Обидва пам’ятники відомі дуже давно, але протягом майже 150 років вчені не могли визначитись з їх точним місцем розташування. Відправною точкою наукових досліджень кафедри історіографії та джерелознавства Національного університету під керівництвом наукового керівника лабораторії археології Придніпров’я, доктора історичних наук, професора Ковальової стали два факти: висновки місцевих краєзнавців Вадима Камеки та Володимира Бенкевича про те, що обидва пункти знаходились на правому березі Самари, та переконливі пояснення професора гірничого університету Ганни Швидько співпадіння двох термінів — Новобогородицька та Богородицька фортеця (за її версією — це один пункт, а різні назви обумовлені формуванням пам’ятника).
Майже з першого дня дослідники вийшли на культурні шари XVI та XVII століть, що підтвердили розташування саме на цьому місці добре розвиненого в усіх відношеннях поселення. В результаті розкопок і розвідок уперше на території України визначено «столицю» одного з паланкових центрів Запорозької Січі другої половини XVII ст. Загальновідомий факт, що Богородицька фортеця заснована у 1688 році за наказом царів Івана та Петра Олексійовичів та правительки Софії Олексіївни як форпост російського війська для кримських походів. Будівництво велося на місці старовинного запорозького міста Самарь, відомого за документами з 1576 року, під проводом гетьмана Івана Мазепи, воєводи Леонтія Неплюєва та Григорія Косагова. Безспосередньо керував будівництвом іноземець на московській службі Вільям фон Зален. У фортеці розміщувався гарнізон на 4000 осіб та артилерія. Саме звідси починались походи у степи. Всі ці факти підтверджені знайденими раритетами на місці розкопок: холодна та вогнепальна зброя, в тому числі й запальні бомби, що тоді використовувались дуже рідко, фірмові ґудзики всіх часів — від петровського до катерининського часу, вироблені з бронзи та олова. Чимало, до речі, знайдено і мушкетерських ґудзиків. Фортеця протистояла не тільки сухопутним військам, але й флоту (були знайдені снаряди для зрізання щогл).
Фортеця одразу ж опинилась у центрі історичних подій. Укріплення штурмували повстанці Петрика та Кіндрата Булавіна, сюди заслали вцілілих стрільців з московських полків — учасників стрілецького повстання на довічне поселення, тут влаштовували інфільтраційний табір для жителів запорозьких містечок і селищ під час каральних експедицій росіян 1709 року. Наприкінці XVIII ст. біля фортеці, що на той час мала назву Старосамарського ретраншементу, був заснований Катеринослав-I, а укріплення було одним з форштадтів щойно заснованого міста.
З 1576 року це було велике поселення з розвиненим ремісництвом та торгівлею, про що свідчить велика кількість знайдених монет більшості центральноєвропейських та скандинавських держав, які потрапляли сюди тільки в обмінному порядку. Цікаво, що серед них дуже багато фальшивих, які карбували саме тут. Навіть є монети з загостреними краями. Неважко здогадатись, що ними зрізали гаманці. Також знайдено багато товарних пломб (найдавніша датована 1524 роком) — своєрідних знаків якості товару. Відливались вони зі свинцю, на якому викарбовувались герби виробників — Гамбург, Нідерланди, Швеція, Росія. До речі, були знайдені і пломби Великої російської митниці, що свідчить про митні стосунки між Росією та Україною.
Серед найцінніших знахідок — адміністративні печатки. Їх особливість у тому, що вони вироблялись, як правило, в одному екземплярі. І таких знайдено більше десятка! Серед них — адміністративна печатка селища Самарь у вигляді персня. На ній зображена внутрішня забудівля фортеці, вона зроблена на склі, а це в свою чергу свідчить про те, що могло бути кілька екземплярів. Крім того, перстень не має розміру, а значить, надівався на будь-яку руку. Також багато купецьких печаток, так званих печаток доброї людини, тобто людини, що має багато добра. Багато козацьких печаток із зображенням палаючого серця, яке символізувало любов до вітчизни.
По кількості знайдених натільних хрестів не важко здогадатись, що на території фортеці була велика церква. Вдалося дослідникам встановити і розташування кладовища: за положенням скелетів та нетрадиційним розташування рук (вони покладені кистями на плечові суглоби) захоронення схожі на царські погребіння в московському Архангельскому соборі.
Особливість знахідок ще і в тому, що вони свідчать про життя простої людини. Серед найцінніших — татарські жіночі прикраси. Повертаючись з походів, козаки приводили з собою дружин. А тому не дивно, що характерні риси українок — темне волосся, чорні очі та високий зріст — тип поліетнічних рас.
Поки всі представлені на виставці експонати — власність університету. Але, на думку Ірини Ковальової, вони повинні бути доступні широкому колу глядачів, тому деякі знахідки будуть експонуватись в музеї. Тим більше, що і Дмитро Яворницький у тридцяті роки минулого століття працював у районі Богородицької фортеці.
Проведені археологічні дослідження доводять необхідність створення на території колишньої Богородицької фортеці історико-археологічного ландшафтного заповідника з метою розвитку туристичної інфраструктури в промислову районі Дніпропетровська, оскільки з цим об’єктом пов’язані імена гетьмана Івана Мазепи, фаворита царівни Софії Василя Голіцина, Петрика та Кіндрата Булавіна, Меншикова та багатьох інших історичних осіб.
Ассоль Овсянникова.
ІСТОРИЧНЕ ФОТО |
Заводське училище, 1894 |