Дніпродзержинський (Кам’янський) костел Святого Миколая

Каменское (Днепродзержинск). Костел Св. Николая

Костел в Каменском (Днепродзержинск)

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Костел Святого Николая

Директор-распорядитель Днепровского завода в Каменском Игнатий Игнатьевич Ясюкович

Директор-розпорядник Дніпровського заводу в Кам’янському Ігнатій Ігнатович Ясюкович негайно виступив з ініціативою побудувати два християнські храми: православний і католицький, об’єднавши в них им’я святого Миколая, шанованого як у православних, так і в католиків, з іменем царевича. Постанова зборів була відіслана міністрові внутрішніх справ І. Дурново, який особисто передав її самому імператорові Александру III.

На Дніпровському заводі відбулися збори робітників і службовців-католиків, на яких прийняли рішення про перерахування 1 % зарплатні на будівництво костелу, зберігаючи капітал на спецрахунку в заводській касі. Таким чином, для будівництва храму створили фонд у 120 тисяч рублів. Частину витрат взяло на себе ПРДМТ (Південно-російське Дніпровське металургійне товариство). В той час на Кам’янському заводі працювало 600 католиків. Загальна ж чисельність вірян католицького сповідання, враховуючи членів сімей заводчан, складала значно більше число. Місце для майбутнього храму вирішили купити у селян Кам’янського. Уповноважені в будівництві костелу подали прохання на им’я Катеринославського губернатора про спорудження храму – майбутньої філії Ямбурзької римсько-католицької парафії.

Одначе лише через чотири роки всі бюрократичні перепони були подолані. На новому спільному зібранні католики Кам’янського вирішили негайно почати зведення храму. Й у вересні 1897-го, через шість років після прийняття рішення про будівництво, на доволі великій ділянці поблизу заводської лікарні завершили «Кам’янську парафіяльну церкву в ім’я Святителя Миколая» або ж костел Святого Миколая, ще одну окрасу міста. Проектував костел і спостерігав за його будівництвом архітектор М.З. Хорманський. Зодчий збудував католицький храм на кшталт готичних соборів середньовіччя з двома 33-метровыми баштами по східному фасаду, з висоти пташиного польоту костел мав вигляд покладеного на землю латинського хреста. Великої уваги Хорманский приділив головному фасаду, де розташований портал центрального входу з двома «готичними» дверима. Просто над входом увічі впадало величезне арочне вікно, за площиною удвічі більше від дверей. А хрести над баштами, зроблені з чорного металу, ніби пливли у небі над костелом. Дощова вода скидалася від башт через ринви у вигляді горгулій. (Горгулія – в готичній архітектурі завершення ринви в образі фантастичної фігури). Першим настоятелем Кам’янського костелу Святого Миколая став ксьондз Гіацинт Левчак.

На відкритті храму 14 травня 1898 року побував кореспондент варшавського журналу «KRAJ» («Батьківщина»), і в № 22 того ж року опублікував статтю «Кам’янське у травні».

«Кілька років тому про село Кам’янське на Дніпре Катеринославської губернії ніхто нічого не знав і не чув. Поки не виникло акціонерне товариство ПРДМТ. Зросла тут могутня металургійна фабрика, а також чудові будиночки для робітників і великі цегляні будинки для фабричних службовців, лікарня, школа. Ніби за помахом чарівної палички зазеленіли на пустирищах садки перед будинками, а вулиці зацвіли білими акаціями.

23 червня 1891 року на зборах скликаних фабричною адміністрацією, було прийнято постанову повідомити владу про рішення трудящих католицького віровизнання просити дозволу про будівництво у Кам’янському католицького костелу в ім’я Святого Миколая. Минуло декілька років, доки прийшов дозвіл на будівництво костелу і отримана від Кам’янської Сільської громади одна десятина землі поблизу фабричних будинків. Після одержання урядового дозволу на нових зборах католики постановили подвоїти внесок і негайно почати будівництво костелу. І 17 вересня 1895 року відбулося освячення першого (наріжного) каменя. Вже через два роки, практично того ж дня, верхівки двох башт увінчалися хрестами.

Кам’янський костел, побудований з так званої черкаської цегли в стилі, що нагадує готичний, має двоє різьблених дверей з натурального дубу, а всередині з такого ж дубу й у такому ж стилі олтарі: великий з розіп’ятим Христом і два бокові – Святого Миколая та Святої Варвари. Під стиль олтарів припасовані: орган, амвон, конфесіонал, лави – все дубове, солідне, з позолотою, прегарне за смаком. Підлога в костелі плиткова, ксилолітова. Під перекриттям серединного нефу розташована чудова бронзова позолочена люстра. Така ж лампада горить перед санктуарієм, а канделябри на олтарях – також бронзові – вирізняються шляхетним стилем.

