«Собори душ своїх бережіть, друзі», – письменник Олесь Гончар

Безсонні ночі й затята творча праця при світлі карбідної лампи. На папір лягають щирі й схвильовані рядки про все побачене, почуте, пережите. Так творив український письменник Олесь Гончар. 99 років тому його дала світові Дніпропетровщина. Романи, оповідання й повісті автора перекладені майже 70-ма мовами світу. Майстер художнього слова – герой рубрики ДніпроОДА «Наші люди».

99 років тому, сонячного квітневого дня на світ з’явився Олесь Гончар. Мала батьківщина українського письменника – Дніпропетровщина.

Уже в дитинстві Олесь Гончар відчував потяг до творчості. Тому після школи вступив до Харківського технікуму журналістики, а пізніше – на філологічний факультет Харківського держуніверситету.

Звістка про початок Великої світової війни застала молодого письменника у бібліотечному залі. Олесь Гончар пішов на фронт добровольцем.

У круговерті фронтових буднів він не розлучався з олівцем та блокнотом. З-під його пера з’являлися нові оповідання та повісті. А вірші, що народжувалися в перервах між боями, письменник називав «поетичними чернетками для майбутніх творів».

Про воєнні поневіряння Гончар розповів у романі «Людина і зброя». За нього був нагороджений державною премією ім. Т.Шевченка. В «окопних університетах» виносив і трилогію «Прапороносці».

Після війни Олесь Гончар приїхав до Дніпра, де жила його старша сестра Шура. Навчання продовжив у Дніпропетровському університеті. Ходив на заняття пішки аж за десять кілометрів. Після – залишився в університеті асистентом кафедри історії української літератури.

Троїцький собор у Новомосковську, увінчаний дев'ятьма банями, – головний герой роману Гончара «Собор». Твір довгий час паплюжили або замовчували. Та він не втратив своєї значущості й нині. Автор нагадує: духовні цінності не можна вимірювати речами. Душі потрібні любов, доброта, милосердя. «Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ»! – закликає автор вустами своїх героїв.

«Я називала його дядя Саша. Він – найдорожча для мене людина. Правдивий, чесний, відвертий, людяний, душевний. В моїй домашній бібліотеці всі книжки, які він написав. Багато з них – з дарчим підписом. Із 78 його віршів знаю напам’ять половину», – пригадує племінниця Олеся Гончара Віра Сесь.

Дев’ять років поспіль носить ім’я Олеся Гончара Дніпропетровський національний університет. Видатний письменник та виш – ровесники.

«Пишаємося, що саме в нашому університеті Гончар отримав диплом про вишу освіту. Тут він почав працювати і над романом «Прапороносці», – розказала декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, професор Ірина Попова. – В університеті постійно проходять наукові конференції та читання, присвячені творчості Олеся Гончара. Є аудиторія, названа на його честь. Тут багато особистих речей автора, рукописних творів. Молодь читає та любить Олеся Гончара. Скільки б не минуло років, він назавжди залишиться людиною планетарного масштабу».

Нова рубрика ДніпроОДА «Наші люди» – про цікавих, талановитих, працьовитих і цілеспрямованих мешканців Дніпропетровщини. Знаєте людину, чия історія захоплює та надихає? Напишіть про неї та надішліть розповідь разом з фото на електронну адресу [email protected].