Адміністрація разом з міською Радою народних депутатів приділяє увагу соціальному захисту електротранспортників. Заробітна плата зросла удвічі. Тарифна ставка водія тролейбуса за рік зросла в 1 крб. 50 коп. до 3 крб., водія трамвая - з 94 коп. до 2 крб. 50 коп.
Всім працюючим надається грошова компенсація на зростання цін в їдальнях. Водіям видаються безкоштовно сніданки. 109 водіям виплачується пільгова пенсія по 132 крб.
Одержано 54 тролейбуси ЗІУ-9, вісім зчленованих тролейбусів ЗІУ-10, 24 вагони КТМ-5М. Відкрито тролейбусний маршрут № 19.
На лінії проходили випробування два перші тролейбуси Південмашу.
1992
“Лібералізація цін”, проведена Урядом України, кинула колектив на край безодні.
З урахуванням інфляції підвищені ставки і посадові оклади. Якщо на початку року заробітна плата водія трамвая становила 1170 крб., то в кінці року вона складала 14840 крб. У тролейбусників відповідно вона зросла з 1320 крб. до 19320 крб., у монтерів колії - з 1050 крб. до 10120 крб.
У лютому організовано комбінат громадського харчування.
Відкрито тролейбусні маршрути № 20, 21.
Трамвайно-тролейбусне управління перейменоване в Дніпропетровське державне міське комунальне експлуатаційне підприємство “Дніпроміськелектротранс”.
1993
Рішенням сесії міської Ради у вигляді експерименту .3 квітня встановлено безкоштовний проїзд в трамваях і тролейбусах.
Продовжувалось переобладнання гуртожитку по вул. Будьонного під квартири. Велось будівництво житлових будинків по вул. Щербини.
Здано в експлуатацію будинок для малосімейних по Набережній Перемоги. Одержано два службові трамваї і 24 пасажирські тролейбуси.
1994
У грудні рішенням сесії міської Ради в трамваях і тролейбусах знову встановлено платний проїзд. Для обілечування пасажирів прийнято понад 600 кондукторів
На балансі підприємства налічувалось 400 трамваїв і 318 тролейбусів. На лінію щодня в середньому виходило 237 вагонів і 185 машин. Вони курсували на 15 трамвайних і на 24 тролейбусних маршрутах. Протяжність. маршрутів трамвая складала 158 кілометрів, тролейбуса - 193 кілометри.
Струм на маршрути електротранспорту поступав з 36 тягових підстанцій. За рік на рух трамваїв і тролейбусів використовувалось понад 95 мільйонів кіловат-годин електроенергії.
За рік одержано 6 трамваїв і 21 тролейбус.
1995
Першого липня на території трамвайного депо № 1 почала діяти майстерня по ремонту колісних пар, До кінця року відремонтовано 360 колісних пар.
У тролейбусному депо № 1 розпочаті роботи по спорудженню комплексу щоденного обслуговування машин. Зведено стіни, дах, зроблено оглядові канави, підлогу.
На маршрути міста вийшло 10 трамвайних вагонів типу КТМ-608КМ і 14 тролейбусів “Південмашу”.
За рік доходи від перевезень пасажирів становили 302252 мільйони карбованців, надходження з бюджету - 3668687 мільйонів карбованців.
У грудні середня заробітна плата водіїв трамвая складала 13586 тисяч карбованців, водіїв тролейбуса - 15957 тисяч карбованців, колійників - 10878 тисяч карбованців, енергетиків - 9543 тисячі карбованців. У ремонтників рухомого складу з відрядно-преміальною системою оплати праці заробітна плата в грудні становила 16691 тисяча карбованців, у робітників з погодинною оплатою праці - 9646 тисяч карбованців.
1996
Відкрито новий трамвайний маршрут:
залізничний вокзал - вул. Шмідта - пр. Пушкіна - вул. Чернишевського
- університет залізничного транспорту.
З'явились і нові тролейбусні маршрути, що працюють в режимі таксі:
житловий масив Перемога - залізничний вокзал;
завод Петровського - вулиця Фурманова;
житловий масив Тополя - вулиця Титова;
житловий масив Тополя - залізничний вокзал;
шинний завод - вулиця Каверіна;
завод Пресів - житловий масив Тополя;
залізничний вокзал - завод Пресів та інші.
Вони введені для поліпшення обслуговування населення пасажирськими перевезеннями і підвищення рівня фінансового забезпечення підприємства.
Змінено кінцеву зупинку тролейбусних маршрутів .№ 7, 14, 17,
18, 20. Машини повертають на вул. Миронова, а не на вул. Глинки,
як було раніше.
Став до ладу комплекс щоденного обслуговування машин в тролейбусному
депо № 1 проведено капітальний ремонт середнього боксу в трамвайному
депо № 1.
17 грудня відкрито трамвайний маршрут № 18. Він проліг від житлового
масиву Лівобережний до електровозобудівного заводу.
За матеріалами: І.М. Науменко “З вершини
століття”, історія будівництва і розвитку електротранспорту м.
Дніпропетровська, 1996
ІСТОРИЧНЕ ФОТО |
Виставка навчальних посібників і робіт вихованців в одній з зал, 1840-1920 гг. |