Костел стоїть у степу, його оточує сквер з деревами та висіяною травою. Вартість будівництва склала значну суму – дев’яносто тисяч рублів, зібраних майже винятково працівниками заводу. Тим часом, коли акціонерне товариство виділило лише сім тисяч рублів. Крім постійних відсотків від коштів у фабричній касі надходили також приватні пожертви, збори, або надходження від окремих осіб. Оргáн, люстра, канделябри, монстранція та декілька ікон були придбані таким чином. Усі, причетні будь-яким чином до будівництва костелу в Кам’янському, щасливі, бо мають чудовий храм, побудований їх власною працею.

Довго, з великим нетерпінням усі чекали закінчення будівництва цього костелу і, нарешті, дочекались. 14 травня цього року відбулася велика урочистість. Ксьондз Хартман з Маріуполя за дорученням саратівського єпископа освятив новий костел. З самого ранку святково вбрані люди почали збиратися біля нового Божого дому, котрий купався в променях весняного сонця. Цього урочистого дня на баштах костелу вперше зазвучали дзвони, а на хорах – орган, а під час богослужіння вперше пролунало з амвону по костелу Слово Боже, з хорів полився зворушливий спів».

25 вересня 1905 року відбулось урочисте освячення, або ж консекрація Кам’янського костелу. Освячення 1898 року, проведене за дорученням єпископа Тираспольського Едуарда, барона фон дер Роппа ксьондзом Хартманом, було необхідним (неможна проводити богослужіння в неосвяченому храмі), але недостатнім. Тому в документах Тираспольської єпархії саме 25 вересня 1905 року вважається днем освячення фабричного костелу Святого Миколая в Кам’янскому. Випав чудовий сонячний день, багато з дам пришли під парасолями, настрій найсвятковіший. Освячувати костел приїхав новий єпархіальний єпископ Йосиф Алоїзій Кесслер.

На 1 січня 1913 року, за свідченням журналу Катеринославського Губернського Присутствія від 13 листопада того ж року, населення Кам’янського складало 40407 чоловік. У цьому «селі» мешкало 346 дворян, 53 особи духовного стану, 310 іноземних підданих, 60 інженерів та техніків, 80 викладачів, 2573 учнів і десять тисяч службовців і робітників Дніпровського заводу. В Кам’янському мирно співіснували православні, старообрядці, лютерани, іудеї, караїми, магометани, євангелісти та католики. Католиків налічувалося 7 тисяч чоловік, більшість з яких — поляки. Та не тільки вони. В Кам’янському костелі, беручи таїнство шлюбу, давали клятву взаємної вірності піддані Росії й Австрії, Прусії та Румунії, Франції, Великобританії та навіть Туреччини! Лише в самому 1899 році повінчалося 85 пар — абсолютний рекорд за весь час існування католицького храму. До Кам’янської парафії приписувалися Верхньодніпровськ, завод Корбине та станція Запоріжжя-Кам’янське.

* * *
Політичні події 1917 року та Громадянська війна попервах не дуже зачепили релігійне життя в Кам’янському. В найбільш бурхливі роки кривавих усобиць, коли Кам’янське переходило з рук в руки, місцеві церкви та молитовні будинки продовжували свою діяльність. Одначе влада Рад, яка міцнішала рік від року, почала прибирати до рук і галузь духовного життя, адже церкви самим своїм існуванням перебували в опозиції режиму, що сповідував безбожжя.

2 червня 1925 року Катеринославський Губернський адміністративний відділ зареєстрував «Статут Римсько-католицької імені Святого Миколая Громади», який змушений був підписати адміністратор парафії ксьондз Костянтин Томашевський. Найбільш значнішим і страшним був 11-й пункт Статуту з розділу «Порядок закриття товариства».

Товариство може бути закритим:
а) за постановою відповідного виконкому чи НКВС;
б) внаслідок арешту частини членів товариства...
Над країною, Кам’янським і римсько-католицькою громадою Святого Миколая западала ніч більшовизму.

1 грудня 1929 року вийшла постанова президії Окружного виконкому України про закриття в м. Кам’янському православного собору, костелу, синагогі та кірхи. Згідно того ж рішення Окружного виконкому у вилучених церковних приміщеннях мали відкрити: книгосховище — в церкві, інтернаціональний клуб німців, євреїв і білорусів – у синагозі, піонерський клуб — в кірсі, польський клуб — у костелі. Вже 12 грудня 1929 року костел у католиків було відібрано.

* * *
Відродження Дніпродзержинського (Кам’янського) костелу Святого Миколая пов’язане з іменем ксьондза Мартина Янкевича, священика Люблінської єпархії. Рішенням Дніпропетровського облвиконкому № 66 від 4 березня 1992 року зареєстровано Статут римсько-католицької громади у м. Дніпродзержинську і дано дозвіл на передачу їй колишньої культової споруди по вул. Коваленка, 3. І вже 17 червня 1992 року голова Дніпродзержинського міськвиконкому С. Шершньов підписав Рішення № 484 «Про передачу будівлі римсько-католицької церкви Святого Миколая та прилеглої до неї території».